У четвер, 30 серпня, Генріх Мхітарян отримав по заслугах. Два призи, які чекали його на столику у Fan Café, не перші в його колекції – він гравець серпня і автор найкращого голу місяця.
У кафе був аншлаг, а безпосередньо трофеї вручав видатний у минулому гравець «Шахтаря» Михайло Соколовський. Під оплески присутніх він виконав свою місію, а потім заінтригував, пообіцявши розповісти те, чого про себе не знав навіть сам Генріх. А дорослі й діти тим часом приступили до запитань.
– Генріху, хто прищепив тобі любов до футболу?
– Я сам попросився ходити на футбол, бо дуже його любив. До того як почав ним займатися, весь час удома бігав за м’ячем і навіть хотів їздити на тренування з батьком. А перші кроки робив у команді «Пюнік» у сім років.
– Із ким хотів би зіграти в Лізі чемпіонів?
– Сьогодні буде жеребкування, і стане зрозуміло, з ким нам доведеться зустрітися. Але нам хочеться обіграти ці команди і порадувати вас.
– Чи займався ти якимось видом спорту окрім футболу?
– Сміхом! (Зрозуміло, сміється).
На запитання, скільки він планує забити «Динамо», Генріх відповів без тіні сумнівів: намагатиметься не тільки забити, але й у цілому допомогти команді перемогти в цій важливій грі. А ще розповів, що його першим номером на футболці був 11-й.
Мабуть, саме велика кількість дітлахів, з притаманною їм щирістю і чесністю у висловленні емоцій, зробила просте нагородження футболіста настільки душевним. Це було цілком схоже на обід у великій і дружній родині! Ну, скажіть, хіба це не зворушливо, коли хлопчина каже: «Я вже зареєструвався в кол-центрі на матч «Шахтар» – «Динамо», але… Генріху, можна я буду виводити на поле саме тебе?»
Деякі діти намагалися бути офіційними, але по батькові гостя не називали. А щоб ви зрозуміли, про що йдеться, запитання лунали приблизно таким чином: «Генріх Мхітарян, а скільки ви займаєтеся футболом?» Почувши «16», хтось із хлопців навіть спитав, скільки ж тоді півзахиснику «Шахтаря» всього років.
– Які іноземні мови ти знаєш? Чи допомагає це в спорті?
– Крім російської знаю вірменську! А ще – англійську, португальську та французьку. Допомагає тим, що можу дуже легко спілкуватися з партнерами.
– Який гол за «Шахтар» запам’ятався?
– М’яч, який у 2010 році забив «Кривбасу» в кубковому поєдинку.
– А хет-трик, який ти оформив у ворота «Чорноморця», – це для тебе вперше?
– Ні, таке було й раніше, але в чемпіонаті України для мене він перший. До цього робив хет-трик у Вірменії і в молодіжній збірній.
– Як ти навчався в школі?
– Не дуже добре, але й не дуже погано. (Посміхається). Нормально!
– Маєте брата чи сестру? Чи займаються вони якимось видом спорту?
– Є сестра. Вона не займається футболом, але пов’язана з ним – працює в УЄФА.
Один хлопчик поставив, на перший погляд, найпростіше запитання про три улюблені команді. Але потім, абсолютно без пауз, ускладнив Генріху вибір: «Тільки крім «Шахтаря», «Металурга» та «Пюніка»!» Але Мхітарян непохитний: зараз усі три рядки в його душі посідає «Шахтар».
Ще кращий бомбардир поточного чемпіонату розповів, що раніше грав на позиції чистого нападника, в якийсь період йому довелося навіть «відтягнутися» на захист, а зараз амплуа Генріха – півзахисник. Але всі присутні зійшлися на думці: нині його навички форварда як ніколи актуальні. І правильно, чому б вкотре не порадіти такій результативності улюбленого гравця улюбленої ж команди?
У солідній кількості на зустріч завітала і чарівна половина фан-сім’ї «гірників». Дівчата уважно стежили за поведінкою Генріха, висвітлювали й без того світле приміщення Fan Café посмішками, ставили запитання. Наприклад, ось вам зо два таких, серйозних:
– Якщо у вас в майбутньому колись народиться син, чи хотіли б ви, щоб він продовжив футбольну династію?
– Якщо матиму дитину, найголовніше, щоб вона була хорошою людиною. А ким вона буде – хай обере сама.
– Що, коли б не футбол? Ви уявляєте себе в іншому виді спорту?
– Ні, тому що я обрав цей шлях і хочу в своєму житті ним пройти.
Як з’ясувалося, Генріх уже зараз певен, що після завершення кар’єри буде обов’язково пов’язаний із футболом. Нехай про це говорити ще дуже рано.
– Якою була твоя головна мета у футболі? Може, виграти «Золотий м’яч»?
– Для мене головним завжди було стати хорошим футболістом. Якщо ти чимось займаєшся, кимось працюєш – завжди ставиш на меті бути краще й краще. А якщо займаєшся футболом і думаєш бути просто гравцем, не ставлячи такого завдання, то краще ним не займатися. Потрібно робити все можливе.
– Хто був вашим кумиром в дитинстві?
– Передусім, мій батько. А на другому місці був Зінедін Зідан.
– Чи мали ви у школі прізвиська?
– Ні. (Сміється). А в команді мене називають або Гено, або Геша.
– На штрафних і кутових ти завжди на підстраховці? Твоє бажання чи рішення тренера?
