– Олександре, Донецьк сильно відрізняється від Києва? Чи ще не встиг подивитися?
– Звичайно, відрізняється. Київ набагато більший. Але я ще не встиг добре ознайомитися з Донецьком. Можу сказати одне: місто мені дуже подобається, і я думаю, що він стане для мене рідним.
– А клуб?
– Звичайно, є відмінності між командами! Зараз “Шахтар” на порядок вищий в усіх питаннях – як в організаційних, так і в футбольних. Це команда європейського рівня.
– Олександре, ви грали і в київському “Динамо”, і в “Оболоні”… Наскільки для вас важка адаптація у Донецьку і в “Шахтарі”?
– Хлопці прийняли мене нормально, і ніяких питань з цього приводу не виникало. Вважаю, що нормально влився в колектив. Тим більше що до цього я фактично з усіма хлопцями-українцями був знайомий через виступи у молодіжній збірній. Тобто важко не було!
– Уже найшов житло у місті?
– Так, підшукую житло. Якомога швидше хочу перевезти у Донецьк сім’ю. Думаю, цим питанням більше буде займатися дружина.
– Налаштований конкурувати з Андрієм П’ятовим за місце в основі?
– Звичайно. Людина завжди йде в клуб, щоб грати. Конкуренція в такій команді – це нормальне явище. Тут на кожну позицію є три-чотири гравця досить високого рівня. А тренер сам буде робити вибір, і той, хто краще, буде грати.
– Саша, а що в тебе за значки на футболці? А на руці червона ниточка? Боїшся, щоб не наврочили, забобонний?
– Значки – це знак фірми. (Посміхається) А що стосується забобон… Дружина попросила надіти. Може бути, частково це оберігає мене.
