Молодіжна команда «Карпат» на зимову перерву пішла на дев’ятому місці. Причин посереднього виступу є кілька, але головна лежить на поверхні – в колектив прийшла ціла група зовсім юних виконавців, які ще півроку тому грали в першості Дитячо-юнацької футбольної ліги України. Втім, основним завданням молодіжки є підготовка гравців для головної команди клубу. Тож сьогодні ми поговоримо про перспективи гравців з найближчого резерву «зелено-білих».
Розпочнемо з воротарів. Найчастіше, 13 разів, у рамці стояв Роман Данкович. 19-річний кіпер змусив звернути на себе увагу ще під час навчання в Академії «Карпат». Він був одним з лідерів команди і навіть запрошувався на збори до юнацької збірної України. Втім, зараз багато фахівців відзначають, що Роман не прогресує. Спостерігаючи за його діями у рамці, не можна не помітити, що хлопець не обділений талантом. Однак разом з тим, його гра не є надійною і стабільною. Причому він може не раз виручити команду в здавалося б, безнадійній ситуації, а вже за кілька хвилин припуститися просто-таки дитячої помилки, на яку не мають права воротарі навіть у дворовому футболі. Звісно, за бажання, це можна пояснити молодістю Данковича. Адже 19 років – не вік для воротаря. Тому є сподівання, що з часом його гра стабілізується. Однак є й інша думка – вся проблема у неврівноваженості його характеру. Якщо це так, то з майбутнім у футболі в нього будуть проблеми.
Олександр Ільющенков відіграв значно надійніше, і не випадково на нього робить серйозну ставку тренерський штаб головної команди клубу. В офіційних іграх, щоправда, Сашко на поле ще не виходив, але в заявку потрапляв не на одну гру. До сильних його сторін можна віднести не тільки хорошу реакцію, а й вміння читати гру та рішучість у ближньому бою з гравцями команди суперника. Можливо, тут до певної міри позначається той факт, що Ільющенков старший від Данковича майже на три роки, але в будь якому разі, його шанси вже в недалекому майбутньому стати гравцем основного складу виглядають значно вищими.
Хронічна хвороба
Проблема кваліфікованих захисників на сьогодні є найбільшою майже для всіх команд клубу. Не виняток і молодіжка. Причому про це говорять не лише у Львові. Чи не всі тренери команд-суперниць у післяматчевих коментарях, коли запитуєш їх про враження від гри карпатівців, відзначають, що найбільш слабкою ланкою у нас є захист. І не випадково підопічні Андрія Сапуги та Олександра Чижевського в поточному сезоні пропустили голів значно більше (43), ніж забили (34). Як бачимо, в середньому ми пропускаємо за гру 2,15 м’яча. Навіть важко пригадати, коли щось подібне було.
А найприкріше, що більшість голів пропускаємо не в результаті майстерних дій суперника, а після своїх позиційних помилок або внаслідок того, що хтось із гравців не дограв у тому чи іншому ігровому епізоді. Ці проблеми стали для нас просто-таки хронічною хворобою, від якої ми ніяк не можемо вилікуватися. Позначається на низькій ефективності дій ланки захисту і той факт, що по-перше, вона насправді дуже молода, а по-друге, з різних причин постійно тасується, немов колода карт. Навіть важко сказати, чи хоча б два матчі поспіль було зіграно одним і тим же квартетом оборонців.
Якщо ж говорити про перспективи захисників на майбутнє, то вони однозначно є. Зокрема, Роман Подоляк за належної роботи, навіть незважаючи на свої неповні 19 років, уже найближчим часом може скласти серйозну конкуренцію Івану Мілошевічу, Ґреґору Балажіцу та Борсі Гомезу в центрі оборони. Натомість 20-річному Ярославу Конкольняку і на рік молодшому Роману Гудаку слід додавати у грі більш високими темпами, бо так можна залишитися і за бортом серйозного футболу. Щодо інших –
Андрія Савченка, Дениса Токаря, Андрія Шекеля, Михайла Березового (всі вони 1994 року народження), то вони лише проходять період адаптації переходу від дитячого футболу до дорослого. Тому тут усе в першу чергу залежатиме від того, яке місце в їхньому житті займатиме футбол. Працюватимуть насправді професійно – значить, все у них буде гаразд. Якщо ні, то доведеться їм шукати собі в житті якесь інше заняття.
Зміна поколінь
Середня лінія в головній команді «Карпат» нібито вкомплектована найкраще. Однак, серйозна конкуренція та «свіжа кров» ніколи не завадять. 19-річний Ігор Озарків практично став уже гравцем основи і в іграх за молодіжку участі майже не брав. Остання гра з «Динамо», швидше за все, була останньою за молодіжну команду для Ігоря Тістика. Хлопцю вже минуло 22 роки, і настала пора шукати своє місце в дорослому футболі. Де він це робитиме, в «Карпатах» чи в якомусь іншому клубі, вирішиться у зимове міжсезоння. Хотілося б, щоб Ігор зумів довести свою профпридатність і продовжив кар’єру в «Карпатах», але в той же час, не можна не відзначити, що останнім часом він зупинився в рості. Можливо, пересидів у молодіжці?..
Що стосується інших гравців лінії півзахисту, то не можна не звернути увагу на 17-річного опорника Амбросія Чачуа. Загалом, у молодіжку «Карпат» перед стартом сезону взяли ледь не весь цьогорічний випуск клубної академії. Однак саме Амбросій серед усіх вихованців Ярослава Івановича Дмитрасевича найшвидше почав себе показувати з якнайкращого боку на зовсім іншому рівні гри. Більше того, якщо його одноліткам знадобилося не один раз вийти на поле в молодіжній першості України, щоб до них дійшло, де вони грають, то Чачуа ледь не з першого матчу діяв так, ніби цим займається вже не один рік. Дехто, щоправда, песимістично оцінює його перспективи, бо у нього зріст лише 172 см. Але ж він грає не в центрі оборони чи нападу, а на позиції опорника. Звісно, ще якихось п’ять сантиметрів йому б не завадили, але ж на тому місці, де він виступає, головне – володіння м’ячем, бачення поля і висока рухливість. Усе це в Амбросія є, а ще не можна не відзначити (дай Боже не наврочити) його по-справжньому професійне ставлення до футболу. В цьому плані в один ряд з ним можна поставити хіба ще захисника Андрія Савченка.
Що ж до лінії нападу, то тут ніяк не можуть пробитися до основної команди Володимир Гудима та Павло Гордійчук. Обом уже давно пора грати не за молодіжку. Схоже, їхня подальша доля, як і Ігоря Тістика, визначиться цієї зими. А серед молоді виділяється своєю просто-таки реактивною швидкістю 17-річний Тарас Пучковський. Однак у нього є чимало проблем як техніко-тактичного плану, так і психологічного – хлопець дуже емоційний. Та однозначно у руках наших тренерів гравець, який вже за рік-два може стати дуже серйозною проблемою для захисників усіх без винятку клубів Прем’єр-ліги.
Інформаційний центр ФК «Карпати», www.fckarpaty.lviv.ua
Фото: © ФК «Карпати»
Оригінал публікації http://fckarpaty.lviv.ua/ua/news/7771/page.html
