Заступник генерального директора «Першого національного», за яким закріпилося тавро продонецького, розставляє акценти
Віднедавна Інтернет-простір рясніє заголовками на кшталт «Керівник «Першого національного» вимагає відставки Блохіна». Що — правда, а що — ні, і чому «Перший» не транслюватиме мінімум матчів прем’єр-ліги, — вирішила дізнатися з перших вуст у людини, яка відповідає за спортивний сектор каналу.
«У мене досить великий футбольний досвід»
— Пане Михайле, останню нашу розмову (йдеться про статтю в «УФ», датовану 13 липня. — А. Б.) ми завершили на не дуже приємній темі…
— Зате на емоційній ноті, адже без емоцій людина — мертва, а футбол — тим паче.
— Тож повернімося до продонбасівського тавра, яке до вас прикріпилося…
— Напевно, трошки не так. Я — родом із Донбасу і люблю цей край: він мене зростив і вигодував, дав освіту і розуміння життя. І, крім цього, там я почав грати у футбол ще в дитинстві. Це так, між іншим, бо багато хто не знає таких деталей.
— Ви виступали на професіональному чи аматорському рівні?
— Я грав у двох макіївських клубах: у «Кіровці» і «Бажановці». В останньому, до речі, партнерами на полі були Геннадій Орбу, Олег Вєтров, ще — Андрій Марченко, який піднімав полтавську «Ворсклу» і вивів її у вищу лігу, Анзор Кавталадзе, котрий у кутаїському «Торпедо» грав в основному складі, а також в кременчуцькому «Кремені». Потім — служба у спортроті. А відтак — повернувся назад до Макіївки. «Бажановця» тоді вже було перейменовано у «Шахтар», і команда грала в першій українській лізі. Це було у 90-х. Закінчилося все травмою, несумісною з подальшою футбольною кар’єрою. Вже пізніше, років десять по тому, тренував молодіжну команду міні-футбольного клубу української вищої ліги «Соц-Донбас». Окрім того, доклав зусиль, аби Олексій Гай повернувся з «Ілічівця» в «Шахтар», а молодий талановитий грузинський футболіст Торніке Окріашвілі не поїхав до Європи, а продовжив кар’єру в Україні. Але я не претендую на посаду тренера національної збірної — бачив, в Інтернеті вже й таке пишуть. Вважаю, у мене достатньо великий футбольний досвід. Це не те, що я у футболі ніколи м’яча не буцав, як казав Олег Володимирович Блохін. Звісно, у порівнянні з ним, я саме цим і займався.
«Кореспондент» має вибачитися»
— А які ж головні закиди на вашу адресу з боку колег-журналістів?
— По-перше, відео з моїм коментарем гри національної збірної з приводу помилок тренерського штабу (і, зокрема, похибок Блохіна), що з’явилося в Інтернеті, з точки зору подачі матеріалу було розміщено некоректно. Пояснюю: це була остання частина програми, в якій я підбивав підсумки. А до цього був період у 5–10 хвилин, присвячений аналізу і поясненням. Скрізь же з’явилася тільки остання фраза, яка починається так: «У нас є національна збірна України, але немає тренера». Поясню: хлопці відіграли на межі своїх сил і можливостей, особливо проти шведів. І третій матч вони провели вдало. Заслуга тренера в тому, що він їх мотивував, і після пропущеного м’яча від Англії команда продовжувала боротися. Але в зустрічі з Францією був помітний зворотний ефект. Наша збірна зупинилася, пропустивши другий м’яч, і через це вболівальники на «Донбас-Арені» почали скандувати щось проти команди. А потім Блохін дозволяє собі говорити, що вони не підтримують колектив! Так нехай він розбереться у собі, у своєму тренерському штабі й, нарешті, визнає помилки! А вболівальник свистів, бо команда приречено ходила пішки. Він каже: «Подивіться на прихильників інших збірних!» На це я відповів: «Ірландці програли — 0:4 іспанцям, попри це всі їхні фани співали пісень, бо навіть за такого рахунку гравці бігли уперед і намагалися забити хоча б один м’яч. Це — командний дух, за це вболівають!» Ось після матчу зі збірною Англії ніхто з фанатів уже нічого поганого не сказав.
