– Ми знаємо, що серйозний інтерес до вас виявляв ряд європейських клубів – в тому числі і російські, яким, як і “Динамо”, належить грати в майбутньому сезоні в Лізі чемпіонів. Що стало вирішальним аргументом на користь киян?
– Наполегливість президента Ігоря Суркіса. Знаю, що в своєму клубі він хотів бачити мене ще в 2003-му році, коли я був капітаном заґребського “Дінамо” і двічі грав проти української команди. Тоді, на жаль, цей трансфер не відбувся, але коли через багато років Київ знову активно включився в боротьбу за мене, а Суркіс особисто взяв під контроль хід складних переговорів, я зрозумів: ця людина слів на вітер не кидає і завжди доводить почате до кінця .
Президента не збентежила навіть висока ціна (15 мільйонів євро. – прим.), яку, не бажаючи відпускати мене, запросив рік тому “Тоттенхем”. Я вважав цю суму завищеною, про що прямо заявив в інтерв’ю хорватській пресі. Тоді я вирішив, що “Динамо” більше не проявить до мене інтересу, але виявилося, що я просто не знав Суркіса: і минулої зими, і навесні напередодні чемпіонату Європи він знову вступав у боротьбу. І вів її так завзято, що я просто зобов’язаний відплатити йому хорошою грою за київський клуб.
