Днями ФІФА прийняла революційне рішення: в суперечливих моментах під час взяття воріт судді незабаром скористаються допомогою нових технологій. Міхел у суддівському середовищі людина дуже авторитетна, арбітр ФІФА, нехай уже й не чинний. Саме з ним видання вирішило поговорити про прогрес у роботі суддів.
Про користь радіозв’язку
– Любоше, ви ж устигли спробувати під час обслуговування матчів радіозв’язок?
– Так, спілкувався зі своїми асистентами за допомогою радіозв’язку під час обслуговування матчів Євро-2008. Зручно. Адже арбітр акцентує свою увагу на м’ячі, тому що навколо нього йде гра. Якщо порушення правил проходить за спиною рефері, йому складно побачити. Наприклад, коли я судив фінал Ліги чемпіонів – 2008 в Москві, суперечка між Дрогба і Видичем наприкінці гри не потрапила в зону моєї уваги. Дідьє вдарив Неманью за моєю спиною, мені про це вмить повідомив асистент, і я відразу показав івуарійцю червону картку. Радіозв’язок нерідко допомагає, коли арбітр не впевнений у призначенні пенальті або положення поза грою. Суддя оперативно консультується з помічниками і приймає рішення.
– Іноді навіть скасовують видалення.
– Ви про матч Росія – Голландія на Євро-2008? Так, я тоді дійсно показав другу жовту картку Колодіну, а коли асистент підказав, що м’яч на той час уже залишив лінію поля, скасував своє рішення.
– У газетах тоді написали: «Міхел позбавив себе фіналу».
– Можливо. В принципі, я знав, на що йшов, але проявив принциповість, визнавши свою помилку. Скажіть, чому через мою неуважність мав би постраждати футболіст?!
– Похвальна позиція. Проте багато інших нововведень себе не виправдали. Наприклад, електронний чіп у м’ячі, який дозволяв безпомилково визначати, чи перетнув м’яч лінію воріт.
– Ця технологія була протестована на чемпіонаті світу U-17. Підсумки не надто обнадіяли – за протягом усього турніру до допомоги чіпа не вдалися жодного разу, тому що не виникло необхідності. До того ж було незрозуміло, чи можна довіряти цій технології на сто відсотків. Наприклад, як бути, коли воротар лежить, накривши собою м’яч. У результаті ФІФА зараз не розглядає електронні чіпи як пріоритетні технології, які варто впроваджувати у футбол. Я також вважаю, що задля фіксації голів більше підходять відеокамери, встановлені на лінії воріт.
Коли Платіні знімає піджак
– Одним з ініціаторів введення п’яти арбітрів на полі був Мішель Платіні. У серпні 2009 року на першому суддівському семінарі, присвяченому впровадженню цієї системи суддівства, під час пробної гри він скинув піджак і продемонстрував, як це має працювати. Чи вважаєте ви це нововведення новаторським?
– Щоб правильно зрозуміти ситуацію, потрібна преамбула. Попередник Платіні – Леннарт Юханссон був хорошим президентом. Але швед належав до розряду функціонерів-консерваторів. Він сприймав футбол як бізнес-структуру. За його часів було створено дуже успішне футбольне підприємство – Ліга чемпіонів, значно підвищилася привабливість чемпіонату Європи. Платіні дивиться на речі трохи інакше. Він досі в душі почувається футболістом. Мішель завжди говорить, що гра – на першому місці, а бізнес-ідеї мають стояти за футболом, а не перед ним. Він завжди готовий скинути свій піджак і показати щось на полі.
– Які мінуси в цього формату обслуговування ігор?
– У мене була можливість обговорити недоліки цієї системи з президентом УЄФА. Я звернув увагу Мішеля на те, що за ворота ставлять молодих арбітрів, які просто бояться взяти на себе відповідальність за те чи інше рішення. Вважаю, що на ці місця краще поставити заслужених арбітрів, які через віковий ценз (45 років) завершили судити в полі. Вони не злякаються. А в нагороду матимуть можливість продовжити свою суддівську кар’єру на два-три роки. За воротами рефері перебувають у статичній позиції, і велике фізичне навантаження там не потрібне.