— Я з вами погоджуюся, а от сайт «Кореспондент» — ні. Його матеріал вийшов із заголовком «Ультиматум фана «Шахтаря». Керівник «Першого національного» вимагає відставки Блохіна»…
— Мені дуже важливо про це сказати, адже мене скрізь так «розписали». Поясніть, що означає фан «Шахтаря»? Сайт «Кореспондент» — один із найкращих у країні — таке собі дозволяє! Зрозумійте, серед мільйонної армії прихильників «гірників» багато хто не погодиться з моєю думкою. Я вважаю це некоректним, і саме через це сайт повинен вибачитися перед уболівальниками «помаранчево-чорних». Не переді мною, а перед фанами! Якби вони написали: «Михайло Метревелі — ідіот, закликає до відставки», я б це зрозумів, але ж до чого тут інші й навіщо вкотре ділити український футбол на донецький і київський? Інші ж ЗМІ не пишуть про те, що фан київського «Динамо» в обличчі когось із відомих журналістів закликає Луческу піти у відставку! Коли я все це говорив, сидів у футболці національної збірної, щиро вболівав за неї і неймовірно розчарувався через її невихід з групи.
— Чому таке сталося, на ваш погляд?
— Треба бути сліпим, щоб не побачити очевидних тактичних помилок Блохіна на лівому фланзі оборони і в центрі захисту в перших двох матчах. Я навіть прізвищ не називаю, бо хлопці там ні до чого. А тренер ставить у центр, на ключову позицію, гравця, який не виходив на поле півроку в чемпіонаті країни! Ліворуч випустив футболіста, який не має досвіду міжнародних зустрічей, грав лише у відбірковому етапі. А на лаві запасних у нього були досвідченіші виконавці — ті, за якими стежать Італія, Англія, Іспанія. Олег Володимирович каже: «У нашій збірній питання клубів закрито», а потім через дві хвилини суперечить сам собі: «Ви пам’ятаєте, у спарингу проти збірної Франції я поставив увесь захист з донецького «Шахтаря», і ви знаєте, чим усе закінчилося» (програли — 1:4. — А. Б.) Повернуся до тактичних моментів: я не говорив, що в атаці має бути Селезньов! Навпаки, я вважаю, що роль другого нападника мав виконувати Назаренко або Воронін. Якщо ви проаналізуєте, чому в мене претензії до лівого флангу оборони і до центральної зони, то побачите, що більшість гострих моментів у всіх матчах виходила саме зліва і з центральної зони, де грав недостатньо досвідчений захисник. У мене є своє розуміння футболу, як, напевно, і в будь-якого уболівальника збірної, і я вже давно займаюся цією проблематикою (автор і ведучий інформаційно-аналітичних програм «Футбольное обозрение», а також «Футбол в лицах» на ТРК «Україна». — А.Б.).
«Олеже Володимировичу, не робіть цього!»
— А що би ви порадили головному тренеру, аби вирішити ці проблемні для команди питання?
— У мене є кілька порад для Олега Володимировича від уболівальника національної збірної, а не від фаната донецького «Шахтаря»: 1) вибачитися перед прихильниками команди, яких він практично на кожній прес-конференції критикує; 2) нам, і самому Олегу Володимировичу, треба якомога швидше забути, яким великим гравцем був Блохін, і аналізувати його дії як тренера. Некоректно наводити приклади, яким він був нападником у порівнянні з тими, хто грає в національній збірній; 3) йому потрібно відповідати на прямі запитання, чому саме той футболіст грав у складі, а не інший; 4) він повинен вибачитися перед Селезньовим, Бутко та іншими гравцями за те, що ставить їх у приклад на прес-конференціях, принижуючи тим самим і клуби, і цих футболістів; 5) щоб наша збірна не нагадувала поганий шампунь, від якого волосся начебто чисте, але потім починає випадати, нехай всебічно розбере власні помилки і візьме на себе відповідальність за результат.
