Чи є в «Кривбасу» болільники?

Спробуємо розібратись в цьому питанні

«Болільник – пристрасний прихильник спортивних
видовищ, шанувальник якої-небудь спортивної команди»
(матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії)

Футбольний «Кривбас» завжди мав своїх прихильників. Ще в ті часи, коли Кривий Ріг не мав власної команди майстрів, на ігри першості міста, області, республіки збиралась чимала кількість шанувальників цього чудового виду спорту. Криворізькі стадіони та спортивні майданчики дали країні чимало видатних футболістів, якими пишались та пишаються в Кривому Розі – Маслаченко, Яремченко, Бобошко, Устимчик, Чумак тощо. Гра таких майстрів викликала захоплення, переживаючи за них та отримуючи від їхньої гри справжнє задоволення, хлопчаки йшли записуватись до спортивних секцій.
Якось згадалось одне фото середини 60-х років минулого століття. Зима, засніжене поле, трибуни заповнені «під зав’язку”… Грають у футбол. Валентин Миколайович Новиков, який саме й приніс цю фотографію, дав питання «на засипку» – хоча б приблизно сказати, що то був за матч. Називались різні варіанти, аж до візиту якоїсь закордонної команди. Все виявилось простіше – на цьому фото був момент гри на… першість Кривого Рогу. До речі, ця подія тоді відбувалась на стадіоні «Металург». Тому «Металурзі», який тоді існував на приблизно цьому ж місці, де знаходиться сучасна спортивна арена, але він вміщував тоді приблизно 5-7 тисяч глядачів. Так ось, матч зимової першості міста, а на трибунах немає порожніх місць.
Криворізький «Кривбас» в роки своїх найгучніших перемог за часів Радянського Союзу не міг жалітись на відсутність підтримки трибун. Та й коли перемоги чередувались з поразками, глядач йшов на трибуни стадіону «Металург», переживав, лаявся, підтримував, висловлював власні емоції, але вони ніколи не переходили дозволених меж.
Хоча… було. Нетверезих виводили зі стадіону (потім до місць працевлаштування йшли листи), а одного разу (здається в 1984 році) одного «спритного», який особисто спробував забити м’яч у ворота суперника криворізької команди, працівники міліції спіймали аж в центральному колі. До речі, місцева газета «Червоний гірник» тоді писала про цей інцидент, як і про те, що за вироком суду цей горе-вболівальник отримав 3 роки (здається так) позбавлення волі.
В Новітній історії українського футболу «Кривбас» досяг нових вершин. Вихід до вищої ліги, 6-те місце два роки поспіль, бронзові нагороди, вихід до фіналу національного Кубка, матчі єврокубків… Все це Кривий Ріг бачив на власні очі. А в одному з сезонів головна команда Кривого Рогу, його спортивний символ отримав від Федерації футболу України приз «Разом з командою», яким нагороджується клуб, що мав в сезоні найбільшу відвідуваність.
Та навіщо далеко ходити – рік тому. Той самий суперник, та ж сама пора року. На трибунах – як найкращі часи. А після гри (хоч і «попали» 0:4) гравці «Кривбасу» під оплески вдячних трибун розвернули в центрі поля банер зі словами подяки за підтримку.
«Кривбас» не був найкоректнішою командою на полі, але на Дисциплінарних комітетах Прем’єр-ліги питання за участю клубу розбирались вкрай рідко. В кулуарах навіть шуткували «оштрафувати вас, та немає за що».
Все змінилось після зимового міжсезоння.

«Фанат – людина, яка сліпо вірить, яка має перебільшений (надмірний) потяг до певного предмету. Предмет потягу може являти собою людину (або групу людей), спортивні клуби, предмети мистецтва, ідеї і т. д. Фанат нетерпимий до інших поглядів і, як правило, агресивно відстоює свою точку зору. Серед футбольних фанатів це називається «відстоювати кольору», «боротися за кольори» і т. д. Фанати – люди, які бачать і думають лише про свого кумира, обожнюють його».
(матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії)

