Для одного з найвідоміших гравців луцької «Волині», Андрія Федецького, матчі його команди проти львівських «Карпат» уже не перший сезон є непростим іспитом. Адже кожен раз він стає свідком протистояння рідного клубу з командою, у складі якої грає його син Артем Федецький. Зрозуміло, що ці ігри забирають у Федецького-старшого чимало нервових клітин. Не став винятком і суботній поєдинок.
– Непростий і дуже важкий матч для обох команд, – почав розмову з кореспондентом тижневика пан Андрій. – Перш ніж поділитися враженнями власне від гри, хочу сказати про обстановку довкола матчу. Ажіотаж був надзвичайно великий. Ігри «Волині» з «Карпатами» і так завжди викликають підвищений інтерес. У цьому нічого дивного немає – ми ж сусіди, а дербі це завжди підвищені емоції. А тут ще й обидві команди невдало виступають. У «Карпат» взагалі поки що виходить ледь не провальний сезон. А «Волинь» ніби й непогано почала, але в п’яти останніх іграх набрала тільки два очки, причому в трьох останніх матчах програла, та ще й напропускала аж десять м’ячів. Тому кожна з команд хотіла тільки виграти.
– Як кажуть, відступати обом суперникам було нікуди…
– Абсолютно правильно. Напевне, саме тому на гру приїхали і Почесний президент «Карпат» Петро Петрович Димінський, і новий власник «Волині» Ігор Петрович Паліца. До речі, перед грою Луцьком ширились чутки, що в разі програшу «Волині» будуть серйозні зміни в клубі. А після «Карпат» на «Волинь» чекають важкі ігри з «Динамо» та «Арсеналом».
– Там також брати очки волинянам буде неймовірно важко. Особливо з динамівцями, адже не гратимуть Майкон, Масло, Шиков, Бабир. До речі, що ви думаєте про вилучення бразильця Майкона?
– А що тут можна коментувати? Бойко показав йому червону картку, як то кажуть, по ділу. А що ще було робити з гравцем, який не просто відмахнувся, а вліпив так, що Олегу Кононову довелося міняти гравця. Так, Мартинюк чіпляв бразильця, за що також цілком справедливо отримав попередження. Але ж не можна так поводитись. Професійний футболіст, якщо він справжній професіонал, звичайно, повинен вміти себе тримати в руках. А Майкон так розійшовся, що готовий був бити навіть суддю. Я от тільки не розумію, для чого його побігли втихомирювати гравці «Карпат» Ґодвін, Ґурулі…
– …був серед них і Федецький…
– Так, я про це вдома з Артемом говорив. Найцікавіше, що карпатівці значно активніше заспокоювали Майкона, ніж його партнери. Я Артемові сказав, що не потрібно було цього робити. Нехай би бразилець додатково отримав ще кілька матчів дискваліфікації за напад на арбітра. Можливо, це його б чогось навчило.
– Давайте вже поговоримо про саму гру.
– Добре, але щоб не забути, хочу сказати спочатку кілька слів на адресу львівських уболівальників…
– Але «Карпати» приїхали підтримувати і фанати команди з інших міст.
– Говорячи львівських, я мав на увазі вболівальників «Карпат». Скажу, що я не пригадую, щоб стільки фанатів приїздило у Луцьк з командою гостей. Вперше всі три гостьові сектори стадіону «Авангард» були заповнені. Ну а про те, як вони вболівали, говорити вже не буду. В Україні всі це й так добре знають. Щодо гри, то вона вийшла такою, як я і думав. Початок був за «Волинню», яка, як і належить господарям, відразу пішла вперед. Однак особливої гостроти господарям створити не вдавалося. Та й загалом стартові хвилин 20-25, я б сказав до першого гола, гра була дуже нервовою. Відчувалося, що на команди тисне психологічний фактор – відповідальність за результат. Команди прагнули захопити ініціативу, боролися за середину поля, але не все у них виходило. Тому було дуже багато боротьби на кожному квадратному метрі поля, команди не стільки грали, скільки билися.