І ще: коли наша збірна дійшла до чвертьфіналу чемпіонату світу-2006, ніхто не піддавав сумніву об’єктивність кадрових рішень. Може, це заслуга Семена Альтмана, який був тоді у штабі збірної. І, не взявши його на Євро-2012, мені здається, Блохін припустився колосальної помилки. Скажу вам більше: у своїх інтерв’ю я не говорив, що Блохін повинен піти у відставку, а сказав, що для мене головна інтрига — коли він подасть у відставку. Адже так вчинили головні тренери команд, які не пройшли груповий етап. Хоча чітко розумів, що ніякої відставки не буде. Тренер мусить розуміти, що йому все одно доведеться звітувати за результат своєї роботи. Напевно, сьогодні у нього найбільший досвід на чолі національної команди, і, мені здається, сильнішої кандидатури серед українських тренерів на цю посаду не існує. Якби він публічно визнав свої помилки і подав би у відставку, я першим сказав би: «Олеже Володимировичу, не робіть цього!»
«Найбільше покриття — це міф»
— Пане Михайле, поговорімо про трансляцію матчів ПЛ на «Першому національному». «Шахтар» — єдина команда, яка надала вам права на трансляцію домашніх матчів безкоштовно…
— Не домашніх, а всіх, які не в пулі Коломойського.
— Так розумію, всі інші клуби прем’єр-ліги не хочуть співпрацювати з «Першим»?
— Не те, що не хочуть, їм цього, напевно, і за контрактом не дозволять. Зрештою, у них це потрібно запитати, чому вони не дають нам права. Єдиний, хто зацікавлений у співпраці з «Першим національним» на безкоштовній основі (права вартують символічні 12 гривень), — «Шахтар». Це команда, яка хоче розвиватися і хоче, щоб її побачили якомога більше людей. Це — частина стратегії розвитку, а для нас — колосальні рейтинги. Я вже говорив: ми готові транслювати будь-яку команду прем’єр-ліги. Чим більше футболу на нашому каналі, тим краще всім.
— Чи правильно я зрозуміла: клубам ПЛ ви пропонували співпрацю на взаємовигідних умовах…
— Ми не можемо собі дозволити астрономічні цифри, які фігурують на комерційному ринку, тож якщо у когось є бажання бути побаченим — ми готові піти назустріч.
— Ну ви ж, певно, розумієте, що ніхто цього не зробить, зважаючи на «класову» приналежність клубів до пулу «Футболу» і «2+2»?
— Я не аналізую їхніх контрактів, не знаю, чим вони пов’язані. Нас цікавить наш канал і рейтинги, все інше — ні.
— Пане Михайле, «Перший національний» має найбільше покриття в Україні, водночас, здається, найменше грошей для трансляцій…
— Найбільше покриття — це міф. У нас понад 90% (94–95%), в інших, з шістки головних каналів країни, — теж за 92–93%. Ми майже на рівних.
— Участь у конкурсі на купівлю прав на телетрансляції — це реальність чи утопія?
— Якщо держава закладе на це кошти у бюджет, то реальність. За прикладом російської ПЛ: у їхньому тендері «Перший канал» участі не бере, хоча президент Росії зобов’язав показувати на доступному усім «Першому» найкращі матчі туру. Я вважаю це рішення правильним.
— Наскільки реальною є допомога спонсора у вирішенні цього питання?
— Знаєте, всі б’ються на комерційному ринку, щоб відбити хоч якусь частку грошей, але, на жаль, зараз, під час другої хвилі кризи, це практично нереально. Парадокс: вартість прав зростає скрізь: англійці вже за 3 мільярди продають права на трансляцію ПЛ, росіяни — за 60 чи 80 мільйонів, а ринок реклами і спонсорства падає.
