У неділю, 25 листопада, у фірмовому магазині ФК «Шахтар» в ТРЦ «Донецьк Сіті» відбулася презентація свіжого випуску офіційного клубного видання. Головним героєм її став півзахисник «оранжево-чорних» Тарас Степаненко.
За доброю традицією перші 50 відвідувачів заходу отримали журнали в подарунок особисто від Тараса, який по прибутті на місце тут же оплатив їх в касі. До слова, черга із щасливчиків сформувалася задовго до початку зустрічі. Крім автографів і фото на пам’ять, багатьом хотілося задати питання своєму кумирові.
– Дуже приємно бачити таку кількість гостей. Це говорить про те, що люди читають журнал «Шахтар», вболівають за команду і стежать за всім, що відбувається в нашому колективі. Я радий сьогодні зустріти стільки однодумців, – привітав уболівальників Тарас і взявся тут же вгамовувати інтереси своїх шанувальників.
– Тарасе, яка твоя найголовніша мета в житті?
– Бути хорошою людиною. Це найголовніше.
– Якого б суперника ви хотіли отримати в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів?
– Давайте для початку дочекаємось останнього туру. Поки ще не зовсім зрозуміло, як розподіляться клуби в своїх групах перед жеребкуванням. Але, звичайно ж, хотілося б ту команду, яку ми змогли б пройти. Хто це буде – неважливо.
– Чи є у вас улюблений гравець, з якого ви берете приклад?
– Все моє свідоме життя подобався Зінедін Зідан. На жаль, так, як він, я грати не вмію, але ставлю його собі в приклад.
– Як екс-капітан молодіжної збірної скажи, в чому причина непотрапляння на Євро-2013?
– Мені важко сказати, це вже був не мій вік. Можливо, тренер не встиг створити єдину бойову одиницю. Це дуже складно – за короткий час згуртувати гравців з різних клубів. Плюс все залежить від самих футболістів. На жаль, було мало хлопців, які представляють свої команди хоча б у Прем’єр-лізі.
– У якому віці і де ти вперше вирішив зайнятися футболом професійно?
– Спочатку, як і всі хлопці, грав у футбол у дворі. Мені це подобалося, і потім в дев’ятирічному віці я відправився у футбольну секцію «Торпедо» (Запоріжжя). Вона навіть розташовувалася в моєму районі.
– Чим плануєш займатися після завершення кар’єри?
– Іноді думаю про це, але, якщо чесно, поки не дуже сильно. Не буду зарікатися, але на даний момент не особливо хотілося б пов’язувати своє життя з професійним спортом. Багато гравців, закінчуючи кар’єру, стають тренерами, а я б хотів мати можливість насолоджуватися грою як звичайний вболівальник, знайшовши при цьому ще одну справу, яка була б мені до душі.
– Які в тебе музичні вподобання?
– Якщо подивитися музику в моєму телефоні, ви там знайдете і поп, і реп, і рок, і всі разом. Певного напряму я не дотримуюся – можна сказати, меломан.
– Після відмови Андрія Шевченка очолити збірну України місце головного тренера вакантне. Чи є у вас якісь особисті симпатії, які добре б підійшли на цю посаду?
– Це важке питання. В Україні є хороші тренери, але я вважаю, що потрібно запросити іноземного фахівця з ім’ям, який для усіх українців був би авторитетом. Тому що є гравці з завищеною зарозумілістю, якими важко керувати. Тому, як на мене, нашій збірній потрібен жорсткий наставник, який зміг би налагодити гру, – тим більше у нас багато хороших футболістів і є з кого вибирати.
– А чому ви програли київському «Арсеналу»?
– Ми теж не хотіли програвати «Арсеналу». Особливо шкода, що перервалася хороша виграшна серія. Напевно, недооцінили суперника і більше думали про Лігу чемпіонів. Поплатилися за свої ж помилки, але це футбол, всі команди програють. Хотілося б, звичайно, ніколи не поступатися, але такого, на жаль, не буває.
Задоволені відповідями Тараса, вболівальники вирушили з ним фотографуватися. А кореспондент прес-служби пішов у народ за враженнями.
– Мені дуже сподобалася зустріч зі Степаненко. Організовано і дуже дружно. Тарас добре, чесно відповідав, але я посоромився щось у нього запитати. Тепер трошки шкодую, в житті один з моїх улюблених гравців «Шахтаря» виявився дуже веселою, але при цьому скромною людиною, – поділився емоціями від заходу 11-річний шанувальник «гірників» Ілля Леговка.
По закінченні автографсесії, після якої півзахисник «гірників» був у більш ніж піднесеному настрої, він із задоволенням поділився з нами своїми враженнями.
– Тарасе, які емоції у тебе від першої фото-і автографсесії?
– Це було прикольно! Якщо чесно, я не очікував, що прийде стільки людей. Такі приємні моменти запам’ятовуються на все життя. Мені сподобалося. Хотілося б висловити подяку всім присутнім. Я зайвий раз переконався, що в Донецьку «Шахтар» люблять, поважають і знають всіх футболістів. Це приємно не тільки мені, але й усім, хто працює в клубі.
– Чи був ти до цього на обкладинці якого-небудь видання?
– Та ніби ні. (Посміхається.) Ну, такої вистави точно не було.
– Спочатку ти брав участь у фотосесії, а потім побачив кінцевий результат. Він збігся з твоїми очікуваннями?
– Звичайно, я був упевнений, що все відмінно вийде. Все-таки зі мною працювали професіонали. Головне – їм довіряти, а хлопці, які займаються журналом, здорово справляються.
– Кілька місяців тому, коли героєм чергового випуску журналу був Саша Кучер, ви з колегами по команді жартома обклеїли його постерами роздягальню на базі. З тобою нічого подібного не сталося?
– Слава Богу, пронесло, хоча зазвичай переживаєш – чи не почнуть прітравлівать після появи на обкладинці. (Сміється.) Правда, це завжди по-доброму!
Прес-служба ФК «Шахтар»
