21 березня в рамках програми «Студентський клуб» з учнями Донецького національного медичного університету спілкувався захисник «Шахтаря». Зустріч проходила в університетському форматі – для її проведення була обрана одна з найбільших аудиторій закладу, а румунський футболіст сидів на місці, де звично розташовується лектор. Запитання від студентів поступали самі несподівані, і, забігаючи наперед, відзначимо, що зал не зміг вмістити всіх бажаючих поспілкуватися з футболістом, тому люди сиділи навіть у проходах між рядами.
Втім, почалося все не з прямого діалогу студентів зі своїм кумиром, а з досить зворушливого і приємного моменту. Справа в тому, що в матчі Студліги футболіст команди «медичного» Дмитро Чех отримав складне пошкодження – розрив колінно-стегнової зв’язки. І щоб підтримати свого колегу, Рац привіз на зустріч подарунок – фірмовий костюм команди. З розміром вгадав безпомилково!
– Ми грали проти «національного», – згадує Дмитро, – вигравали 2:0, але я отримав пошкодження. На те, щоб відновитися, потрібно близько півтора місяців, зараз вже все добре. Дуже приємно отримати цей презент з рук футболіста «Шахтаря», тим більше від Развана.
Ну а потім настав час бесіди, в яку своїми питаннями час від часу вступав і ведучий. Вийшло весело і відверто!
– Разване, скільки матчів у футболці «Шахтаря» ти провів? І назви самий пам’ятний для тебе гол.
– Точної кількості матчів я не пам’ятаю, але їх точно більше 250. А що стосується забитого м’яча, то це гол «Дніпра» на виїзді в 2008 році: м’яч потрапив майже в «дев’ятку», нормально вийшло.
– Як довго тривала твоя адаптація в українському чемпіонаті?
– Спочатку була велика проблема з російською мовою. Румунська на нього взагалі не схожа, мені було важко спілкуватися зі своїми колегами. Але десь через рік я вже міг добре викладати свої думки, став почувати себе тут комфортно і більше ніяких проблем не виникало.
– Складно було прийняти рішення переїхати з Румунії до України?
– Досить складно. Це сталося майже 9 років тому, мені було всього 22 роки, я не знав, що буде далі, а про «Шахтар» тоді було небагато відомо в Європі і Румунії. Але, врешті-решт, зараз це не важливо – я вибрав команду, яка дала мені все, що я тільки хотів отримати від своєї кар’єри.
– Як оцінюєш готовність команди до матчу проти «Динамо»?
– До цього матчу є ігри в Луцьку та Полтаві – два найскладніших поєдинку на виїзді. І потрібно думати спершу про ці зустрічі, а вже потім про те, як грати проти «Динамо».
– Але ти згоден, що від результату цього матчу залежатиме доля чемпіонату?
– Нам потрібно до цього виграти в Полтаві та Луцьку, а зробити це буде зовсім непросто. Здається, що нічого складного, але футбол – це не математика або хімія, де два плюс два завжди дорівнює чотири. Коли виходиш на поле, ніколи не знаєш точно, переможеш чи ні. Давайте спочатку виграємо в цих двох зустрічах.
– Але, судячи з матчу з «Чорноморцем», «Шахтар» виходить на відповідний рівень.
– Ми на це сподіваємося і будемо дуже старатися. Можу запевнити всіх вболівальників, що ми докладемо зусиль, щоб вигравати в кожному матчі, а не тільки проти «Динамо» чи когось іншого.
– Як ви бачите свою кар’єру: всю присвятіть «Шахтарю» чи можливий перехід до іншого клубу, якщо надійде така пропозиція?
– Я відчуваю себе вже одним з вас, одним з донеччан, одним з українців. Та й до того ж моя бабуся українка! І, між нами, якщо мене звідси не виженуть, то сам я не піду!
– Твоїй родині подобається Донецьк?
– Моя дружина з Петрівки, тому я думаю, що їй подобається. (Сміх в залі.) Її тут все влаштовує, так само, як і мене.
