Володимир Данилюк – унікальна людина. На шану він заслужив уже хоча б тим, що 13 сезонів поспіль (1966 – 1978 рр.) виходив на футбольне поле в футболці однієї команди – «Карпати». Але він не просто грав, а вправно робив те, за що ми всі найбільше й любимо футбол – забивав голи. І назабивав їх стільки, що й до нині залишається кращим голеадором в історії «зелено-білих» – 88 влучних пострілів в іграх чемпіонату СРСР та 6 у кубкових поєдинках.
З якнайкращого боку Володимир Олександрович, якому минулої середи виповнилося 65 років, проявив себе й на тренерській роботі. Між іншим, у його трудовій книжці є лише одне місце роботи: понад 32 (!) роки тому він почав готувати юну зміну у відділенні футболу львівського спортінтернату (нині – Академія футболу ФК «Карпати») і робить це й сьогодні. За цей час він підготував цілу плеяду відомих майстрів, найзірковішим серед яких є олімпійський чемпіон ХХІV Ігор у Сеулі-1988 Володимир Татарчук.
– Володимире Олександровичу, як відсвяткували черговий ювілей? – саме з цього питання, звісно, після привітань, розпочав розмову з ювіляром кореспондент Інформаційного центру.
– Усе пройшло традиційно – зібралися рідні, друзі. Звісно, прийшли й колишні партнери, з якими я разом грав у «Карпатах». На жаль, уже багатьох з них з нами немає на цьому світі. От і на мої 65 прийшло тільки восьмеро. Посиділи, поговорили, згадали минуле. Було й чимало різних жартів. У цьому плані, як завжди, вирізнявся Богдан Грещак, який незмінно весь час розповідав безліч анекдотів та байок. Від нього, як правило, дістається всім потрохи – «потравити» може кожного. От і цього разу, коли Ігор Кульчицький почав згадувати, як він змусив підняти прапорець бокового арбітра Хярмса у фіналі Кубка СРСР, аби той зафіксував положення поза грою у когось з гравців ростовського СКА, коли нам наприкінці гри забили другий м’яч, то Бодьо не давав йому спокою вже аж до самого закінчення застілля.
– А що, насправді Ігор Кульчицький змусив Еугена Хярмса підняти прапорець?
– Та ви що… Це ж неможливо. Адже лайнсмен повинен одразу, щойно зафіксував офсайд, просигналізувати судді в полі підняттям прапорця. А так що виходить? Нам забили гол, тоді Кульчицький біжить до бокового, проводить з ним відповідну «роботу» і аж тоді той піднімає прапорець. Це ж пройшло б півроку. І що, суддя в полі зафіксує такий офсайд?.. Та ніколи в житті! Можливо, він до нього й підбіг, зараз вже важко пригадати. Але Хярмс стовідсотково підняв прапорець, як щойно побачив положення поза грою. Коли не помиляюся, в офсайді опинився Проскурін. Інша справа, що грузин Карло Круашвілі, який судив у полі, не одразу побачив прапорець і спочатку вказав на центр. Але Хярмс молодець, тримав прапорця до останнього – аж доки Круашвілі не побачив. І після консультацій з Хярмсом він взяття воріт таки відмінив і рахунок залишився незмінним – 2:1 на нашу користь.
– Зрозуміло. Але ще одне питання по тому епізоду – офсайд таки був чи ні? У Ростові й донині переконані, що судді помилилися.
– Важко відповісти однозначно. Офсайд дуже часто буває неоднозначним і суддя може підняти прапорець, а може і не підняти. От і в тому епізоді було 50 на 50. Звичайно, ми вдячні Хярмсу, що він оцінив той епізод на нашу користь. Я не виключаю, що він це зробив десь і свідомо, бо відчував провину перед «Карпатами» за своє суддівство рік перед тим в Сочі, у фінальній пульці, коли ми мали виходити до Вищої ліги. Адже саме він тоді нас «вбив» у вирішальній грі зі свердловським «Уралмашем». А так, ніби як повернув нам борг. Судді й донині припускаються тих самих помилок, що й тоді.
– Маєте на увазі матч Україна – Англія на Євро-2012?
