5 жовтня на економіко-правовому факультеті ДонНУ мали б оголошувати святковим днем. У гості до студентів завітали лідери донецького «Шахтаря» − капітан Дарійо Срна та кращий бомбардир команди Генріх Мхітарян.
Та й місія у них була святкова, інакше просто не назвеш! Гол Дарійо у ворота «Дніпра» вболівальники визнали найбільш важливим та ефектним у вересні, а Генріх уже традиційно і знову заслужено став гравцем минулого місяця. Обидва герої прибули до корпусу факультету, аби сумістити приємне з… приємним: отримати призи та поспілкуватися зі студентами. Наші хлопці увійшли після дзвоника й усілися за стіл, де зазвичай розташовується викладач.
Трофеї футболістам вручав півзахисник «гірників» зразка 1980–90-х Ігор Петров. Володар Кубків Союзу та України, майстер спорту СРСР та України левову частку років своєї кар’єри віддав рідному клубу, де відіграв понад триста матчів. Під бурхливі оплески студентів, які всі як один підтримують «Шахтар», скляні кулі знайшли своїх власників.
− Мені дуже приємно вручати ці призи хлопцям, − говорить Ігор Григорович. − Вони ведуть за собою партнерів, є лідерами команди і по праву отримують свої нагороди. Мхітарян у цьому сезоні дуже сильно додав і показує приголомшливу гру. Він часто забиває – це робити дуже складно, але Генріх має впоратися. Дарійо ж справжній лідер і капітан команди.
− Чи пам’ятаєте ваші зустрічі з уболівальниками в якості гравця? Для вас вони також були чимось особливим?
− Так, у нас завжди таке було: їздили і до шахтних колективів, і до навчальних закладів. Радує, що це триває й зараз. Футболісти – люди публічні, і так має бути. «Шахтар» люблять і завжди підтримують, а молоді хлопці добре знають усі новини про команду та ставлять гравцям запитання. На таких заходах дуже приємно знаходитися.
Якраз у цей час студенти активно спілкувалися з Генріхом і Дарійо. Аудиторія, в якій проходила зустріч, була похилою, тому футболісти чудово бачили тих, хто ставив запитання. Не сказати, що в залі панувала тиша – все ж із парами з аграрного права або, скажімо, криміналістики не порівняєш. Тим не менш хлопці обходилися без мікрофона. Почали, до речі, бадьоро й весело. Одразу з насущного.
− Ми виграємо Лігу чемпіонів?!
Дарійо Срна: − Це не запитання! (Оплески в залі). Я тобі обіцяю, добре.
− Генріху, ми дуже хочемо, щоб ви стали найкращим бомбардиром. Скільки ви ще плануєте забити в цьому сезоні?
Генріх Мхітарян: − Дивлячись скільки пасів мені Дарійо віддасть. (Сміється).
− Дарійо, перед початком матчів ти підходиш до 120-го сектора й вітаєш уболівальників. Можеш поговорити з командою, щоб ви підходили до всіх секторів саме перед стартом гри?
Дарійо Срна: − А хто буде грати, якщо кожен буде підходити? Я просто там граю, тому дякую тим уболівальникам. Я ж не можу сказати: «Адріано, біжи туди, в інший бік», а тим часом розпочнеться матч? (Посміхається). А от після матчу ми завжди дякуємо нашим уболівальникам.
Генріх Мхітарян: − Перед грою вони нам аплодують, а після – ми їм.
− Чи дивитеся ви повтори своїх матчів?
Генріх Мхітарян: − Звичайно. Аналізуємо свої хороші й погані сторони, щоб удосконалюватися і підходити до ідеальної форми.
− Яку установку давав Мірча Луческу на другий тайм із «Ювентусом»?
Дарійо Срна: − Містер просив продовжувати грати так, як у першому таймі. Намагалися забити гол, але не вийшло. Я вважаю, що в цьому матчі заслужили три очки. Але можемо бути задоволені.
− Які думки маєте перед виходом на поле?
Генріх Мхітарян: − Якщо граєш на «Донбас Арені», то тебе чекають повні трибуни. Люди приходять тебе підтримати, і ти намагаєшся перемогти. Це гарне почуття.
− Як ви ставитеся до піротехніки на стадіоні?
Дарійо Срна: − Якщо це Новий рік – згоден, якщо матч – ні. Уболівальники мають підтримувати команду і бути взірцем. Як ми маємо бути прикладом на полі, так і наші вболівальники мусять бути прикладом на трибунах.
− Дарійо, як у Хорватії ставляться до натуралізації? І особисто ти?
Дарійо Срна: − Я дев’ять років живу в Україні. Якби я не отримав виклик до збірної Хорватії, то прийняв би українське громадянство. Там я заслужив цей шанс і мені його дали. Це моя друга країна, Донецьк – моє місто, тому я б тоді з задоволенням грав за Україну.
