25 липня в межах традиційної передматчевої зустрічі на запитання журналістів відповів нападник «Шахтаря».
– Євгене, які у вас сьогодні стосунки з головним тренером збірної Олегом Блохіним після того, що ви висловили?
– У мене завжди і з усіма були дуже хороші стосунки. Але вийшло так, що прочитав в Інтернеті й спробував коректно відповісти. Я нікого не хотів образити, тільки прошу, щоб моє прізвище не кривдили. Я ні з ким не сварився і не збираюся цього робити. Просто відповідаю на те, що бачу.
– Як ви думаєте, він стане частіше вас випускати на поле?
– Ну, це запитання не до мене. Я не знаю. Повторюся, я ні на кого не ображений. Ні з ким не сварився і не збираюся. Просто намагаюся захищати себе і своє прізвище.
– Він обіцяв, що вибачиться. Вибачився?
– Не знаю. Хіба що в Інтернеті. Тренерський штаб, зокрема Баль, мене привітав із днем народження, побажав успіхів й удачі. Мені було приємно.
– У зв’язку з появою в команді Девіча, безумовно, посилиться конкуренція серед нападників. Не сильно вона буде високою? Чи не зашкодить вона?
– Не вважаю, що в такому клубі, як «Шахтар», може бути висока конкуренція. Не буває одного нападника або двох. У хорошому клубі (а я вважаю «Шахтар» клубом топ-класу) має бути мінімум три форварди. І я не думаю, що три нападники – це межа для «Шахтаря». Не було б Девіча, був би якийсь інший футболіст. І все одно має бути мінімум три гравці на одну позицію. Якщо подивитися на лінію півзахисту, то там у нас на кожну – по два бразильці як мінімум, а то й по три. Те ж саме в лінії оборони. У команді зараз тренується 28–29 чоловік. Так порахуйте, скільки це футболістів на одну позицію.
– Але «Шахтар» грає в основному з одним нападником.
– Я розумію. А скільки ігор? Не дай Боже, хтось отримає травму, і що тоді робити?
– Тобто п’ять чоловік на одну позицію – це цілком обґрунтовано?
– П’ять – необґрунтовано. Я ж сказав – мінімум три. Отже, максимум чотири.
– Як проходить підготовка до матчу з «Кривбасом»? І як ви ставитеся до перенесення гри «Кривбас» – «Динамо»?
– Якщо чесно, матч «Кривбас» – «Динамо» мене найменше цікавить. А підготовка проходить у звичному режимі. Набираємо форму, тренуємося. Всі займаються дуже добре, сумлінно.
– Що можете сказати про суперника?
– У цьому сезоні «Кривбас» поки виступає краще, ніж у минулому. Хоча в минулому сезоні, якщо ви пам’ятаєте, нам, незважаючи на підсумковий рахунок, було з ними важко грати і вдома, і на виїзді. Зараз, гадаю, вони стали діяти трохи краще. «Кривбас» – хороша команда. Побачимо, яким буде результат. Думаю, що «Шахтар» сильніший за «Кривбас», і він зобов’язаний виграти.
– «Кривбас» ще не пропустив жодного м’яча в цьому сезоні…
– Він у цьому сезоні ще не грав на «Донбас Арені». Наскільки я пам’ятаю, серед українських команд тут не пропускала тільки «Оболонь». Може бути, я помиляюся.
– І «Дніпро».
– Так-так, було таке.
– «Шахтар» підписав контракт із Каніболоцьким. Як ви вважаєте, у зв’язку з цим вам буде легше грати?
– З Каніболоцьким? Ну я ж не воротар, не знаю, як із ним грати. Особисто моя думка: на даний момент Пятов – № 1 в Україні, бо Рибка дискваліфікований. А так Пятов і Рибка – найсильніші. Звичайно, Шовковський – легенда українського футболу, але, виходячи з вікових даних, Пятов зараз номер один. Я суджу по тренуваннях і в іграх. Для мене це дуже сильний воротар.
– Які зараз стосунки команди і Рибки? Підтримуєте його?
– Було б гірше, якби його всі кинули. З боку хлопців я бачу тільки підтримку. Як спілкувалися, так і спілкуємося. Кожен може припуститися помилки. Головне, щоб він це усвідомив. Ми всі з ним розмовляли, питали. Це була просто дитяча помилка, дитячий садок. А, як відомо, за такі помилки приходить найбільше покарання. Усе дійсно сталося ненавмисне, випадково, спонтанно. Ніхто навіть і не підозрював. За великим рахунком, цей препарат не є допінгом. Він не надає ані сили, нічого. Нам навіть усім стало цікаво, що ж це за препарат такий – фуросемід. Не знаю, УЄФА так вирішив. Моя думка, звичайно, найостанніша, але я з цим не згоден.
– Євгене, а ти особисто як борешся із зайвою вагою?
– Просто не їм.
– Минулого року «Кривбас» також приїжджав на «Донбас Арену» в ранзі лідера. Щось міняється, коли граєш з суперником у такому статусі?
– У першу чергу потрібно дивитися на статус «Шахтаря», а не суперника.