– Він самий. Це ж треба вміти, стояти за лічені метри від лінії воріт і не побачити, що м’яч її пересік. У нас, коли я грав за «Карпати», був аналогічний випадок. Щоправда, тоді нікому й в голову не приходила ідея про додаткових суддів. Сталося це в матчі з командою «Крила Совєтов» з Куйбишева (нині – Самара). Грали ми у Львові. І от за рахунку 0:0 після гарматного удару під поперечку м’яч, вдарившись об дуже сильно натягнуту сітку, катапультою вилетів у поле. Ми кричимо «Гол!», але арбітр матчу Кестусіс Андзюліс з Каунаса показує жестами, що можна грати далі. Не побачив гола і боковий.
– І чим все закінчилося?
– Скандалу не було. Справа в тому, що незважаючи на помилку суддів, ми тоді виграли. Я от тільки рахунок точно не пригадую – 1:0 чи 2:0. Тому все й закінчилося тихо. Думаю, коли б збірна України виграла в англійців, то помилка угорських арбітрів також мала б значно менший резонанс.
– А як ви загалом оцінюєте виступ збірної на Євро?
– Звичайно, хотілося, щоб принаймні вийшли з групи. Все ж грали вдома. Але не вдалося. Та я б не став з цього робити трагедії. Що не кажіть, але гру всі очікували гіршу. Однак Євро – це вже історія, треба думати про майбутнє. Вже восени почнеться відбір на чемпіонат світу до Бразилії. У нас в групі Англія і поляки. Буде важко, але грати можна. Вважаю, при правильно проведеній роботі Україна може напряму потрапити на чемпіонат світу. Заодно й реванш у Англії візьмемо.
– До Мундіалю в Бразилії ще два роки, а до старту нового чемпіонату України залишилися лічені дні. Що б ви побажали в новому сезоні «Карпатам» і зокрема, як кращий бомбардир в історії клубу, якими будуть ваші настанови нападникам нашої команди?
– Вірю, що справи будуть у «Карпат» йти набагато краще, ніж минулого сезону. А турнірне становище команди значною мірою залежить від того, як вона забиває. Що тут порадити? Як на мене, то принаймні вдома необхідно грати у три форварди. Дуже важливо мати швидких крайніх нападників, які будуть постійно нагнітати гру, тиснути на ворота суперника і віддавати передачі на центрфорварда. Так, як ми це робили, коли у нас грав Янош Габовда. Допоможуть в цьому і трибуни, які будуть гнати «Карпати» вперед. Щодо матчів на виїзді, то тут можна змінити тактику і, в залежності від ситуації, спробувати зіграти з дома форвардами.
– Гра сучасного нападника і форварда ваших часів разюче різниться?
– Ще й як! Зараз нападник повинен по повній програмі відпрацьовувати і в обороні. А мене, наприклад, у своєму штрафному дуже рідко можна було побачити. Ернест Юст нам, нападникам, ніколи не давав установку повертатися в оборону. А от Валентин Бубукін, відвідавши чемпіонат світу 1974 року в Німеччині, казав, щоб після втрати м’яча ми кулею верталися на свою половину поля й одразу за центральною лінією починали зустрічати суперника.
– Менталітет нападників за цей час сильно змінився?
– Ще більше, ніж функції на полі (сміється. – Авт.). От візьміть, наприклад, Мілевського – за що йому платять такі гроші? Ні, я в жодному разі не жаліюся і тим паче не рахую чужі заробітки. Ті гроші, які ми мали, в той час вважалися дуже хорошими. Окрім того, ми отримували талони на право придбання машини, меблів тощо. Тобто, ми могли собі дозволити те, чого не могла більшість населення країни. Але ми це все отримували вже після того, як чогось досягли у футболі. А зараз, гравець ще не встиг щось показати, як уже має на своєму рахунку в банку стільки… Сьогодні футболісти гроші не заробляють, а отримують. І я вважаю, що це неправильно, бо така ситуація аж ніяк не стимулює гравця до повної самовіддачі як на тренуваннях, так і в іграх.
Інформаційний центр ФК «Карпати», www.fckarpaty.lviv.ua
Фото: © ФК «Карпати»
Оригінал публікації http://fckarpaty.lviv.ua/ua/news/8739/page.html