А потім надійшло несподіване прохання від дівчини. Генріх і Дарійо ледве встигли привітатися, а вона вже встигла озвучити свою ідею: розписатися на гіпсі найкращого друга, який сидів поруч зі зламаною ногою. Непересічне побажання, але хлопці відмовляти не стали. Після ж була раптово розбурхана вся чарівна половина залу – нагадуваннями про холостий статус Мхітаряна та запрошеннями відвідувати студентські вечори. Звідси народилося запитання:
− Генріху, я знаю, що ви не маєте дівчини. Який типаж вам подобається?
Генріх Мхітарян: − Ну, ось тому я приїхав сьогодні сюди! (Сміється). Найголовніше – щоб вона була гарною людиною. Блондинкою вона буде або ж брюнеткою – не має значення.
− Яку з команд ви вважаєте своїм головним конкурентом?
Генріх Мхітарян: − Ми самі собі. Повинні грати так, щоб у нас конкурентів не було. З кожним днем і місяцем робимо все, щоб ставати сильнішими і бути поза конкуренцією! (Овації залу).
− Дарійо, хотів поцікавитися у вас, що думає Містер із приводу можливості трансферу Радошевича?
Дарійо Срна: − Про це слід запитати в Містера. Скаути «Шахтаря» дивляться за хорватом Радошевичем, йому 18 років. Дуже хороший футболіст, класний хлопець. І якщо він буде грати добре – все може трапитися в житті!
− Дарійо, які ви маєте стосунки з Олександром Алієвим?
Дарійо Срна: − Я поважаю футболістів «Динамо», «Дніпра», «Металіста» і всіх клубів. На полі друзів немає, але за його межами ми можемо абсолютно нормально спілкуватися.
− У якому іншому клубі ви хотіли б зіграти? Перейшли б, якби надійшла пропозиція?
Генріх Мхітарян: − Ми футболісти «Шахтаря» і не думаємо про інші клуби. Якщо ми граємо тут, тож любимо цю команду. Про жодні інші пропозиції поки не потрібно думати.
Дарійо Срна: − Мені тридцять років і нікуди виїжджати я не хочу. Вже говорив: я залишуся тут і завершу свою кар’єру. Немає сенсу нікуди їхати, тому що «Шахтар» − велика команда високого рівня. Мені ніхто не потрібен окрім «Шахтаря»!
− Як ви проводите вільний час?
Дарійо Срна: − У нас його дуже мало. Два дні тому була гра, наступна – післязавтра. Зараз потрібно їхати на базу, тренуватися, дивитися поєдинок із «Ювентусом» і аналізувати «Металіст». А після гри у Харкові вже відлітаємо в збірні, і там також матчі. Особливо відпочивати ніколи.
Завершувався захід роздачею автографів та спільним фотографуванням футболістів зі студентами. Генріх і Дарійо не відмовили нікому. А потім, прямуючи до виходу, поділилися своїми враженнями з кореспондентом прес-служби.
− Дуже приємно зустрітися зі студентами, − підкреслює Генріх Мхітарян. − Я також ним був, але подібних зустрічей у мене не було. З ними цікаво розмовляти і відповідати на запитання. Це вже не діти, а відповідальні люди, які розбираються в житті. До речі, я хотів отримати другу вищу освіту і у вересні вступив до філії Санкт-Петербурзького економічного університету. Взимку і влітку доведеться складати іспити й добре навчатися.
− Чудово, що вдалося поспілкуватися з молоддю, − ділиться враженнями капітан «гірників». − Це також великі фанати нашої команди! Приємно, що не тільки отримали призи, але й відповіли на їхні запитання. Інтерес уболівальників допомагає нам готуватися до матчів.
Вторить футболістам і керівник факультету, в стінах якого проходило вручення призів і живий діалог з юними уболівальниками «Шахтаря».
− Це вкрай важливі зустрічі для студентів, адже йдеться про соціальне середовище та підтримку нашої улюбленої команди, − зазначив у розмові з нами в. о. декана економіко-правового факультету ДонНУ Юрій Моїсеєв. – Під час спілкування футболістів зі студентами виникає неповторна аура. Студенти – це наше майбутнє, тому в таких зустрічах закладено майбутнє.
− Чи був ажіотаж серед студентів перед цією зустріччю?
− Був дуже складний вибір! Триває навчальний процес. А на зустрічі були присутні найактивніші – ті, хто в конкурентній боротьбі довів своє право бути присутнім тут. (Посміхається). Тут були студенти, які підтримують «Шахтар» і ходять на стадіон. Решта знаходилися на заняттях.
Задоволеними залишилися всі. Дарійо так і зовсім пообіцяв студентам ДонНУ сто квитків на домашню гру з «Іллічівцем»! А потім «гірники» стрибнули по машинах і вирушили прямісінько на базу, де на них чекало чергове тренування. Учні проводжали їх на вулиці та жваво ділилися враженнями. І взагалі, панове студенти, давайте ваші залікові!
Прес-служба ФК «Шахтар»
