Сьогодні, 3 грудня, у Будинку футболу відбулася зустріч представників клубів з куратором українського суддівського корпусу П’єрлуїджі Колліною. По її закінченні з журналістами поспілкувався президент «Шахтаря» Рінат Ахметов.
– Корисна зустріч, дуже цікава дискусія. Пан Колліна – приваблива людина, але головне, що він професіонал. Ми говорили про якість суддівства. Багато власників клубів і менеджери озвучили свої позиції, але я прихильник того, щоб кожен займався своєю справою. Ефективно управляти – це означає не заважати професіоналам працювати. Я хочу, щоб у моєї команди був кращий тренерський штаб, Академія, селекція, скаути, медична служба. Але я не хочу знати прізвища арбітрів, які нас судять, і я дійсно їх не знаю. Я можу тільки після скандалу це дізнатися. Я вже 16 років володію клубом і не знаю прізвища суддів, якщо тільки вони чимось не запам’яталися. Запрошення пана Колліни – це в свій час було дуже мудре і правильне рішення пана Суркіса. Думаю, для українського футболу це здорово. Я постійно критикував Суркіса за конфлікт інтересів, але я не лаяв суддів. А лаяв суддівство за упередженість.
– На вашу думку, рівень арбітражу України виріс?
– Потрібно запитати думку всіх, але я точно знаю одне: помилки бувають скрізь. Ми ж дивимося європейські чемпіонати, і що, в Європі не помиляються? Головне – щоб не було упереджених помилок. А у пана Колліни бездоганна міжнародна репутація. Весь світ визнав, що це Професіонал з великої літери, який приїхав в Україну працювати, і він хоче, щоб у нас в країні судили, як у Європі.
– Пан Колліна пояснив, чому зібрав президентів? До цього він говорив з тренерами, тепер дійшла ваша черга?
– Ви знаєте, він дуже чесно і відкрито з нами поспілкувався, розповів про ті чи інші рішення. Це було цікаво і приємно. Принаймні, я йшов сюди з такою ж позицією і точкою зору. У нього є дуже гарна якість – уміння переконувати. Він говорить відкрито і переконливо. Тому, я вийшов з висновком, що панові Колліні довіряю: його серцю, знанням, голові. Я переконаний, що нам всім потрібно набратися терпіння – і якість нашого суддівства вийде на новий рівень.
– Колліна захищав своїх суддів або, навпаки, піддавав критиці?
– Я думаю, про це вам краще розповість він сам. По-перше, Колліна пам’ятає всі матчі, дивиться абсолютно всі ігри і побудував, як я вважаю, дуже ефективну систему. Ви знаєте, він навів такий приклад: Адріано не влучив з двох метрів у порожні ворота, і в одному матчі він повинен був забивати два голи… Чому він цього не зробив? Він помилився! А коли суддя помиляється, то вимагають, щоб його дискваліфікували на 10 або 15 матчів. Але ж тренер ставить Адріано в наступній грі. Я взагалі прихильник того, щоб ми ні в якому разі не призначали і не знімали арбітрів. Якщо ми, клуби, будемо втручатися в цей процес, говорити, хто повинен судити, хто не повинен судити, – це вже втручання. Можемо говорити, задоволені ми чи ні, тому що футбол – це емоції, це все йде від серця, від душі, але він Професіонал з великої літери і повинен побудувати правильну і ефективну систему, європейську систему. А в Європі ми теж бачимо, що судді помиляються, але, принаймні, всі переконані в тому, що там немає упередженості. Ми всі повинні бути впевнені в тому, що і у нас не буде упередженості. А якщо хтось вийде і скаже: я прийду в Україну і побудую таку систему, де не буде помилок, він або не розуміє, що говорить, або обманює. А пан Колліна не робив ні того ні іншого. Він сказав: від помилок ніхто не застрахований.
– Хто з представників клубів не приїхав? Кого взагалі не було?
– Я не бачив Суркіса, я не бачив Коломойського, я не бачив Ярославського, але представники були і від «Динамо», і від «Металіста».
– Це якось знизило рівень зустрічі?
– Принаймні, мені була цікава ця дискусія. Для мене нічого не понизилося. Мене запросили, і я з задоволенням приїхав, мені було цікаво. Послухав Колліну з великим інтересом. І вважаю, що вийшов з більш ясними очима. У мене вони були ясні і, мені здається, стали ще ясніше.
