28 листопада дитячий клуб «Оранжеві шнурки» поповнився новими учасниками. Головним гостем заходу, який пройшов у ресторані Platinum на «Донбас Арені», став захисник «гірників» В’ячеслав Шевчук.
Кожен, хто переступав поріг, потрапляв в ураган веселощів, сміху та звичайної дитячої біганини. Очікуючи на початок, діти, яких зібралося більше сотні, грали в звичайний і настільний футбол, ганялися один за одним. Але більшість ще й встигали слухати ведучого заходу Степана Шульгу, навперебій кричати йому про результат матчу «Шахтар» – «Говерла», відповідати на його запитання й тягти руки в надії сказати щось у мікрофон.
Загалом, було досить весело. Коли тема зайшла про те, як ще можна дізнатися вік Шевчука, окрім як спитати його самого, діти відразу здогадалися – це Всесвітня павутина. Діалог вийшов приблизно таким: «Діти, чи всім вам батьки дозволяють сидіти в Інтернеті?» – «Та-а-ак!» – «Напевно, під суворим контролем дорослих?» – «Ні-і-і!» (Сміх, галас і гам).
Восьмирічна Владислава Залізняк скромно зазначила: «Шахтар» їй подобається тим, що завжди перемагає. На «Донбас Арену» вони ходять всією сім’єю – із татом, мамою та п’ятирічною сестричкою. Славко Шевчук (до речі, практично тезка дівчинки!), за словами Владислави, дуже хороший футболіст, але найбільше їй до душі Срна.
Із приїздом Шевчука вся увага хлопців переключилася на нього. Не гаючи часу, захисник «Шахтаря» одразу перейшов до справи.
– Мені дуже приємно, що я сьогодні до вас приїхав. Як у вас настрій? – привітав дітлахів В’ячеслав і одразу ж почув у відповідь радісний хор «хорошистів». А потім діти стали навперебій ставити йому запитання. Шевчуку, скажімо, довелося напружити пам’ять і згадати, що у своїй кар’єрі за «Шахтар» він забив три голи.
– Чи підтримує вас те, що ми хлопаємо?
– Звичайно! Нам дуже подобається, коли вболівальники підтримують команду і аплодують їй. Тому продовжуйте в тому ж дусі!
Ось після цього запитання діти якраз і заплескали. Тим більше що Слава перейшов до найбільш приємної частини – роздачі «слонів»! Дехто намагався взяти автограф одразу ж там, і Шевчук не відмовляв. Однак час збирачів підписів прийшов трохи пізніше. Спершу галантні хлопці поступилися місцем дамам, які першими отримали можливість сфотографуватися з 13-м номером «Шахтаря». Таким же чином було взято й автографи.
– Я сьогодні прийшов сюди отримати шнурки замість свого друга, який захворів, – розповідає нам третьокласник Сашко Кононихін. – Віддам йому їх уже в школі. Мені дуже подобаються Дарійо Срна та Разван Рац, а на один із матчів я виводив на поле Тараса Степаненка – хороший футболіст, і ось так мені трапився. (Посміхається). Раніше, з «Олександрією», виводив Кучера, так моє фото потім потрапило до журналу «Шахтар»! Читаю його, він у нас вдома завжди лежить.
Роман Рупчев привів на вручення шнурків свого сина Олександра:
– Ми із Сашею завжди дивилися футбол разом, і так він ним захопився. Зараз постійно грає у дворі, а вболіває, звичайно, за «Шахтар». Він дуже чекав на сьогоднішню подію та, я гадаю, довго буде її пригадувати. Дуже чудово, що клуб долучає дітей до футболу в такому юному віці, – вони знайомляться з цією культурою, знають гравців і гімн клубу, ходять на матчі. Проект «Оранжеві шнурки» – дуже гідний. Кожна дитина має можливість поспілкуватися з футболістом «Шахтаря», потиснути йому руку й отримати автограф.
А наостанок своїм коментарем поділився і В’ячеслав Шевчук, який перебував у відмінному настрої і з таким же настроєм вирушив готуватися до майбутніх матчів:
– Я вперше вручаю дітям оранжеві шнурки. Коли мені запропонували це зробити, погодився одразу. Дітям приємною є увага, яку їм приділяють, подарунки. Коли я був у їхньому віці, таких автографсесій або «Оранжевих шнурків» не було. Але я добре пам’ятаю, що також завжди бігав за футболістами – намагався подати їм м’ячик, щось підгледіти. (Посміхається).
Прес-служба ФК «Шахтар»