– Можливо, до порад арбітрів за воротами не занадто прислухається головний рефері?
– Річ не в цьому. Я бачив, як 25-річних хлопчиків, що стоять за воротами, під час матчів Ліги чемпіонів б’є мандраж. На них психологічно давлять авторитет і досвід судді в полі. А якщо поставити за ворота найдосвідченіших рефері, ця проблема зникне.
– Чому технічний прогрес так, м’яко кажучи, обережно проникає у футбол?
– У цьому питанні у футбольного співтовариства немає єдиної позиції. Грубо кажучи, футбольний світ розділений на два табори – супротивників новинок і тих, хто за них ратує. Яскраві представники старої, класичної школи, які переконані в тому, що у футболі не варто нічого змінювати, – представники Англії, Шотландії та Уельсу. У них чимало прибічників. Я вважаю, що будь-яка техніка, яка може допомогти прийняти правильне рішення, – на користь суддівству. Вже дуже великою є ціна помилки. Ризик має бути зведеним до мінімуму.
Одного разу спізнився на гру
– Любоше, ви маєте уявлення про річний бюджет суддівського комітету УЄФА?
– Мені це не надто цікаво. Я розумію, з яких витрат складається цей бюджет: гонорари суддівським бригадам за обслуговування матчів, витрати на проведення зборів, оплата готелів, утримання апарату. Серйозна стаття витрат – квитки на авіаперельоти, адже судді літають бізнес-класом.
– На суддях УЄФА не економить.
– Річ не в цьому. Маючи на руках квитки бізнес-класу, суддівська бригада також отримує гарантію, що прибуде до місця призначення вчасно. Навіть якщо рейс затримають, наявність квитка в бізнес-клас гарантує, що пасажира вчасно доставлять у потрібний аеропорт, і він не запізниться.
– Ви ніколи не спізнювалися на матчі?
– Було діло. Далекого 1993 року судив гру молодіжних збірних Молдавії й Німеччини. Тоді не було електронних адрес, а функціонер із Федерації Словаччини переплутав час – сказав, що виліт із Відня в Кишинів о 13:10. Насправді літак зі столиці Австрії вилітав о 11:10. Ми приїхали в аеропорт о 11:30, і нас приголомшили: даруйте, ваш літак уже в повітрі.
– І хто судив гру?
– Наша суддівська бригада – матч було перенесено на наступний день. Пам’ятаю, тоді за молодіжну збірну Німеччини виступав Баллак. Я деякий час перебував у шоковому стані. Моя міжнародна суддівська кар’єра тільки починалася – і раптом такий поворот долі. Приходили думки, чи дадуть в УЄФА шанс після такого проколу. Не є секретом, що через одну помилку людина може зіпсувати власну професійну кар’єру. Дякувати Богу, в УЄФА правильно розібралися в ситуації.
50 тисяч – за чемпіонат світу
– Давайте продовжимо тему фінансів. Ви працювали на двох чемпіонатах світу та Європи. Гонорари за обслуговування Євро-2008 були вищі, ніж за матчі Євро-2004?
– Повірте, ті 10–12 арбітрів, які судять фінальну частину Євро, не ставлять гроші, які зароблять на турнір, на перше місце. Тут на перше місце виходить престиж – рефері одразу потрапляє в топ-групу європейських суддів. Що стосується гонорарів, гадаю, вони на одному рівні. Просто до 2006 року виплачувалися у швейцарських франках, а потім – у євро.
– Де вищі гонорари – в розіграші Ліги чемпіонів або у фінальній стадії чемпіонату континенту?
– Вищі на Євро. Все-таки Ліга чемпіонів – щорічний турнір, а чемпіонат Європи проходить раз на чотири роки. Євро – це такий собі бенефіс не лише для футболістів і тренерів, але й для суддів. Я, наприклад, відсудив близько 50 матчів у Лізі чемпіонів і всього п’ять або шість – на Євро.