— А як щодо рівня трансляцій: якби ви, припустімо, отримали таке право, то чи змогли би виробляти продукт рівня того-таки «Футболу» з прямими включеннями, «Live»-студіями? Чи те, про що я говорю, радше прерогатива спеціалізованих каналів?
— Ви бачили творчий потенціал «Першого»? Проект «Наше Євро» пройшов з фантастичними показниками рейтингу і частки для каналу. У певних слотах ми гідно конкурували з «Великим футболом» на «Україні», і іноді в них навіть вигравали. Але ви ж не порівнюйте бюджет: у нас він був у разів п’ятдесят менший! Наш творчий потенціал — вище даху, на відміну від технічного. Все впирається в гроші…
«Пропоную Случевському зробити власний проект»
— Підсумуйте, будь ласка, Євро-2012 для «Першого національного».
— Усі трансляції пройшли з хорошими показниками, перевершивши наші очікування.
— Мені вдалося вчепити з Інтернету фразу колеги Семена Случевського, який, підсумовуючи Євро-2012 для «Першого», написав таке: «Спрацювали, як і завжди»…
— Що маєте на увазі?
— Гірше у порівнянні з конкурентами…
— Я вважаю, це особиста думка однієї людини. Ми об’єктивно оцінюємо, керуючись цифрами — дивилися нас люди чи ні, перемикали канал під час програми або навпаки — зупинялися на ній. І динаміка говорить про те, що наша програма викликала інтерес. Якщо він — професійний телевізійник, то повинен розуміти, що означають ці цифри. Я поважаю Семена Случевського, але вже на часі від писання переходити до справи. Через «Український футбол» пропоную йому прийти на «Перший національний» і в наших реаліях з нашими можливостями зробити проект — реаліті-шоу з Семеном Случевським! Камера переслідуватиме його повсюди: коли він організовуватиме процес, коли сидітиме в монтажній, коли збиратиме людей і знаходитиме бюджет. І, в підсумку, побачимо, що вийде, — я йому даю всі можливості! А потім подивимося на його рейтинги.
— Мене здивувала інформація, що матчі Євро коментатори «Першого» обслуговували зі студії. Це правда?
— Ні, всі матчі на території України коментували зі стадіонів. Також на варшавській арені ми працювали під час церемонії відкриття та матчу-відкриття. На жаль, нам не вдалося відправити коментаторів на всі польські поєдинки — знову ж таки, питання бюджету.
«У кадровому складі «Футбольного коду» будуть зміни»
— Привідкрийте завісу: на носі Олімпіада-2012. Що запропонуєте глядачеві, зокрема щодо показу футбольного турніру?
— Ліцензію на показ олімпійського футбольного турніру матиме канал «Футбол». Ми 24 години на добу транслюватимемо всю Олімпіаду, передовсім — змагання за участю українських спортсменів. Оскільки на футбольному турнірі української збірної немає, ліцензія — в іншого каналу. У нас будуть всі хайлайти, транслюватимемо фрагменти матчів.
— Скільки журналістів (і загалом персоналу) працюватимуть від «Першого національного» у Лондоні?
— В Англію їде практично все творче об’єднання «Спорт», за винятком кількох осіб.
— А яка ж доля у «Футбольного коду»?
— Ухвалили рішення відновити його з середини серпня, одразу після завершення Олімпіади.
— Деталізуйте: чи зміняться формат програми та її ведучі?
— Поки що все залишається на своїх місцях. Чудово проявила себе Яна Павлова під час Євро-2012, її працю оцінили, тому, можливо, у кадровому складі «Футбольного коду» відбудуться певні зміни.
— Ці зміни, часом, не стосуються одіозної ведучої Наталії Розинської?
— Вона наразі у відпустці. Нічого поганого про неї сказати не можу — лише хороше. Принаймні, претензій як до телевізійника до Розинської у мене не виникає.
Прес-служба ФК «Шахтар» за матеріалами «Українського футболу»
