Продовжуємо розповідь про еврочемпіонатовські роки в історії «Шахтаря». На черзі – 1980-й. Для початку про Євро. Вперше фінальна частина передбачала групову стадію. На стадіонах Італії кращою командою Європи стала збірна ФРН. Збірна ж СРСР, вперше не пройшовши сито відбору і зайнявши останнє місце в своїй групі, на Апеннінський півострів не поїхала.
Рік проведення московської Олімпіади уболівальникам «Шахтаря» запам’ятався як вдалий. Головне, звичайно, перемога в Кубку СРСР. Але і в чемпіонаті «гірники» посіли пристойне шосте місце. Але ж могли поборотися і за більше.
Груповий етап розіграшу в лютому-березні приймав найдавніший Самарканд. «Гірники» перемогли у всіх п’яти зустрічах і вийшли до 1/8, починаючи з якої послідовно були обіграні ростовський СКА, московські «Торпедо» і «Спартак» із загальним рахунком 5:1. У фіналі «Шахтар» зустрівся з тбіліським «Динамо». Переможний гол Володимира П’яних, що приніс «гірникам» перемогу 2:1 і третій Кубок СРСР в історії, не раз описаний, проаналізований і так далі. А ось що писав про той фіналі заслужений тренер СРСР Валентин Миколаїв на сторінках популярного тижневика «Футбол-Хокей». У ті часи, на секундочку, видатні фахівці не цуралися для періодичних видань писати звіти про матчі. Зрозуміло, про ключові, але все ж. Погляд профі на хід поєдинку, його оцінка тих чи інших подій матчу – дорогого коштує: «За логікою кубкового фіналу в такій ситуації («Шахтар» повів 1:0) слідує зміна ролей. Та із сторін, що забиває гол, що досягла успіху, переходить до дій, спрямованих на заощадження досягнутої переваги, противна намагається зрівняти шанси. Тут-то на глядачів чекала несподіванка. Забивши гол, «Шахтар» вчинив інакше. Саме з цієї хвилини він став показувати гру, властиву йому рік тому, гру великопланову, з широким маневром, високою швидкістю в атаках, які розвивалися за найкоротшим напрямку до мети». І в кінцівці матеріалу: «Доля Кубка вирішена. Який зміст фіналу? Зовні всі три голи були забиті з так званих стандартних положень: два зі штрафного і один з кутового. Але впевнений, що у тих, хто бачив цей матч, не закралася й тіні сумніву в тому, що переможець був виявлений у цій грі правомірно».
У чемпіонаті країни команда демонструвала в більшості матчів видовищний, атакувальний футбол, який подобається уболівальникам. Не завжди він приводив до підсумкового рахунку на табло на користь «гірників», але невгамовне бажання перемогти, приваблива манера гри в якійсь мірі компенсували невдачі. Хоча преса прасувала команду. В основному, правда, по дисциплінарної лінії, причини якої підносили своєрідно: погана виховна робота, значить нездоровий клімат в колективі, внутрішньокомандні тертя. Мовляв, звідси і видалення з поля і т. д. і т. п. Ось такий логічний ланцюжок тієї епохи. Звичайно, були відверто провальні матчі. Але давайте подивимося в підсумкову турнірну таблицю. Шосте місце, 45 забитих м’ячів. Цікаво, як це стало можливим при нікудишньої дисципліни та інших привхідних?
І домігся такого результату «Шахтар», базуючись не тільки на перевірених у бойових сутичках Володимира П’яних, Віктора Звягінцева, Віктора Кондратова, Валерія Горбунова, Валерія Рудакова, Володимирі Сафонова, Михайла Соколівського, Миколу Федоренко, Віталія Старухіна. Маститий Юрій Дегтерьов провів лише половину зустрічей, але плідно допомагав зростанню Віктора Чанова – молодшого. «Обросли м’ясом» Олексій Варнавський, брати Володимир і Леонід Малі, які часом виконували соло в грі команди. Прекрасно дебютували Віктор Грачов та Сергій Кравченко. Перший з літа записав своє ім’я в ювілейний реєстр «Шахтаря». 13 жовтня в Баку Грачов забив «Нефтчі» 1100-й гол «гірників» в чемпіонатах СРСР.
Виплеканий в «гірницькому» колективі 21-річний Віктор Чанов увійшов у число 33 кращих футболістів Союзу. В цьому році за срібло на чемпіонаті світу серед юніорів, завойоване в 1979-м, йому було присвоєно звання майстра спорту міжнародного класу. Підвищив свій статус молодий захисник Ігор Симонов, який став майстром спорту СРСР.
Виступ же на євроарені, слів немає, не вдалося. В 1/32 фіналу Кубка УЄФА «Айнтрахт» із Франкфурта-на-Майні спочатку приймали в себе. Як зізнався комісар цього матчу австрієць Кайнер, «по такій грі зустріч повинна була завершитися мінімум 3:0 на користь господарів поля». Але в результаті лише 1:0. Відповідь німецький клуб виграв 3:0, пройшов далі і потім виграв почесний трофей.
Прес-служба ФК «Шахтар»
