Нещодавно ми розповідали про міжнародний дитячий турнір у Баку, присвячений 20-річчю Міжнародного банку Азербайджану. Серед восьми його учасників змагалися й 13-річні вихованці львівської Академії футболу ФК «Карпати». Підопічні заслуженого тренера України Ярослава Дмитрасевича були близькими до перемоги, але в драматичному півфіналі на останніх хвилинах поступилися одноліткам зі шведської команди «Броммапойкарна» (1:2). Клуб з міста Бромма відомий тим, що займає перше місце в Європі за кількістю команд всіх вікових категорій – 247, в яких налічується понад 3000 гравців. Також клуб «Броммапойкарна» відомий своєю футбольною академією, яку було засновано ще в далекому 1942 році. Про це та інше Інформаційному центру розповів тренер шведської команди Рене Бакхайс.
– Ви зі своїми вихованцями побували в багатьох країнах Європи. Тим не менше, якою була ваша перша реакція, коли ви отримали запрошення на турнір у Баку?
– Буду відвертим і скажу, коли нам надійшла пропозиція про участь в цьому турнірі, то наша реакція була неоднозначною. З одного боку, ми розуміли, що нас чекає тривалий переліт. Не знали ми, і яким буде рівень турніру та деякі інші деталі. Все це насторожувало. Але з іншого боку, нам було дуже цікаво відвідати Азербайджан. У підсумку ми прийняли цю пропозицію і раді тому, що приїхали в Баку. Тут нам створили всі умови. На хорошому рівні і організація турніру. Тому наша делегація всім задоволена – таку гостинність мало де можна зустріти. Також хочу додати, що наші гравці в майбутньому стануть професійними футболістами і їм вже зараз, з юного віку, потрібно набиратися досвіду, беручи участь саме в таких турнірах.
– Цікаво, а що ви взагалі знали про Азербайджан до приїзду на цей турнір?
– Скажу чесно, я не мав багато інформації. Про футбол цієї країни я також знав зовсім мало, але зізнаюся, мені було дуже цікаво відвідати Азербайджан. А тепер я переконаний, що для кожного шведа поїздка в цю закавказьку країну стане особливо пам’ятною. Нашим футболістам лише по 12-13 років, і було видно, з яким інтересом вони поставилися до цієї поїздки – як зі спортивної точки зору, так і з суто пізнавальної.
– Які враження у вас залишаться від відвідин Баку?
– Столиця Азербайджану мене просто вразила. Мені здається, теперішня архітектура Баку не може залишити когось байдужим. Помітно, що місто перетворюється на сучасний мегаполіс – і це відбувається буквально на очах. Зводять нові сучасні будівлі. Словом, я б назвав Баку містом майбутнього. Все це можна сказати і про футбольну інфраструктуру. Той же стадіон «Далга-Арена», на якому відбувалися ігри турніру, є найкращим підтвердженням цього. Не випадково ФІФА вже довірила Азербайджану проведення фінальної частини чемпіонату світу серед дівчат U-17.
– Як ви оцінюєте рівень команд-учасниць турніру?
– Команди були різного рівня. Але це ж футбол, а в ньому завжди, на будь-якому рівні змагань, хтось сильніший, а хтось слабший. Тим більше, коли грають дитячі команди. Адже дітям характерна відсутність стабільності. Так було й цього разу. Чого вартий лише той факт, що переможцем турніру став російський «Рубін», який ми обіграли в групі з шокуючим рахунком 13:0. Але в фіналі все склалося зовсім по-іншому. Ми, щоправда, не програли, але й не виграли (ігровий час закінчився з рахунком 3:3. – Авт.), а все вирішилося в серії післяматчевих пенальті. Таке можливе лише на дитячих турнірах.
– Чим можете пояснити перемогу своїх підопічних з рахунком 13:0 над командою, яка представляє один з найсильніших клубів Росії?
