Скандальний «матч сезону», в якому «Шахтар» 7 квітня обіграв на власному полі київське «Динамо» з рахунком 2:0, не обговорював в Україні тільки ледачий. Таке враження, що країна розділилася на два табори за кольором футболок провідних клубів, і кожен, доводячи правоту в цій суперечці, готовий йти до кінця. А тому фраза, яка прозвучала вчора на початку розмови головного тренера «Шахтаря» з кореспондентом СЕ, стала справжньою сенсацією.
– Навіть так? Ви згодні на перегравання? Не боїтеся, що ваші однодумці, не кажучи вже про опонентів, можуть запідозрити вас у капітулянтських настроях?
– Не боюся. Мені по-справжньому прикро, що обговорення матчу, змістовну сторону якого, незважаючи на ігрову перевагу «Шахтаря», обидві команди мають право занести собі в актив, звелося до аналізу єдиного епізоду наприкінці першого тайму, який мені як тренеру хочеться коментувати в останню чергу. На жаль, окремий епізод дав привід геть забути про гру. Хіба це справедливо?
– Гармаша, з якого почався весь цей сир-бор, вважаєте, видалили справедливо?
– Не сумнівайтеся: якби на місці арбітра із Сімферополя Юрія Вакса виявився будь-який «топовий» рефері ФІФА, він вчинив би так само. Коли суддя показує жестом, зрозумілим усьому стадіону, в якому саме місці футболіст має залишити поле, щоб отримати медичну допомогу, а футболіст раптом схоплюється і біжить у протилежний бік, в арбітра не залишається вибору, окрім як пред’явити жовту картку. Хто ж винен, що в Гармаша вона була другою?
– Тобто Вакс не заслуговує докорів?
– Можливо, арбітр був неправий у тому, що дозволив відновити матч, не переконавшись, що динамівські лікарі залишили поле. Напевно, Вакс прагнув, щоб гра мала динамічний характер, обійшлася без необов’язкових пауз, хоча добре відомо, куди часом буває вистелений шлях добрими намірами. Однак це жодним чином не змінює суті справи: Гармаш, нехтуючи вказівками судді, повівся неспортивно. Але я би більше не хотів загострювати на цьому увагу.
– Тоді на чому?
– На поведінці людей, які готували молодого футболіста та його партнерів до гри. Можете повірити в мою величезну повагу до київського «Динамо», яке свого часу одне уособлювало український футбол у Європі. Як тренер національної збірної Румунії я перетинався із тренером збірної СРСР та «Динамо» Валерієм Лобановським, видатним динамівським гравцем Олегом Блохіним. Але навіть у найжахливішому сні мені не могло наснитися те, як поводився 7 квітня в Донецьку нинішній наступник Лобановського на тренерській лавці киян і деякі «онуки» Блохіна на полі.
– Протистояння «Шахтаря» і «Динамо» завжди має принциповий характер. Чи можна, на вашу думку, пояснити недоліки в поведінці динамівців саме цим?
– Пояснити можна, виправдати – навряд чи. Ми також висловлювали невдоволення суддівством у матчах із динамівцями, проте ніколи не зганяли свою злість на футболістах або на їх тренерів. На жаль, останнім часом ми стикаємося з неймовірною агресією з боку наших головних опонентів. Пам’ятаю, як після завершення переможного для «Шахтаря» торішнього фіналу Кубка України я попрохав своїх футболістів вишикуватися в дві шеренги, щоб поаплодувати динамівцям, нехай поступився в рахунку, але створив разом із нами видовищний футбольний спектакль. Так прийнято у всьому світі після великих фіналів. І до чого ж ніяково було бачити, як динамівці викидають на газон срібні медалі, а плюс до цього чути нецензурну лайку на адресу наших гравців.
– Це було «крутіше», ніж 7 квітня 2012?
– Ну ні. 7 квітня суперники, на мій погляд, перевершили самих себе. Вони програли не стільки в грі, скільки у вихованні та професіоналізмі. Поведінка деяких гравців навіть із великим досвідом свідчила про те, що команда не готова до непередбачуваного розвитку подій, не знала, як реагувати на події. Вона дискредитувала не тільки «Динамо», але й весь український футбол. Хочу забути Шовковського, яким він був у підтрибунному приміщенні «Донбас Арени», і хочу знати його тільки таким, яким він був до цього матчу.
– Шовковський не стримався, вже залишивши поле. Зате Алієв у буквальному сенсі взяв за горло вашого асистента Олександра Спиридона на очах у всього стадіону й телекамер, притому що матч показували в дюжині країн Європи.
– Це взагалі щось! Якщо б таке сталося з моїм гравцем, я б уже пішов із команди. Неможливо працювати й розраховувати на хороший результат, якщо ти не зумів виховати гравців належним чином, не прищепив повагу до суперників, уболівальників, до самого себе, зрештою.
– Вас звинувачували в тому, що перед скандальною грою ви говорили про Вакса як арбітра, який останнім часом судив чимало матчів за участю «Динамо», і всі ці зустрічі кияни виграли…
– Ну то й що? Я просто констатував факти. Вважати, що таким чином Луческу заздалегідь «тиснув» на суддю, значить володіти хворою фантазією. Таким дивним «впливом» на арбітра можна досягти тільки одного: відновити його проти власної команди.
Прес-служба ФК «Шахтар» за матеріалами «Спорт-експресу»