– Ви сказали, що так тривало до першого гола…
– Саме так і було. Гол Голодюка заспокоїв гравців «Карпат». Вони одразу почали нормально, так, як вони це вміють, контролювати м’яч. Почали вони і пресингувати суперника по всьому полю та використовувати середній і короткий пас. Тобто команда грала в той футбол, який страшенно не любить «Волинь». Можу сказати, що у перемозі львів’ян дуже велика заслуга Олега Кононова, який досконало вивчив гру суперника і завдяки цьому обрав правильний план дій. Однозначно в цьому матчі Олег Георгійович тактично повністю переграв Віталія Володимировича (Кварцяного. – Авт.). «Карпати» дуже розумно провели всю гру, використовуючи перевагу перш за все в швидкості.
– Саме швидка контратака й привела до другого гола у ворота «Волині».
– Я перед грою спілкувався з знайомими і ми з ним говорили про те, що захисники «Волині» габаритні, але не дуже швидкі. А тому це необхідно використати в грі. Так воно й вийшло: Мартинюк віддав передачу урозріз між двома центральними захисниками, і Зеньов втік один на один з Недільком. Але треба віддати належне й нападнику, який все зробив по-справжньому класно: відірвався від захисників, підлаштував собі м’яча під удар і зряче пробив по воротах. Ну а після вилучення, про яке ми вже говорили, вже ні в кого не було сумнівів, хто виграє. У принципі, гру можна було припиняти.
– Олег Кононов надав гравцям «Карпат» три вихідні. Але це не стосується вашого сина.
– Так, Артем пробув вдома менше доби. Вчора ввечері (розмова відбулася в понеділок. – Авт.) він поїхав у Львів, а вже сьогодні вранці полетів у Київ на тренувальний збір збірної України.
– І який у Артема настрій?
– Звичайно, виграш трішечки його покращив. Так само, як і решті карпатівців та Олегу Кононову. Я, до речі, після гри привітав Олега Георгійовича з перемогою. Він, щоправда, навіть незважаючи на виграш, хоча й усміхався, але був швидше сумним, ніж веселим і, подякувавши за привітання, сказав, що попереду ще дуже багато роботи. На що я зауважив, що переконаний в тому, що підйом «Карпат» по турнірній таблиці почався саме в Луцьку, і мені це особливо приємно. Георгійович усміхнувся й відповів, що він не проти…
– Давайте поговоримо про справи Артема у збірній. Останні два матчі він майже на полі не з’являвся.
– Звичайно, мені як батькові дуже хочеться, щоб мій син грав за збірну. Але це питання компетенції головного тренера. Олег Блохін вирішив перевірити на позиції правого захисника Бутка. Це насправді талановитий гравець, але давайте будемо об’єктивними і визнаємо, що з ним ще потрібно дуже багато працювати. Я не заперечую, в Артема також вистачає недоліків. І коли б той же Бутко чи хтось інший був сильнішим, то я б сам сказав, що місце Федецького на лаві запасних. Однак зараз на цій позиції Артемові рівного немає. Тому я вважаю, що вже нема часу для експериментів чи підготовки резерву – треба награвати той склад, який уже є. Особливо ланку оборони, вона ж ще далеко не та, якою має бути. Тим більше, вже нарешті вилікувався Чигринський. До речі, Олег Володимирович питав Артема, як дивиться на те, щоб грати лівого захисника…
– Наостанок скажіть, яким є ваш прогноз щодо виступу збірної на Євро-2012?
– Згоден з тим, що проблем у нас більш ніж достатньо. І коли аналізувати все з позицій логіки, то майбутнє виглядає далеко не райдужним. Однак знаючи Блохіна, його вміння раціонально побудувати гру команди і налаштувати гравців на боротьбу, я не сумніваюся, що з групи ми обов’язково вийдемо, а далі життя покаже. Але в той же час я переконаний, що давши більш-менш пристойний результат (а чвертьфінал на Євро для України – це зовсім не погано), видовищного футболу у виконанні української збірної ми не побачимо. Тому футбольним естетам дивитися ігри збірної не раджу.
Інформаційний центр ФК «Карпати», www.fckarpaty.lviv.ua
Фото: © ФК «Карпати»
Оригінал публікації http://fckarpaty.lviv.ua/ua/news/7353/page.html