– Які у тебе були відчуття, коли «Шахтар» переміг в Кубку УЄФА?
– Це дуже важко передати словами. Цим і унікальний футбол, таких відчуттів в іншому виді спорту не зустрінеш. Коли починаєш грати, то просто мрієш про щось, а коли граєш в такому фіналі, як стамбульський, то відчуття не опишеш! Коли ти знаходишся на полі, а 30 або 50 000 уболівальників скандують твоє ім’я, то це теж неймовірні емоції.
– Що для тебе приємніше: віддавати гольову передачу або забивати самому?
– Я вихований так, що мені більше подобається асистувати. Але в той же час мене лаяли в сім’ї, тому що в матчі проти «Чорноморця» у мене була можливість забити, а я вирішив віддати передачу і зробив це неточно. Думаю, якби я пробив, то у мене було б більше шансів на успіх. Але я так вихований: адже головне – не я, а команда.
– Що сталося з командою в Лізі чемпіонів, адже той же АПОЕЛ вже дійшов до чвертьфіналу?
– Я чекав цього питання. Але давайте почнемо з того, що АПОЕЛ супроводжувала велика удача. Вони були нижчими за рівнем, ніж ми, але «Шахтар», на жаль, неправильно зіграв в інших поєдинках. У футболі так буває. Для мене АПОЕЛ – незрозумілий випадок. І я думаю, що матчі проти «Реала» стануть для них кінцем гарної казки.
– А що можеш сказати про дуелі «Шахтаря» і «Зеніта»?
– Вони були краще нас в цих двох матчах. Потрібно це визнати і витягти правильні уроки з поразки.
– Як команда попрощалася з Жадсоном і як зустріла Ілсіньо?
– З Жадсоном було важко прощатися, бо ми багато років працювали разом, це був дуже важливий футболіст команди, дуже хороша людина. Але у кожного в житті свій шлях, він вибрав такий варіант продовження кар’єри. Що стосується Ілсіньо, то він сам визнав, що зробив помилку, коли поїхав звідси. А ми розуміємо, що повинні допомогти йому знову адаптуватися в колективі, щоб він і далі грав за «Шахтар». Не можна злитися на нього, у всіх бувають помилки.
– «Барселона» або «Реал» – хто краще?
– «Барселона», звичайно. Без варіантів.
– Твій улюблений футболіст.
– Я завжди любив Райана Гіггза, але зараз Мессі виділяється серед інших. Взагалі ж Гіггз.
– Ти провів на полі весь матч проти «Чорноморця», це говорить про те, що ти знаходишся в дуже хорошій формі?
– Мою форму оцінюєте ви, тренер. Зі свого боку я займаюся, як можна краще, намагаюся завжди пройти до складу. А коли з’являюся на полі, то ви можете свистіти або аплодувати.
– Часто лаєтеся з Містером на футбольному полі?
– Лаятися – неправильне слово. Містер каже, що потрібно робити, а на поле буває так, що ти думаєш або бачиш момент по-своєму. Але насправді треба слухати і робити, як каже тренер. На то він і є наставник.
– А на якій мові ви розмовляєте з Луческу?
– Іноді португальською, але, в принципі, румунською. Він часто говорить португальською, тому що, якщо вважати Едуардо, у нас в команді зараз дев’ять бразильців. І іноді йому важко переключитися, але я все прекрасно розумію – румунський і португальський схожі.
– Є прохання: забити гол «Динамо», перемогти і присвятити перемогу Донбасу і медикам нашим.
– Можу пообіцяти, що якщо я буду грати, то буду намагатися робити все, що можливо. Але ви самі розумієте, що футбол – особливий спорт, і ніколи не можна пообіцяти, що переможеш.
– Сьогодні «Шахтар» визнаний двадцятою командою у світі. Як ви вважаєте, цей результат відповідає рівню команди?