– А між обслуговуванням матчів чемпіонату світу та Європи різниця в гонорарах суддів відчутна?
– ФІФА виплачує арбітрам базову суму за роботу на всьому турнірі. На чемпіонаті світу в Німеччині – 2006 було, по-моєму, 50 тисяч швейцарських франків. УЄФА ж виплачує базову суму й доплачує за кожну гру. Причому під егідою УЄФА гонорар судді залишається незмінним для всіх матчів – національних збірних, молодіжних або жіночих національних команд. Чув, що нещодавно УЄФА розробив ще одну опцію, що впливає на гонорар рефері, – якщо оцінка інспектора нижча від певного рівня, арбітру не виплачують бонус. Але я з цією системою не стикався – її ввели вже після того, як я завершив суддівську кар’єру.
Ахметов дав 24 години на роздуми
– Після того як завершили активну кар’єру рефері, вам надходила пропозиція працювати в суддівському комітеті УЄФА?
– Я адже прийняв пропозицію «Шахтаря». Не думав так швидко завершувати, хоча й зазнавав проблеми з ахіллом. У мене було хронічне запалення. Мучився останні півтора роки своєї суддівської кар’єри. Я відвідав купу клінік – у Відні, Празі, Братиславі. Один український суддя порекомендував мені звернутися до тоді ще голови медичної служби «Шахтаря» Пако Біоски. Зараз Пако обіймає аналогічну посаду в «Челсі». Вважаю, це показник його профпридатності. Для консультації з Біоскою я й приїхав у Донецьк. Про те, що я на базі «Шахтаря», дізнався президент клубу Рінат Ахметов. Ми зустрілися, поговорили про футбол. Під час двогодинної бесіди Рінат Леонідович зауважив, що «Шахтарю» потрібна така людина, як я, – що знає англійську й російську, має певний авторитет в УЄФА.
– Ви одразу погодилися?
– Пропозиція була несподіваною. Але я одразу зрозумів, що для мене «Шахтар» може стати новим витком у кар’єрі. Проте я був у групі суддів, які розглядалися як кандидати на обслуговування фінальної стадії чемпіонату світу в ПАР, тому попросив президента «Шахтаря» повернутися до розмови після світової першості. Рінат Леонідович ясно дав зрозуміти, що два роки мене чекати не будуть. Тому рішення я прийняв упродовж 24 годин. Заразом завершив свою суддівську кар’єру на піку.
– За минулий час не пошкодували про те рішення?
– Немає про що шкодувати – команда виграла останній в історії Кубок УЄФА, вийшла у чвертьфінал Ліги чемпіонів, перемогла у двох чемпіонатах країни та розіграшах Кубка України. Сподіваюся, «Шахтар» також не пошкодував.
З Колліною – на різних берегах
– Ви здивувалися, коли голова суддівського комітету УЄФА П’єрлуїджі Колліна став куратором суддівського корпусу в Україні? Адже це все одно, якби Мішель Платіні став куратором ФФУ… Чи ви про призначення Колліни знали заздалегідь?
– Заздалегідь не знав і був здивований, як усі. Гадав, що замість Колліни буде представлений хтось із росіян – Спірін, Левніков або Валя Іванов. Все-таки росіяни за своїм менталітетом близькі українцям. Тому, коли в Інтернеті прочитав про призначення Колліни, подумав, що це жарт.
– Спілкуєтеся з італійцем?
– Ми перебуваємо на двох берегах однієї річки. Він працює у ФФУ, а я – в клубі. У нас різні завдання. Ми перетинаємося, коли «Шахтар» грає в Києві, але в нас із П’єрлуїджі виключно офіційне спілкування. Жодних таємних зустрічей у нас у Києві немає.
Прес-служба ФК «Шахтар» за матеріалами sovsport.ru
