Головний тренер київської “Оболоні” Сергій Ковалець про зміни у своїй команді в період літнього трансферного вікна.
– Сергій Іванович, у період літнього міжсезоння вашу команду покинули лідери, натомість гідної заміни їм не було знайдено. Як ви оціните трансферну роботу “Оболоні”?
– Звісно, що Рибка, Худзік, Лозінський, Путраш були лідерами нашої команди. Але можу лише тішитися тим, що вони усі з “Оболоні” пішли в клуби, які хочуть грати в Лізі чемпіонів чи Лізі Європи. Стосовно Путраша, то нам дуже хотілося, аби Юра залишився в команді. Ми його називали “сином полка”. Хлопець навчався, прислуховувався до лідерів команди і завдяки цьому виріс від гравця першості області до гравця молодіжної збірної. Це хороший прогрес. Зараз він виступатиме за “Таврію” – команду, яка задекларувала бажання потрапити в трійку призерів. Звісно, важко втримати гравця від переходу в таку команду.
– А як же вам за таких умов показувати результат?
– Мабуть, доля в мене така – готувати українських футболістів. Приємно, що з “Оболоні” троє гравців потрапили у молодіжну збірну України – Березовський, Путраш та Пластун. В юнацьку збірну наша команда делегувала Мякушко та Яковенка. У нас є молоді футболісти у дублі, який на чолі з Василем Рацом перебуває у верхній частині турнірної таблиці. Але їм потрібен час аби проявити себе на хорошому рівні. Це розуміє і президент клубу Олександр Слободян, який дуже любить футбол і підтримує наші починання.
– Яка трансферна вартість Путраша?
– Це питання до керівництва клубу.
– Це правда, що підсилення вам доводиться шукати в аматорських командах, оскільки сформованих гравців вам важко придбати?
– Ми запрошували в “Оболонь” Ребенка, Бєліка, Кривошеєнка, але вони вирішили піти в інші команди. Віталій Рева до нас прийшов перед четвертим туром, хоча міг бути у нас трохи раніше. Попри це, впевнений, у нас є потенціал, зібралася хороша команда. Непогано влилися в колектив Тимченко, Барилко, Романюк, Бобух. Ці хлопці не мали достатньої ігрової практики в своїх клубах та я вірю в їх потенціал. Вдячний Мандзюку, Сібірякову, Пластуну. Вони мали запрошення, але таки залишилися в “Оболоні”. Думаю, у них велике майбутнє у футболі.
– На що претендує у цьому сезоні “Оболонь”?
– Найперше, нам потрібно попрацювати над психологічною стійкістю, а тоді уже говорити про якісь турнірні завдання. В “Оболоні” чимало футболістів має незначний досвід виступів в Прем’єр-лізі. Після гри в Луцьку я сказав, що наша команда може ставити завдання потрапити в Лігу Європи. Звичайно, для цього ще нам треба багато прагнути і працювати. Але чому б ні? Адже продукція “Оболоні” експортується в 36 країн світу і зважаючи на це нам потрібно також йти в Європу. Утім, треба набратися терпіння. Нам ще не вистачає майстерності, досвіду, стабільності, хоча немало матчів ми провели на хорошому рівні.
– Представники “Оболоні” не раз скаржилися на суддів…
– Так, на цю тему було сказано не мало. Приємно, що не тільки я з футболістами про це висловився, а й керівництво клубу. Звісно, помилки суддів були і будуть. Вони впливають на психологію молодих футболістів. Але не хочу в усіх наших невдачах звинувачувати суддів. Самим потрібно вирішувати долю матчу, забивати голи і не кивати головою на арбітрів.
– У вашій команді грають тільки українці. Агенти уже звикли до цього чи в період міжсезоння і далі лунають дзвінки із пропозицією придбати легіонера?
– Дзвінки від агентів не припинилися. Але наша філософія полягає у тому, щоби грали тільки українські футболісти. Приємно, що у нас гравці зростають і професійно, і як особистості. Саме тому, на наших виконавців є попит серед більш сильніших команд. “Оболонь” працює на український футбол. Але щоб зростали доморощені таланти, необхідна державна підтримка дитячого футболу. Із цього треба починати, на пустому місці нічого просто так не буде. Має бути система хоча б така, як у часи Радянського Союзу.
