Російський фахівець Юрій Сьомін розповів, що йому вдалося і не вдалося під час роботи в київському “Динамо”.
– Чи правда, що київські вболівальники визнають тільки “своїх”, київських тренерів, а вас, так само, як і Газзаєва, не любили, незважаючи на результат?
– Думаю, що в цьому є доля істини. У командах з іменем таке відбувається. Думаю, що в київському “Динамо” взагалі нікого не визнають, крім Лобановського.
Є фігура Валерія Васильовича, а інші повинні довести, що вони гідні. Крім Лобановського практично ніхто лаврів не здобув. Однак російський тренер був чемпіоном України – це вже добре.
– Чи було щось у вашій тренерській кар’єрі таке, про що сильно жалієте?
– Жаліти безглуздо, але шкодую, що не зіграв з київським “Динамо” в Лізі чемпіонів.
– Де більше договірних матчів – в Росії чи в Україні?
– Я сам в таких матчах участі не брав і намагався обходити їх стороною. Ті команди, в яких я працював, не брали участі у таких іграх – можу сказати це з повною відповідальністю. Та й взагалі не думаю, що таких матчів багато. Можливо, трапляються ситуації в кінці чемпіонату, але їх небагато. Що в Росії, що в Україні – все приблизно однаково. І там є розмови. Ми схожі один на одного.
– Як ставитеся до об’єднання російської та української прем’єр-ліги?
– Це нереально, але цікаво. Принаймні, можна було б створити щось подібне на Кубок. В Україні чотири команди дуже високого рівня: “Шахтар”, “Динамо”, “Дніпро” і “Металіст”. Про це говорять їхні європейські результати. Клубна Україна, на мій погляд, сильніша, ніж російська ліга. І відвідуваність цих команд вища, ніж відвідуваність російських клубів. Може бути, тому що на стадіонах комфортніше, або через те, що краще ведеться робота з уболівальниками.
