– Юрію, як ти став “каноніром”?
– Кияни звернулися до керівництва “Олександрії” з пропозицією, його умови задовольнили клуб. Ну а як я можу противитися тому, щоб перевірити свої сили у п’ятій команді країни? Та й шанс зіграти в єврокубках не кожен день надається…
– Отже, вирішальним фактором стала Ліга Європи?
– Ні. Спостерігати за виступами “Арсеналу” – одне задоволення. Команда сповідує креативний, злагоджений футбол. І колективна атмосфера тут на високому рівні.
– Звідки ти дізнався про атмосферу?
– Андрій Богданов і Володя Польовий розповідали (посміхається).
– В “Олександрії” ти виступав під 77-м номером…
– В “Арсеналі” на моєму светрі будуть ті ж цифри. Я до них звик. Сподіваюся, в столиці вони також принесуть мені успіх.
– Тренувальний процес під керівництвом Леоніда Кучука відрізняється від роботи його колег в “Олександрії”?
– Звичайно. Кожен тренер бачить підготовку команди по-своєму. І Леонід Станіславович не є виключенням з цього правила.
– Яку мету ставив перед собою, підписуючи контракт?
– Плідно попрацювати на зборах і стати основним воротарем “Арсеналу”. Безумовно, зробити це буде непросто, однак треба ставити перед собою максимальні завдання, по-іншому у футболі
не можна.
– “Олександрії”, яка ослаблена після твого переходу та трансферу Гітченка, складно буде повернутися в еліту…
– Знаю, що у кількох футболістів клубу є пропозиції від команд Прем’єр-ліги, так що, швидше за все, зміни в колективі будуть чималі. Проте, я сподіваюся, це не завадить “городянам” повернутися в УПЛ.
– У чому, на твій погляд, основні причини вильоту команди?
– Не знаю. В Олександрії практично всі живуть футболом, глядачі ходили на наші матчі у першій лізі, готові були носити гравців на руках після виходу в елітний дивізіон. Команда відповідала торсиді перемогами і до пори до часу була цілком здатна залишитися в Прем’єр-лізі. Можливо, щось зламалося після пришестя під час зимового трансферного вікна ряду легіонерів…