– Коли ви востаннє відвідували Будинок футболу? Раніше ви тут були нечастим гостем.
– Ви знаєте, я вже не пам’ятаю. Я був тут один або два рази максимум. Ось, напевно, Бог любить трійцю.
– Яке ваше ставлення до об’єднання кубків і навіть чемпіонатів України та Росії? Це позитивний або негативний момент для наших команд?
– Знаєте, з комерційної точки зору це проект цікавий. Якщо говорити про конкуренцію, то вона однозначно посилиться. Мені здається, цей чемпіонат буде претендувати на трійку кращих в Європі. Напевно, чемпіон і віце-чемпіон змагалися б за перемогу в Лізі чемпіонів. Не як виняток, а як правило. А от що стосується того, як бути, то я б хотів послухати всіх. «Шахтар» прийме рішення не так, як вигідно «Шахтарю», а так, як вигідно Україні і українському футболу. Якщо Україні і українському футболу вигідніше продовжувати робити те, що ми робимо, значить, ми продовжимо. Якщо від об’єднання український футбол вийде на якісно новий рівень, і всі про це скажуть, ми приймемо таке рішення і підемо цією дорогою. Якщо ми скажемо «ні», залишаємося у своєму чемпіонаті, нічого нового створювати не будемо. Ми всі повинні робити те, що вигідно Україні і українському футболу.
– Ви згодні з тим, що подібні думки виникають після того, як який-небудь клуб образився? Ось «Зеніт» образився на рішення КДК – і відразу почали говорити про чемпіонат СНД. Тобто це своєрідний популізм.
– Чому? Ми ж усі на цю тему давно говоримо. За великим рахунком, хочемо підсилити конкуренцію. Ми почали говорити на цю тему сім років тому. І якщо подивитися, сім років тому, де був український чемпіонат і яким він став – якість першості зовсім інша. Якщо раніше за чемпіонство боролися два клуби, то сьогодні чотири. Я сподіваюся, що в цьому сезоні ми нікому не надамо шансу! Уболівальники хочуть інтригу. А я хочу, щоб ми перенесли інтригу вже на наступний чемпіонат, а в цій першості взяли те, що нам належить – золоті медалі. Але, принаймні, ви бачите, який прогрес у харківського «Металіста» і дніпропетровського «Дніпра». Подивіться на клуби, які знаходяться в турнірній таблиці нижче. «Чорноморець» взагалі мене тішить. Одеська команда показує красивий, атакуючий футбол, і з будь-яким суперником вони не відмовляються від своєї моделі гри. Навіть «Говерла» за великим рахунком грає в атакуючий футбол. Мені подобається, як грає «Говерла». Вони забили два голи «Динамо» плюс не реалізували ще багато моментів. Такого раніше не було. Український чемпіонат прогресує. Тому в даній ситуації ми повинні прийняти рішення, яке вигідно українському футболу. Але для цього повинні зважити всі за і проти і після цього сказати, що нам вигідно не з комерційної точки зору, а в цілому.
– Чемпіонат розвивається, чого не скажеш про національну збірну, у якої немає головного тренера. Що ви думаєте з цього приводу?
– Знаєте, я вчора бачив, як хтось прокоментував, що Калитвинцев після відходу Маркевича виконував обов’язки 7 або 8 місяців. Призначення тренера потрібно завжди вистраждати. Це дуже непростий момент. Потрібно прийняти рішення, яким ми будемо пишатися. Я б зараз зняв питання щодо того, що на гарного фахівця немає бюджету. Можу публічно заявити, що, якщо потрібен дуже сильний європейський фахівець, я готовий з власних коштів платити йому зарплату. Я готовий взяти це на себе. Тому, якщо Федерація футболу України прийме таке рішення, питання про бюджет не стоїть. Питання в тому, хто нам потрібен, хто виведе нашу збірну на якісно новий рівень, тому що я чую, що, можливо, потрібен навіть наш, вітчизняний фахівець з українським серцем, який дасть збірної необхідне дихання.
– Останні 10 років ви практикуєте модель все-таки з іноземцем. Були у вас Скала, Шустер, тепер працює Луческу. Тобто ваше серце більше лежить до того, щоб збірну прийняв іноземець?
