Бразильські чи іспанські клуби називаючи вартість своїх футболістів, бояться, що вона може відлякати потенційного покупця. Та українців ціна не зупиняє. “Дніпру” потрібен був Боатенг – і клуб без вагань переказав “Хетафе” 4 мільйони 875 тисяч євро. “Шахтар” зацікавився бразильцем Патріком – і легко розлучився з 4 мільйонами євро.
– Чи за реальну ціну купують наші клуби футболістів?
– Такі поважні клуби, як “Шахтар”, “Динамо”, “Металіст”, “Дніпро”, помилку при купівлі нового футболіста повинні звести до нуля. Вони мають професійні селекційні служби; на фахівців яких покладено обов’язок стежити за потенційним новачком впродовж одного чи й двох років. Аби потім сміливо викладати за нього 20 чи 25 мільйонів євро. Це серйозна професійна робота.
– Чи відповідає рівень гравців, які приходять у наші клуби, їхній трансферній вартості й зарплаті?
– Це питання повинен ставити президент своїй селекційній службі. Та лише час показує, чи реальною була вартість футболіста.
– Чи можна придбати якісного виконавця лише після огляду на міжсезонних зборах?
– Це непрофесійно. Тоді шанс на успіх — один з мільйона. Цієї виставки агентів у Туреччині я ніколи не визнавав! Раз туди поїхав між сезонами у справах, але більше мене там не буде. Агенти возять із команди в команду мікроавтобусом третьосортних албанців, хорватів, сербів. Вибачте, але це виглядає так, ніби путан пропонують. Хіба це робота? Це знущання з футболу!
“Шахтар” на трансферному ринку працює професійно, за останні десять років клуб помилилися лише в одному футболісті. Це показник професіоналізму. У “Динамо” таких помилок чомусь значно більше.
