– Олександре, як колектив сприйняв таку подію?
– Ми, звичайно, не очікували такого. Налаштовувалися, все-таки, на те, що Юрій Максимов залишиться. Але керівництво клубу сповістило всіх футболістів, що нового тренера вже призначено. Це було дещо несподівано, але потім уже чекали на зустріч з новим наставником, і вже зараз прагнемо показати йому, на що ми здатні. Все-таки весняна частина попереднього сезону, ніде правди діти, вийшла вкрай невдалою. Колективу, скажу так, потрібно було оновлення. Тепер сподіваємося, результати покращаться.
– А були передчуття, що Максимов може залишити команду?
– Ми про це навіть не думали. Був важкий період для всього колективу. Але вважали, що за відпустку позбудемось нега-тивних емоцій і розпочнемо все з чистого аркушу. Але, як бачимо, керівництво клубу ухвалило інше рішення.
– А в колективі що говорили про це?
– Ми підневільні люди (сміється). Від гравців нічого не залежить. Кого призначать, з тим і будемо працювати. Звичайно, спочатку психологічно було нелегко після Юрія Вільйовича, адже дехто з ним працював уже не перший рік. Все-таки звикли і до нього, і до тренерів, до самого процесу тренувань. Але це — футбол, у ньому легко нікому не буває. Довелося дуже швидко перебудовуватися.
– Напівжартівливе запитання, та все ж: чи не цікавились у гравців «Волині», що саме на вас очікує, адже запальний характер Кварцяного добре відомий у футбольній Україні?
– Жодних дзвінків для цього не потрібно було робити. Про характер Віталія Володимировича і так команда начувана. Але, повірте, все це чутки. Насправді у нас вибудувалася хороша атмосфера. Тренер поставив чітке завдання, мету. Видно, що він може допомогти команді досягти хороших результатів.
– А в тренувальному процесі є відмінності?
– У кожного тренера своя методика, їх порівнювати просто неможливо. Дещо складно входити в тренувальний процес після відпустки. Віталій Володимирович попередив нас, що нині лише закладається фундамент, і якщо зараз складно, то в чемпіонаті буде легко.
– Свого часу Максимов забрав до «Кривбасу» з «Оболоні» цілу групу гравців. Нині, через чималий проміжок часу, чи можеш сказати, що тоді сталося в київській команді, що з неї пішли гравці і тренер?
– По-перше, у багатьох тоді завершувався контракт, і Юрій Вільйович про це знав. Тому й запропонував гравцям, з якими працював, продовжити співпрацю з ним у «Кривбасі». Оскільки гравці знали його професіоналізм, то й пішли за ним. Я вважаю, що ми (гравці, які пішли з Максимовим. — O.K.) розлучилися з «Оболонню» цивілізовано і з вдячністю, що цей клуб дав нам ривок у розвитку.
– Керівництво столичного клубу вважало тоді інакше…
– Ми, гравці, не хотіли вплутуватися в стосунки і в конфлікти між керівництвом «Оболоні» та Юрієм Максимовим. Ми хоті-ли лише прогресувати.
– Напевно, для тієї групи гравців, яких привів до «Кривбасу» Максимов, його відставка сприйнялася болючіше, аніж для решти одноклубників?
– Безумовно. Все-таки ми разом пройшли і «Оболонь», а для інших гравців «Кривбасу» Максимов був таким самим новим тренером, як для нас усіх зараз Кварцяний.
– А новий тренер уже дав зрозуміти, що він розраховує на тебе?
– Наразі дає шанс проявити себе усім.