В «Кривбасі» майже завжди існувала особлива група підтримки команди. Під час матчу вони займали місця в окремих секторах – спочатку це були 6-8 сектори, наразі – 25-й сектор. Ця група, яка йменувала себе фанатами, підтримувала команду речівками, скандуванням лозунгів тощо. Вони їздили за командою по всій країні, переважно за власний рахунок, пізніше клуб для цих потреб виділяв автобуси. Найповажнішим болільником (чи то – фанатом) вважався той, хто зробить 100 та більше виїздів. Криворізьких фанів знали та поважали по всій країні – від Луганська до Ужгорода. В кожному місті держави в «наших» були окремі відносини – з кимось дружні, з кимось, м’яко кажучи, не дуже. Нерідкими були випадки, коли в іншому місті «наших» «місцеві» оселяли по власних домівках, пригощали та давали грошей на квиток додому. Ці зв’язки підтримувались не один рік, й досі старі фанати зустрічаються та згадують «справи минулих років».
Та у всіх випадках наші фанатські угрупування слідували тим принципам, про які саме й згадується у Вікіпедії – відстоювали кольори клубу, незважаючи на те, яким було турнірне становище команди, які гравці захищали честь клубу, хто був на його чолі тощо. Головним та незмінним було одне – футбольний «КРИВБАС».
А ось на протязі останнього року маємо іншу картину.
Не станемо докоряти представникам фанатських угруповувань за те, що у 2012 році часто-густо вони висловлювали своє невдоволення. Вони на це мають право – дійсно, не завжди команда демонструвала свою найкращу гру та давала позитивні результати. Не завжди думка фанатів співпадала з позицією клубу – тут також ми залишаємо право представникам «25-го сектору» на власне бачення тих проблем.
Втрачається головне – співпрацювання заради клубу, заради цього бренду.
Починаючи зі стартової гри 2012 року (яка ледь не стала «піонером» в Україні, адже ще жодного разу в нашій державі футбольна гра не припинялась достроково через безчинства на трибунах), криворізький клуб був вимушений сплатити одних лише штрафів за:

на суму трохи менше мільйона гривень.
Складається таке враження, що дії таких горе-вболівальників, не мають жодного відношення власне до самого футболу. Люди, що приходять у «25-й сектор», виплескують свої емоції, не думаючи про те, якими санкціями це може обернутись для їхнього улюбленого клубу – клубу, який вони мають підтримувати, а не завдавати йому шкоди.
Цьому, на жаль, «сприяє» дія положень Закону України, згідно яких представникам сил правопорядку забороняється знаходитись на трибунах українських стадіонів. Немає питань – ці положення приймались під Євро-2012, вони є європейським стандартом. Але що ми отримали разом з цим – єдині структури, які мали права та можливості для застосування дій та санкцій дисциплінарного характеру, усунулись від виконання обов’язків по охороні правопорядку в місцях масового скупчення людей (чи стадіони не є такими місцями?). Стюарди, які теоретично, мали прийняти за себе ці функції, не володіють необхідними правами й вимушені обмежуватись лише тим, аби словами заспокоювати найбільш «гарячих» глядачів. А яке відношення в фанатів до стюардів – можна згадати лише події на столичному «Динамо» минулорічної давнини або на харківському стадіоні «Металіст» під час матчу місцевої команди з «Шахтарем».
Та й навіщо далеко ходити, коли в Кривому Розі під час поєдинку з запорізьким «Металургом» міліціянти ніяк не реагували на те, що запорізькі вболівальники виламували крісла та жбурляли їх на бігову доріжку, хоча знаходились поруч. Або останній «домашній» матч «Кривбасу», коли міліція не вжила жодних дій, коли з того ж 25-го сектору масовано лунала ненормативна лексика.
Гірше за все ще й те, що подібні витівки приводять до того, що вболівальники, які роками ходили «на футбол», тепер не хочуть ходити на «фаєр-шоу». Болільники, для яких прізвища Устимчика, Чумака, Дмитренка, Ушакова, Воробйова, Ніченка, Мазура, Носенка, Мусолітіна, Грановського, Приходька, Платонова – звуки далеко не порожні. А спитати в нинішніх «фанатів» про легенд «Кривбасу» – чи згадають вони більше, аніж прізвища гравців нинішнього складу чи, найбільше, гравців складу 2-3-ріної давнини? До того ж вік деяких представників фанатського сектору, які вважають, що такими діями вони підтримують клуб, його імідж та бренд, ледь перевищує 12 років.
Так чи залишились в «Кривбасу» справжні болільники? Так чи є в нього фанати? Так чи є спрямованість їхніх дій, направленою на підтримку команди, на підвищення іміджу клубу, на укріплення його бренду?
Хочеться вірити в те, що є!
Попереду на «Кривбас» очікує остання гра в цьому році. До Кривого Рогу завітає чемпіон України, беззаперечний лідер нинішнього чемпіонату, одна з кращих команд Європи – донецький «Шахтар».
Ми запрошуємо своїх вірних прихильників відвідати цю гру, яка, сподіваємось, принесе справжню насолоду шанувальникам шкіряного м’яча, незалежно від того – з яким рахунком та на чию користь завершиться сам матч.