– Це вказівка Містера. Я поважаю ті установки, які він мені дає, і роблю те, що він скаже. Якщо Містер захоче, щоб я грав на іншій позиції, я не проти. Це все заради команди і користі для неї.
– Хотів би ти в чемпіонаті України забити більше, ніж усе «Динамо»?
– Це буде важко. (Посміхається). Але я люблю працювати та хочу досягти великих висот, тому я зобов’язаний робити на полі все. І не тільки щоб самому забити більше, ніж «Динамо», але й щоб команда перемогла в кожній грі.
– Вам приємно, коли ви проходите вулицею і вас впізнають?
– Дуже. Впізнають, підходять, говорять гарні слова. Бувають люди, які й критикують футболістів, і це також частина нашої професії. Якщо ти граєш добре – ти будеш любимим. А якщо ні, то… (Після підказки з натовпу). Краще не ходи вулицею. (Сміється).
Прозвучало в кафе і дуже логічне, як для такого закладу, запитання. Радісна дитина голосно вигукнула: «Чи любите ви смачно поїсти і чи впливає це на футбол?» Звичайно, Мхітарян відповів ствердно: що ж він, не людина, чи що? Але дотримуватися дієти й обмежувати себе в різних ласощах хавбек збірної Вірменії все ж вважає за потрібне, адже це важливий елемент підтримки форми і досягнення результатів.
– Чим для вас є підтримка вболівальників?
– Уся наша команда рада бачити вболівальників на матчах. Приємно, коли тебе приходять підтримати, а ти сам робиш все, щоб перемогти і поділитися своєю радістю з уболівальниками.
Тепер саме час повернутися до початку тексту й обіцянки Михайла Соколовського.
– Напевно, Генріх і сам цього не знає… У мене склалася така думка про нього: Мхітарян має силу українця, швидкість і техніку бразильця, а також кмітливість вірменина! Ось чому в «Шахтаря» завжди ніби на дві особи більше на полі!
Після такої бесіди в Мхітаряна просто не було відбою від бажаючих узяти автограф і сфотографуватися. А ми тим часом поспілкувалися з тими, хто вже встиг розжитися листівкою з підписом гравця.
– Генріх дуже хороший на полі як футболіст, – говорить нам Елла, студентка п’ятого курсу Донецького університету управління. – Але з ним дуже приємно і спілкуватися в житті! Він дуже скромний і добрий. Завдяки своїм якостям він став одним із лідерів «Шахтаря», а знання мов, про яке він сказав, також дуже великий плюс для його футбольної кар’єри.
– У нас велика родина, але дехто працює, тож не завжди відвідує матчі, – розповідає Ольга Павлівна, яка разом із дітьми ходить на стадіон у сектори «Шкільного клубу». – Усім нам дуже подобається гра Мхітаряна. Але сьогодні ми познайомилися з ним ближче, і він відкрився нам з іншого боку – дуже усміхнений і доброзичливий. Що будемо робити з автографом? Думаю, повісимо на стіночку поруч із підписом Фернандіньо, з яким спілкувалися тут минулого разу. Це відмінні сусіди!
А дев’ятирічний Данило похвалився автографом Генріха на футбольному м’ячі. Ним він уже точно не буде грати з друзями у дворі. Тим більше що поруч ще й розпис Луїса Адріано. Як виявилося, вдома у юного колекціонера три полиці, куди він складає все, що пов’язано із «Шахтарем».
Ми не могли піти, не спитавши самого героя про його враження:
– Генріху, такі зустрічі для тебе вже стають регулярними. Це зближує гравців з уболівальниками, дає певний заряд?
– Звичайно, дуже приємно зустрітися з уболівальниками. По-перше, ти дізнаєшся, які запитання вони весь цей час хотіли тобі поставити. Їм цікаво поспілкуватися з футболістами, дізнатися більше про них – не тільки про футбол, а й про їх життя. Для мене ці зустрічі особливі, оскільки вони надають емоцій. Хочеться спілкуватися з фанатами весь час, але не завжди виходить. Дай Боже, щоб таких заходів було більше – і з моєю участю, і з усією командою.
– Сьогодні на зустрічі було дуже багато дітей. Ти зростав у футбольній родині. Чи був футболіст, із яким тобі тоді хотілося ось так зустрітися і поспілкуватись?
– Не тільки один футболіст! Мені завжди хотілося піти і подивитися тренування національних команд, з якими грала наша збірна. Було цікаво побачити: як вони тренуються, як поводяться. І ось у мене тоді була мрія – набрати побільше автографів, із кимось сфотографуватися, а потім похвалитися! (Посміхається). Тому те, що зараз діти хочуть фотографуватися зі мною та іншими гравцями «Шахтаря», дуже приємно. І якщо людина ставить перед собою мету побачити футболіста і піти його шляхом – я йому бажаю тільки успіху і, найголовніше, здоров’я.
І на завершення. Мхітарян на хвилиночку заскочив до музею «Шахтаря». А коли вийшов – у холі знову з’юрмилися вболівальники! Скромна дівчина Юлія презентувала Генріху красивий пакет, в якому, як вона нам зізналась, книга російською мовою про легендарних The Beatles. Тож на базу Генріх виїжджав не тільки з двома призами. Тепер він має що почитати в паузі між новими рекордами.
Прес-служба ФК «Шахтар»
