В період футбольного міжсезоння клуби розпочинають змагання на трансферному ринку. Успіх команди, у великій мірі, залежить від того, скільки було витрачено коштів на підсилення. Без кваліфікованих футболістів, які коштують величезних грошей, чогось добитися у сучасному футболі неможливо. Зважаючи на надзвичайно важливу роль фінансового ресурсу, наскільки вагомою є роль тренера команди? Що важливіше – успіх в змаганнях тактичних схем чи у змаганні гаманців? Про це читайте у розмові кореспондента сайту “Футбол24” із відомим українським фахівцем Валерієм Яремченком.
– Безумовно, бюджет клубу є дуже важливою складовою формули успіху роботи тренера, – каже Валерій Іванович. – Але не визначальною. Багато чого залежить і від самого власника клубу — його терпіння, бачення розвитку його команди, довіри до головного тренера. Взагалі, багато факторів впливає на роботу наставника. Але без великого бюджету досягнути успіху у сучасному футболі практично нереально. Хоча можна багато грошей вкладати в клуб, але через поведінку власника ніхто із тренерів не зможе у ньому працювати. Інвестор, перш за все, повинен усвідомити, що він хоче. Чогось вагомого досягнути за короткий час неможливо. Є хороший приклад “Челсі”. Роман Абрамовіч хотів за короткий час добитися максимальних результатів. Але Лігу чемпіонів виграти “аристократам” так і не вдалося.
– Чому, на вашу думку, “Челсі” не може взяти “лігочемпіонівський” бар’єр?
– “Аристократи” грають в цивілізованій країні. Там не можна все купити.
– Але зіркових футболістів, які здатні вирішувати будь-які завдання, вони ж можуть придбати…
– Так, безумовно. Але футбол є командною грою, а не індивідуальною. Для досягнення результату потрібно створити колектив. При цьому необхідно уникнути селекційних проблем. Хтось може дуже добре виглядати в одній команді, а в іншій бути не схожим на себе. В “Челсі” саме з цим були проблеми. Але вони прагнуть найвищих вершин, усе роблять для цього, вкладають необхідні кошти. Тому досягнення мети – справа часу. Якщо звісно, власник клубу не почне нав’язувати свою волю головному тренерові і втручатиметься в його роботу. Якщо власник захоче одних футболістів, а наставнику вони не потрібні, тоді нічого доброго не буде.
– Умови, які може створити клуб для своїх футболістів, завжди були визначальними у досягнення командою успіху чи раніше, скажімо за Радянського союзу, важливішими були теоретичні пізнання наставника?
– В усі часи визначальним у досягненні командою успіху були фінансові можливості клубу.
– Тобто, значення тренерської роботи завжди нівелювалося фінансовим аспектом?
– Я не бачив команд, які б добивалися великих результатів без належної підтримки. Не існує таких команд. Дехто може показувати результат впродовж короткого часу, але не більше. Щоби бути стабільно на висоті, необхідні великі фінансові вливання. Уявіть ситуацію: команда добилася результату, а фінансування залишилося невеликим, тоді кращих футболістів розкуплять, без яких повторення успіху буде неможливим.
– Голландський “Аякс” раніше славився вмінням без великого бюджету добитися результату. Але впродовж останніх років ця команда уже не є грізною силою не тільки у Європі, а навіть у чемпіонаті Голландії. Чому так сталося?
– Тому що вони, як тільки з’являються хороші гравці, відразу їх продають. Раніше в “Аяксі” футболістам давали час на те, щоби розкритися. А зараз продають їх ще дуже молодими.
– Зважаючи на нашу розмову, тренерів у футболі доцільніше називати менеджерами, які мають допомогти власнику вкласти гроші у футболістів?
– Так, погоджуюся. Яскравим прикладом може бути Жозе Моуріньо. Він прагматично ставиться до футболу, придбань гравців. Моуріньо є, насправді, хорошим менеджером. Він в змозі впливати на кадрову політику свого клубу.
– Валерія Васильовича Лобановського теж можна назвати, перш за все, хорошим менеджером, а уже потім тренером?
– Думаю, так. Дуже добре знав Валерія Васильовича, доводилося проти нього грати. Він дуже добре розумів футбол, мав бачення своєї команди. Лобановський хотів реалізувати свої задуми. Для цього у нього було все необхідне. Він ж працював в одному із найтоталітарніших клубів Радянського союзу. Футболістів тоді не купували, а набирали цілими групами. Для цього використовували різні важелі, скажімо обов’язкову службу в армії. Тому “Динамо” могло вибирати футболістів зі всієї країни. На такій величезній території з-поміж величезної кількості футболістів, зібрати хорошу команду було нехитрою справою. Зараз ситуація змінилася, без грошей команду не зробиш. А селекція не обмежується однією, нехай, навіть, дуже великою країною. В давнину колись у світі дуже добре була розвинена селекція коней. Тепер же на такому ж хорошому рівні розвинутий процес пошуку футболістів. Як тільки з’являється хороший гравець, ця інформація дуже швидко розповсюджується. Бо без хороших футболістів жоден тренер не зробить хорошу команду.
– Валерій Іванович, наостанок про вас кілька питань. Чим ви зараз займаєтеся?
– Поки що нічим.
– Варіанти працевлаштування розглядаєте?
– Так.
– Варіант із донецьким “Шахтарем”, в якому ви не так давно працювали з молоддю, не розглядаєте?
– Ні, не розглядаю. Розмов про це в мене не було.
– Пропозиції, які ви розглядаєте з України чи із-за кордону?
– З Росії, від команди Прем’єр-ліги.
