Відомий футбольний агент Дмитро Селюк в інтерв’ю сайту “ФУТБОЛ 24” оцінив трансферну роботу українських грандів.
– Дмитре, у період літнього трансферного вікна які для вас були несподіванки?
– Мене важко чимось здивувати. Зайвий раз переконався, що у Європі зростає прірва між грандами та іншими клубами. Перші можуть придбати кого хочуть, інші – хто залишився. Це стосується і англійського футболу, який раніше славився великою кількістю рівних команд. В Іспанії буде цікаво спостерігати за суперечкою “Реалу” та “Барселони”. А в Україні для мене трансферний період пройшов взагалі без несподіванок.
– Як гадаєте, казанський “Рубін” зможе продати Романа Єрьоменка хоча б за ті ж гроші, що і придбав цього футболіста у київського “Динамо” – 13 мільйонів доларів?
– Ніколи в житті… “Рубін” придбав Єрьоменка не для того, щоби його перепродувати. Казанці були змушені купити цього футболіста через ліміт на легіонерів. Я уже колись говорив вашому сайту, що ліміт лише завищує ціну на місцевих футболістів і, відповідно, збільшує витратну частину клубів. “Рубін” дивиться на Єрьоменка, як на росіянина і хоче закрити дірки у своєму складі. Романа Єрьоменка вважаю кваліфікованим футболістом, але 13 мільйонів за його трансфер – це захмарна сума. Ця ситуація нагадує анекдот: “В пустині продається стакан води за тисячу доларів, не хоч купити, спробуй знайти інший”. Так само і тут, через ліміт на легіонерів “Рубін” придбав Єрьоменка за такі гроші. За такі ж кошти казанці могли би придбати кількох іноземців також ж класу, що і Роман.
– Якби Роман Єрьоменко мав український паспорт, його б трансферна вартість була хоча б шість мільйонів доларів?
– Він би нічого не коштував для “Рубіна”, росіяни його не купували б. Та і “Динамо” його б не продало, він би був дуже важливим українській команді. Єрьоменка могли би продати лише “Дніпру”.
– Мирон Маркевич в “Металісті” в останні роки робить акцент на аргентинцях. Як це можна пояснити? Тим, що аргентинці менш вибагливі, чим європейці і дисциплінованіші, аніж європейці?
– Та, ні, не думаю, що вони більш дисципліновані. Зауважте, ні “Динамо”, ні “Металіст” не роблять акцент на бразильцях. Не тому, що ті більш дисципліновані, а ті менш. Просто цю нішу зайняв донецький “Шахтар”. І усі найкращі бразильські футболісти з радістю підуть в “Шахтар”, а не будь-куди. Потрібно віддати належне, донеччани проводять правильну політику адаптації бразильців. Причому, це стосується не тільки України. Думаю, “Шахтар” є одним із найуспішніших клубів Європи по адаптації чи приживанні бразильців, які тільки покинули батьківщину. Тому, “Металіст” обрав інший латиноамериканський вектор. Аргентинці більш жорсткі, чим і відрізняються від бразильців. Ця країна має чимало талантів, уже дала світу чимало легендарних гравців. Женя Красніков, спортивний директор “Металіста”, не погано розбирається в аргентинському футболі, він його любить. Тому і такі пріоритети в харків’ян. Вони ж дивляться на ціну-якість. Тому хочуть придбати за невеликі гроші хороших футболістів. Варто відзначити, що “Металіст” і без аргентинців був третім в чемпіонаті, третім команда Маркевича залишається в країні із аргентинцями. Тому ефект від їхньої присутності у Харкові побачимо за результатами виступів команди в Лізі Європи.
– Судячи з ваших відгуків в ЗМІ, до роботи Хуанде Рамоса в “Дніпрі” маєте скептичний погляд?
– Наразі не бачу запрошених в “Дніпро” Хуанде Рамосом гравців, які б відповідали б співвідношенню ціна-якість. Жодного не бачу.
– В інших клубах, в яких працював Хуанде Рамос, була аналогічна ситуація?
– На жаль, це стосується не тільки Хуанде Рамоса. Десь 60 відсотків тренерів більше люблять гроші, а не футбол. Хочу сказати, що є дуже дивні моменти. Не претендую на роль третейського суді. Але, думаю, що спортивна громадськість України, яка цікавиться футболом, переймається цими ж питаннями, що і я. На сьогодні Ігор Коломойський реально демонструє бажання втрутитися в боротьбу за золото чемпіонату, хоче грати в Лізі чемпіонів. Він запросив іменитого Хуанде Рамоса. А той, у свою чергу, запрошує за непомірні гроші якихось футболістів. Коломойський йде на зустріч Рамосу, купує потрібних йому виконавців. І що ми бачимо? Наразі нічого, на жаль. Можна говорити що завгодно: “ой, адаптація не завершена, невдовзі усе буде добре”. Але ж такі розмови практикують не усі фахівці. Дехто просто якісно робить свою роботу. Той же Ко Адріансе впродовж 3 місяців донецькому “Металургу” поставив гру. Кожен футболіст знав,що має робити на полі – куди бігти, коли підключитися до атаки, в якій зоні в який час опинитися. В “Дніпрі”, на жаль, ми нічого такого не бачимо. Ви подивіться на їхні результати… Після втрати стількох очок, “Дніпро” зараз є претендентом у кращому випадку на зону Ліги Європи. І навіть в цей турнір “Дніпру” потрапити буде складно. Є ж “Металіст”, “Таврія”, той же “Арсенал”.