– «Кривбас» якось змінюється? Раніше вони були внизу таблиці, тепер же приїжджають у якості команди з числа лідерів.
– Не скажу нічого нового. Ви бачили матч із «Говерлою». У першому таймі вони віддавали всі сили. Так само всі команди грають із «Шахтарем», у тому числі й київське «Динамо». Грають на повній самовіддачі, для таких команд є два, три, чотири матчі в чемпіонаті. У першу чергу, «Шахтар», «Дніпро», «Металіст» і «Динамо» – це ті клуби, проти яких виходять як на останній бій. Вони можуть програвати у майстерності, але своїм бажанням хочуть показати, що готові конкурувати з лідерами.
– Ти досить успішно граєш проти «Кривбаса». Забивав їм у складі «Дніпра», «Шахтаря». У тебе є якийсь особливий рецепт?
– Усе залежить від матчу, партнерів, як піде гра в тебе особисто і в команди. Це не залежить від суперника. Просто, можливо, такий збіг обставин, так виходить.
– У тебе нещодавно був день народження, з чим ми тебе й вітаємо. Ти сам собі зробив подарунок, забивши «Говерлі». А який подарунок тобі зробила родина, близькі?
– У першу чергу, команда зробила для мене подарунок, тому що ми виграли і взяли три очки. А рідні, у мене їх багато… Дружина, син.
– Дружина.
– Дружина хороший подарунок зробила.
– У день матчу буде день народження у Мірчі Луческу. Поєдинок буде особливим?
– Хочеться привітати Містера. У першу чергу, потрібно взяти три очки. Ну й, звичайно, при своїх уболівальниках треба показати таку гру, щоб вона їм сподобалася, щоб усі були задоволені. У тому числі й Містер.
– Останнім часом ти став більше грати на команду. Переглянув у собі щось чи це порада тренера?
– Я бачу, як грають партнери. Звичайно, мені хотілося забивати, але я побачив, як діють наші футболісти в матчах, на тренуваннях, великий пріоритет віддається командній грі. І в якомусь сенсі я починаю перебудовуватися. Коли я в перший раз переходив сюди, то думав: «Та ну, що гра «Шахтаря», гра у футбол». І тільки тепер я починаю розуміти, що гра «Шахтаря» дуже складна. І зрозуміти її не дуже легко. Це дійсно шоу, спектакль. Вона дуже красива і водночас дуже складна.
– Щось здивувало у перших турах чемпіонату?
– Не можу сказати, що прямо щось сильно здивувало і що пильно стежу за іншими командами. Мені цікаві тільки «Шахтар» і «Дніпро». Я дивлюся результати, самі ігри не дуже.
– Може бути, робили для себе якийсь прогноз із приводу конкуренції між клубами? «Дніпро» й «Металіст» давно наступають на п’яти «Шахтарю» і «Динамо», чи не перестрибнуть вони вас цього року?
– «Дніпро» і «Металіст» із кожним роком посилюються. Усі бачили, яку гарну гру минулого сезону показали харків’яни. Я сподіваюся, що цього року так само себе проявить «Дніпро». Але «Шахтар» також не стоїть на місці, а рухається вперед. Упевнений, що в майбутньому конкуренція в чемпіонаті Україні буде набагато серйознішою, аніж у чотири команди.
– Що для вас важливіше – чемпіонство або ж рівень чемпіонату?
– Чемпіонство й рівень чемпіонату. Їх не можна розділяти. Дуже приємно завойовувати чемпіонство в чесній, хорошій боротьбі, це вдвічі приємніше.
– Містер говорив про те, що було б непогано перенести «Шахтар» у чемпіонат Англії або Іспанії. А в якому чемпіонаті ви б хотіли бачити вашу команду?
– Там, куди перенесе її Містер. (Посміхається). Я б хотів бачити «Шахтар» в чемпіонаті України. Як ми можемо грати в Іспанії, якщо є рідний Донецьк? Звичайно, цікаво, як би виступив «Шахтар» у такому сильному чемпіонаті, але це нереально. В якому б я хотів себе спробувати? Багато хороших чемпіонатів: і Англії, і Німеччини, Іспанії, трохи менше – Італії. Усе ж кажуть, що найсильніший – в Англії.
– Тему вашого переходу в «Дніпро» вже можна вважати закритою?
– Я, ось чесно, не розумію цих чуток. Я від вас про все дізнаюся, що я вже перейшов і куди тільки не ходив. Гадаю, ви більше знаєте. (Посміхається). Я гравець «Шахтаря». Я кудись збирався? Ця тема й не відкривалася.
– Ви грали в різних клубах. Як дружина ставиться до того, що зараз ви в Донецьку?
– Задоволена. Ми знаходимося вдома, в своєму місті, рідні та близькі поруч. Я тут виріс, для мене тут усе рідне, що може бути ще краще? Не можу сказати, що мені було погано в Дніпропетровську, навпаки, там мене добре прийняли, чудово ставилися і в команді, і вболівальники. У мене залишилося дуже багато друзів серед футболістів «Дніпра» і не тільки. Але майже все життя я прожив у Донецьку.
Прес-служба ФК «Шахтар»