– Ви ж знаєте, як складаються ці рейтинги: кожен місяць сумуються очки, плюс ті команди, які грають у Лізі чемпіонів або Лізі Європи, збирають їх ще більше. Відповідно, ми зараз на двадцятому місці, а команди, які задіяні в міжнародних змаганнях, знаходяться вище.
– Яка збірна виграє чемпіонат Європи?
– Одна з кандидатів – це Іспанія, принаймні, за розрахунками букмекерів у них найбільше шансів. Але я не впевнений, що саме вони стануть переможцями. Давайте почекаємо і подивимося.
– «Металіст» приносить зараз очки в скарбничку нашої країни, бореться за місце в Лізі чемпіонів. Як ти ставишся до цієї команди і вболіваєшь чи за харків’ян в єврокубках?
– Не можу сказати, що вболіваю, але «Металіст» показує гідну гру, яка дивує не тільки Україну, але і Європу, і харків’яни дійсно вносять свій внесок у скарбничку українського чемпіонату. Сьогодні вони в хорошій формі, і на нас чекає дуже важкий виїзд до Харкова. Давайте не будемо вважати поєдинок з київським «Динамо» самий головним матчем, він нічого не буде значити, якщо ми не обіграємо «Металіст» і не виграємо в інших матчах.
– Від яких клубів, окрім «Шахтаря», у вас були пропозиції? І в якому б ви мріяли опинитися?
– Коли мені було близько двадцяти років і я грав у бухарестському «Рапіді», був близький до трансферу в голландський «Аякс». Але тоді перехід не відбувся, і я приїхав в «Шахтар», а ще моєю мрією був «Манчестер Юнайтед».
– Що для вас найголовніше в житті?
– Є дві найголовніших речі: сім’я і футбол, і вони стоять на однаковому місці.
– А якщо сім’я і футбол будуть розділятися, що ви виберете?
– А вони не будуть розділятися! В принципі, якщо я закінчу кар’єру, то залишиться тільки сім’я, а якщо я розлучуся з дружиною, то тоді залишиться футбол! (Сміх в залі.) А я не збираюся робити ні перше, ні друге! (Сміється.) Чому я повинен їх розділяти?!
– Ви б хотіли, щоб ваші діти стали професійними футболістами?
– Поки у мене тільки дочка. А якщо буде син, то я навіть не знаю, по-перше, потрібно бути талановитим відсотків на 5, а інші 95 важко працювати … подивимося. А так, жіночим футболом поки ще не займалися.
Підводячи підсумки зустрічі Разван Рац назвав автором кращого питання Юлію Павленко і з такої нагоди прикрасив шию дівчини клубним шарфом. Сама ж дівчина зізналася, що випадково опинилася на зустрічі, але бувала на «Донбас Арені» і за «Шахтар» вболіває від усієї душі. Крім того, румунський захисник здався їй в житті ще більш привабливим, ніж на футбольному полі.
Ну а на завершення Рац роздав близько сотні автографів і сфотографувався на пам’ять з усіма охочими. Уже виходячи зі стін закладу, футболіст ділився своїми враженнями.
– Цікаво було поспілкуватися з уболівальниками з різних, так би мовити, структур. Завжди приємно бачити, що вони люблять команду і тебе як гравця.
– Якісь питання були несподіваними?
– Ні, несподіваних не було, але всі питання були цікавими.
– Разване, в твою честь названа студентська команда КВН, і сьогодні студенти побажали бачити саме вас, з чим пов’язана така любов?
– Я не знаю, може, незважаючи на те що мені тридцятник, я виглядаю молодо, і вони хочуть зі мною спілкуватися? (Сміється.) Але я дуже радий і вдячний студентам за їхній вибір.
– Можливо, це завдяки твоєму почуттю гумору?
– Не знаю, як ви оцінюєте моє почуття гумору, але намагаюся завжди бути таким, який я є, і змінитися не можу. (Посміхається)
– А якби ти став студентом медичного вузу, яку спеціальність вибрав би?
– Це важко. Дантисти, наприклад, добре заробляють! (Сміється.)
Прес-служба ФК «Шахтар»
