Продовжуємо серію матеріалів про «Шахтар» в роки проведення чемпіонатів Європи. Почавши з 1960-го, логічно продовжуємо роком 1964-м. Збірна СРСР, нагадаємо, на європейському форумі зайняла друге місце, програвши у вирішальному поєдинку Іспанії 1:2.
«Гірники», якщо говорити в цілому, провели сезон досить успішно. Старший тренер Олег Ошенков зберіг кістяк команди, посиливши колектив новими виконавцями.За визнанням самого Ошенкова, «тренер – це дбайливий лікар. Перш ніж зважитися на операцію, треба зробити все, щоб вилікувати організм без хірургічного втручання. Довірено тобі виховання – ти повинен виховувати, а не рубати. Можна зрубати і сук, на якому сидиш». Не дивно, що оплот «Шахтаря» -1964 становили перевірені кубкові бійці: Юрій Ананченко, Микола Головко, Дмитро Мізерний, Анатолій Родін, Володимир Сальков, Геннадій Снєгірьов, а також швидко прогресуючий форвард «з молодих» Віталій Хмельницький, загравший в команді в 1962 – м.
З дебютантів 1964 року, правда, зумів по-справжньому закріпитися в основі лише воротар Юрій Коротких. Мало того, вже через два роки він вписав своє ім’я в історію «Шахтаря», встановивши клубний рекорд, неперевершений досі. «Суха» серія Коротких склала 913 хвилин.
Стартувала команда в чемпіонаті матчами з московськими «Торпедо» і «Динамо» в… Ташкенті. Всьому причиною поля. Їх готовність в ті часи безпосередньо залежала від кліматичних умов. Вони апріорі в Середній Азії були найбільш прийнятними. Нічийний підсумок і програш, звичайно, не найкращий початок. Але це не збентежило «гірників». Наступні 12 матчів донеччани не знали гіркоти поразок. А завершили перше коло на п’ятому місці. До речі, після 11-го туру «Шахтар» впевнено увійшов у трійку лідерів. Але зберегти місце в числі призерів не зумів.
По всьому, у команди явно не пішла гра в середині другого кола. В результаті – втрата очок і за шість турів до фінішу дев’яте місце. У цій ситуації виявилися неабиякі здібності Олега Ошенкова. Як згадував згодом Юрій Ананченко, старший тренер попросив першого секретаря обкому партії Володимира Дегтярьова організувати для хлопців психологічне розвантаження. Той питає: «А що для цього треба?» Ошенков пояснює: «Не осудіть. Стіл хлопцям на дачі (так тоді називали базу в селищі Кірша) накрити». Дегтярьов здивувався проханню, але Олег Олександрович запевнив, що така форма розвантаження буде на благо. Слово Ананченко: «Загалом, організували нам на базі хороший пікнічок. Випили, розрядилися, поговорили в неформальній обстановці. Виграли чергову гру чемпіонату. Після цього Дегтярьов сказав: «Може, їм регулярно такі пікніки організовувати? Дивись, і чемпіонами стануть». Правда, завоювати золото не вийшло. Але фінішували п’ятими, лише на одне очко відставши від ростовського СКА. Для рівня союзного чемпіонату дуже пристойний результат. «Шахтар» з 32 матчів переміг у 13, завершив внічию 11 і програв 8. Забито 35 м’ячів, пропущено – 26.
Для «гірників» відзначено сезон-1964 і ще однією футбольною незвичністю. В 1/8 фіналу Кубка країни в Донецьку зустрічалися з куйбишевськими «Крильями Совэтов». Не заладилося у нашого воротаря Бориса Стрєлкова, який пропустив під кінець півгодини два м’ячі. Його ще до перерви замінив Коротких і буквально тут же отримав травму. На другий тайм у воротарських рукавичках вийшов Ананченко. Він не пропустив, але і команда не забила – 1:2. Вийшло, останній рубіж укріпили, а напад обезголовили.
За підсумками 1964 21-річний Віталій Хмельницький увійшов в число 33 кращих футболістів СРСР. Неминучий для тодішніх реалій підсумок не змусив себе чекати. В 1965-м Хмельницький був уже гравцем київського «Динамо». Спортивна влада Союзу узаконила майстерність Олексія Дрозденко та Юрія Коротких. Їм присвоїли звання «Майстер спорту СРСР».
І про справи міжнародні. «Шахтар» в листопаді-грудні відправився відкривати футбольну Африку. В Нігерії, Того, Камеруні і Конго команда провела 10 безпрограшних зустрічей: 6 перемог, 4 нічиї при різниці 35-26.
Прес-служба ФК «Шахтар»
