Півзахисник “Іллічівця” Денис Кожанов розповів про своє перебування у маріупольській команді.
– Денисе, як погода в Криму? І чому “Іллічівець” вирушив заповнювати паузу саме на півострів?
– Погода – непогана, є всі умови, щоби добре підготуватися до серйозних ігор, які на нас чекають незабаром. А щодо півострова, то, певне, давно помітили, що Микола Павлов любить Ялту…
– У контрольній грі з “Ворсклою” поступилися по ділу?
– Навпаки – контролювали гру й переграли суперника. У наші ворота призначили несправедливий пенальті, й тому не прикро було програти.
– У чемпіонаті ви – сьомі, до зони Ліги Європи рукою подати…
– Так, сезон цікаво складається. Виграв одну-дві гри, й вже посідаєш четверте-п’яте місце. Зрештою, все залежить од нас.
– Що змінилося в підготовці, атмосфері команди з приходом на тренерський місток Миколи Павлова з його тренерським штабом?
– Кожен наставник, приходячи в команду, вносить корективи. У Миколи Петровича свої погляди на підготовку, на гру, а в його попередників – свої. Значних змін, як на мене, не відбулося. Але посилилася дисципліна. Тепер акцент робиться на фізичній готовності футболістів.
– А те, що головний тренер під час матчів не керує грою команди з лави для запасних, якимось чином позначається на ваших діях?
– Думаю, що ні. Бо на лавці сидять люди, які допомагають Миколі Петровичу, його однодумці. І треба обов’язково зазначити, що під час гри з лави для запасних складно достукатися до футболістів, щось їм пояснити. А в перерві матчів Павлов нам усе дохідливо доносить.
– У “Карпатах” уболівальники вас обожнювали. А як в Маріуполі?
– До мене непогане ставлення й в Маріуполі. Просто нині показую інший рівень гри, ніж у “Карпатах”. І тому щось більше говорити з цього приводу мені складно.
– Бачу, що й самі не задоволені собою?
– Звичайно! Сподіваюся, що з часом усі проблеми подолаю.
– Денисе, а де комфортніше грається – в “Карпатах” чи в “Іллічівці”?
– Це трохи провокаційне запитання… У Львові мені було дуже комфортно, у Маріуполі на сьогодні не можу віднайти свою гру. І не знаю, чому так відбувається.
– Мрію пробитися в основний склад “Шахтаря”, часом, не полишили? І, взагалі, чи є у вас така мрія?
– (Після паузи). Думаю, що майже в кожного футболіста, який грає в чемпіонаті України, є мрія виступати за донецький “Шахтар”. Усе ж, “гірники” – чемпіони України, грають у Лізі чемпіонів…
– Мабуть, дуже прикро й те, що вас перестали викликати в розташування національної збірної України?
– Звичайно, прикро… Але, в першу чергу, треба розібратися в собі. Думаю, це справа часу, ще заявлю про себе. Принаймні опускати руки не збираюся.
– У найближчу п’ятницю на “Іллічівець” чекає випробування “Шахтарем” на “Донбас Арені”. Коліна не тремтять?
– Ні, хочеться перевірити сили. З таким суперником одразу зрозумієш, в якому функціональному стані перебуваєш. У мене є величезне бажання проявити себе перед Мірчею Луческу. Думаю, такий стимул буде не в одного мене, а й у всієї команди.
