Знаменитий у минулому футболіст Василь Рац опановує тренерське ремесло на посаді наставника молодіжної команди “Оболоні”. Про свою теперішню роботу та про сучасну українську молодь Василь Карлович розповів в інтерв’ю сайту “ФУТБОЛ 24”. А почалася наша розмова із теми національної збірної України.
– На жаль, останню гру проти чехів не вдалося подивитися. Стосовно попереднього матчу збірної України проти Уругваю, то, вважаю, що підопічні Олега Блохіна провели одну із своїх найкращих ігор, – каже Василь Рац. – Щонайголовніше, була самовіддача, динаміка, хороша координація, гольові моменти. Тобто, усе те, чого раніше бракувало. Сподівався, що наша збірна і далі так прогресуватиме. Але цього не сталося. Матч з чехами хоч і не бачив, але з того, що я чув про нього, позитиву приніс мало.
– В чому може критися причина нищівної поразки від чехів?
– Не зрозуміло чого українці зіграли не так, як у Харкові. Не думаю, що Уругвай слабший за Чехію. Можливо, справа в настрої. Крім того, потрібно знати нюанси підготовки до другого спарингу, настрій футболістів. Лише побувши в середині команди, можна точно визначити причину невдачі.
– Матч з Уругваєм показав, що в нашої збірної є потенціал, тож, найбільша проблема в мотивації та настрої?
– Вочевидь, існують із цим проблеми. Мотивація повинна бути, футболісти зобов’язані на сто відсотків віддаватися грі. Збірна ж на Євро-2012 гратиме удома, перед своїми рідними уболівальниками. Щоби отримати шанс зіграти на чемпіонаті Європи, зараз необхідно доводити свою кваліфікацію. Але судячи зі всього, не в усіх футболістів є бажання грати за збірну. Принаймні, в мене таке враження склалося.
– В клубі футболістам регулярно виплачують зарплату, а в збірній існують тільки преміальні. Можливо, в цьому справа?
– Свідомий того, що психологія сучасних футболістів відрізняється від психології їхніх колег 70, 80 чи 90-х років минулого століття. Тоді честь збірної була надзвичайно важливо. Якщо футболіста запрошували у головну команду країни, він був зобов’язаний викладатися на усі 100 відсотків у кожному матчі. Зараз дуже часто трапляється інакше. Ось Олег Блохін уже нарікає на те, що деякі футболісти не хочуть викладатися у матчах за збірну. А дехто, взагалі, прикриваючись травмами, відмовляється приїздити у розташування “синьо-жовтих”. Це дуже погано, так не може бути. Футболісти повинні усвідомити просту річ – вони відстоюють честь своєї країни. Усі сили повинні віддати на це.
– Чого очікуєте від збірної України на Євро-2012? Перемоги, як, це декларує керівництво нашої Федерації?
– Думаю, не розумно говорити про перемогу збірної України на Євро-2012. Мінімальне завдання – вихід із групи. Зараз у Європі чимало збірних, що грають на достатньо високому рівні. Багато чого залежатиме від жеребкування, від наших суперників по групі та наступним раундам. Як на мене, головне добре зіграти, щоби уболівальники бачили, що їхня команда зробили усе задля перемоги.
– Василь Карлович, на посаді наставника молодіжної команди “Оболоні” уже адаптувалися?
– На цій посаді працюю трохи більше трьох місяців. Дуже задоволений своєю роботою, мені приємно працювати з українськими хлопцями. Дехто каже, що в Україні не має талановитої молоді, потрібно купувати легіонерів. Це не правда, талантів у нас вистачає. Просто потрібно з ними працювати, довіряти, спілкуватися. Іноземці приїздять в Україну для того, щоби заробити гроші. Сьогодні вони в одній команді, завтра в іншій. В українців ж всередині є такі поняття, як честь свого клубу. За їхньою грою спостерігають рідні, друзі, це ж також є мотивацією. Мені приємно, що у моїй команді є хороші футболісти, які викладаються на полі, прислухаються до моїх настанов.
– В “Оболоні” скромний бюджет. Не має відчуття того, що готуєте молодь для багатших клубів?
– Про це намагаюся не думати. З України поїхав 20-ть років тому. Зараз мені потрібно призвичаїтися до нових порядків в українському футболі, в якому за ці роки багато чого змінилося. Набираюся досвіду, приглядаюся і думаю тільки про роботу. Буду радий, якщо хтось із моїх хлопців потрапить в основу чи в збірну. Це і буде показником моєї роботи.
– Багато у вас перспективних хлопців?
– Перспективні хлопці є. Моїх підопічних викликають в юнацьку збірну, п’ять виконавців зараз проходять збори із основною командою. Сподіваюся, що вони будуть працювати і прогресувати, тоді у них усе вийде.
– Ви сказали, що український футбол змінився. До яких змін вам найважче звикнути?
– Дуже змінилася психологія молодих футболістів. Нічого дивного в цьому не має. Зараз, взагалі, зовсім інше життя. Нині у молоді більше спокус. Тому потрібно більше спілкуватися з молоддю, мотивувати її.
– В Україні часто говорять про те, що в молоді багато спокус. Тому футбол втратив масовість й не так багато у нас великих футболістів. В тій же Іспанії спокус не менше, але проблем із великими футболістами там не має. В чому тоді справа?
– Погоджуюся з вами. Подивіться, Роналду і Мессі є найдорожчими гравцями світу. Вони досягнули вершини, але продовжують у кожному матчі викладатися. Чому вони це роблять? Через гроші? Ні, гроші їм уже не потрібні, вони і так забезпечили своїх внуків та, навіть, правнуків. У них такий менталітет, не можуть вони опустивши руки робити свою справу. Так само і іспанська молодь, вони виховуються по іншим моральним цінностям. Йдеться про менталітет мешканців країни. Україна ж за багатьма параметрами поступається Німеччині, Італії чи тій же Іспанії. Так само і в футболі.
– Так в чому проблема нашого менталітету? 20-ть років тому було усе добре, а зараз менталітет суттєво змінився?
– У нас молодий футболіст, отримавши першу велику, за його мірками зарплату, відразу розслабляється. А ще якщо десь в пресі з’явиться позитивний відгук про нього чи похвалить менеджер, він відразу ж понижує вимоги до себе. На рівні підсвідомості він уже робить собі поступки. В Європі інакше, в цій ситуації молодий футболіст ще більше працює, оскільки хоче прогресувати і надалі. Це і є особливості менталітету. В Угорщині аналогічна ситуація, молодь не хоче працювати у повну силу. А так не можна, потрібно гарувати, інакше нічого не буде.