– Думаю, вся справа в психології одних та везінні інших. У той день ми забивали не лише все, що летіло у ворота, а й навіть те, що летіло повз них. Зокрема, два голи ми забили після рикошетів. А коли б не було тих злополучних для росіян рикошетів, то м’яч в обох випадках пролетів би повз ворота. Нам фартило з перших хвилин, а росіяни одразу психологічно зламалися. Тому все так і закінчилося. Більш показовою була наша гра з «Рубіном» у фіналі. Вони прийшли до тями, та й везіння цього разу зайняло нейтральну позицію. А в серії післяматчевих пенальті воно вже було на боці росіян.
– Але ваша команда була дуже близькою до того, що могла взагалі не зіграти у фіналі.
– Так, повністю з вами погоджуюся. У півфіналі з «Карпатами» ми пропустили на початку гри і незважаючи на певну перевагу, не могли забити до останньої хвилини ігрового часу. Але ми грали до самого кінця і були за це винагороджені. Хоча не буду сперечатися, що нам страшенно поталанило. Так все й сталося, бо забити на останній хвилині гол прямо з кутового, коли м’яч у ворота суперника відверто заніс порив вітру – це стовідсоткове везіння. А от другий наш гол – це вже наслідок того, що хлопці не стали довго тішитися і задовольнятися тим, що врятували нічию. Ні, вони миттєво кинулися добивати деморалізованого суперника. Українці, пропустивши той прикрий гол з кутового, відверто розвалилися, а ми цим швидко скористалися і забили переможний м’яч.
– Які враження у вас залишилися від гри «Карпат»?
– Перед матчем я попередив своїх хлопців, що гра буде дуже важкою, бо суперник з України надзвичайно непоступливий. Я пам’ятаю, як наприкінці минулого століття «Карпати» грали зі шведським «Хельсінборгом» у Кубку УЄФА. Я був на першій грі у Швеції. Бачив по телебаченню і матч-відповідь, коли команди обмінялися голами наприкінці основного часу і все вирішувалося в серії пенальті. Тоді доля усміхнулася «Хельсінборгу». Не знаю, чи відомо було щось хлопцям з «Карпат» про ті матчі, а я своїй команді розповідав. Підтвердженням того, що українська команда має справжній бійцівський характер, є й той факт, що програвши першу гру в групі, вони зуміли потім двічі виграти. Причому в останній зустрічі вирвали перемогу наприкінці другого тайму. Але «Карпати» не лише б’ються на полі, вони ще й у футбол непогано вміють грати. Між іншим, мені сказали, що ця команда існує тільки рік, а майже половина її гравців приєдналися до партнерів взагалі лише кілька тижнів тому. А по тому, як «Карпати» грають, цього ніяк не скажеш – команда виглядає добре зіграною і збалансованою.
– Незадовго до матчу вашої команди з «Карпатами» у Баку, на Євро-2012 у Києві збірна України отримала вольову перемогу над командою Швеції. Причому розвиток подій у цих іграх був дзеркальним. На Євро шведи вигравали 1:0, але програли 1:2. А в Баку вже «Карпати» забили першими, однак ваша команда зуміла вирвати перемогу. Ви часом не налаштовували своїх хлопців на гру з «Карпатами» як на реванш за Євро?
– Як про реванш за збірну ми не говорили, але гру Україна – Швеція я згадував. Наводив її як доказ того, що по-перше, українські команди вміють грати у футбол, а по-друге, як ще одне свідчення того, що в українців є справжній спортивний характер.
– Майбутнього Шевченка у складі «Карпат» ви часом не побачили?
– Хороших хлопців з непоганим потенціалом у вашій команді чимало. Але щоб стати таким, як Шевченко, треба мати особливий талант. Не скажу, що я в когось з гравців «Карпат» його побачив. Але і в нашій команді другого Ібрагімовіча я також наразі не бачу. Але це ще нічого не значить, бо і в нашій, і в вашій команді ще цілком може засяяти справжня зірка футболу. Це ж діти, а в них все міняється дуже швидко.
Інформаційний центр ФК «Карпати», www.fckarpaty.lviv.ua
Оригінал публікації http://fckarpaty.lviv.ua/ua/news/8744/page.html