– Знаєте, я завжди говорив, що для мене патріот не той, хто народився і виріс в Україні, а той, хто працює на Україну. І коли Скала приїхав в «Шахтар», він працював на український клуб, а значить, і на Україну. У травні виповниться дев’ять років, як Луческу тренує «Шахтар». Думаю, не потрібно коментувати, що він зробив для українського клубу, а значить, і для українського футболу. Переконаний, що у Луческу після стількох років роботи вже теж українське серце. Я прихильник того, щоб працювали професіонали. Пам’ятаю, у 2004 році я говорив: є дві дороги – київського «Динамо» і донецького «Шахтаря». Ігор Суркіс тоді проповідував, що «Динамо» повинен тренувати саме динамівець. Тобто це має бути тренер з динамівським серцем. Потім він почав міняти свою філософію. Я ж казав, що ми хочемо конкурувати і завойовувати трофеї в Європі. Для мене було дуже важливо, щоб мій клуб тренував фахівець, який швидкими кроками виведе «Шахтар» на європейський рівень. Я хочу сказати, що це теж дуже непросте рішення. Я думаю, у ФК «Шахтар» найбільший досвід – запрошувати на роботу іноземного спеціаліста. Це дуже, дуже складне завдання. І кандидатів має бути трохи менше: два-три. Тоді це вже реально. Але ми повинні визначитися з філософією і футболом, в який команда хоче грати. Ми не хотіли просто завойовувати трофеї – ми хотіли, щоб наша команда грала красиво, грала в яскравий і атакуючий футбол. Щоб на цей футбол ходили вболівальники. Ви подивіться: наступна гра після «Нордшелланд» у нас з «Говерлою» вдома, а у нас на стадіоні 35 тисяч уболівальників! Мені дуже приємно, що сьогодні «Шахтар» грає на виїзді, а на нього люди приходять подивитися. Значить, наша команда показує той футбол, який подобається вболівальникам. І найголовніше: навіть українські фахівці проповідують такий футбол! Вже немає такого, що «десять чоловік ззаду, вибили в аут і, за великим рахунком, 90 хвилин граємо на нуль». Я навів приклад «Говерли». Але і «Чорноморець» грає, і «Металіст» грає в красивий футбол.
– А збірна?
– Хочу сказати, що у нас з’явилися дуже хороші молоді футболісти, які, мені здається, будуть тільки прогресувати. Я маю на увазі Ракицького, Ярмоленка і Коноплянку. Ці три гравці, мені здається, майбутнє нашої збірної.
– Ви сказали про те, що готові фінансувати або хоча б допомогти Федерації платити зарплату головному тренеру збірної.
– Так, я готовий це зробити, якщо питання полягає в проблемі з фінансами, через яку національна команда не може запросити іменитого тренера-іноземця. Але тільки якщо вони приймуть рішення на виконкомі. Я б не хотів тут брати на себе відповідальність. Я стільки взяв на себе відповідальності у ФК «Шахтар»! Тому я б хотів, щоб виконком вирішив, на якому фахівцеві вони хочуть зупинитися. І якщо цей фахівець буде недешевий, я готовий оплатити цей бюджет.
– Сам або з кимось в парі?
– Я готовий це зробити сам. Ви ж у мене питаєте – я готовий це зробити або не готовий? Я готовий. Якщо буде хтось ще готовий – будь ласка, ми вийдемо і скажемо, відкрито і прозоро: «Бюджет такий-то, контракт такий-то. Ми готові оплатити його удвох-утрьох, учотирьох-вп’ятьох». Якщо не буде інших бажаючих – значить, я готовий це зробити самостійно. Мені незручно бігати і просити, щоб разом зі мною хтось оплачував контракт.
– Значить, в принципі, ми можемо замахнутися на Гвардіолу?
– Я не знаю! Ви розумієте, в чому питання: бюджет – це ще не означає, що ми за будь-які гроші можемо запросити тренера. Мені здається, Гвардіолу хочуть роздобути багато клубів, і у нього є можливість вибирати. А найголовніше, що Гвардіола грає в такий футбол, як «Барселона». Це один стиль. Чи готова наша збірна грати в такий футбол? І чи є підбір футболістів для такого футболу? Мені здається, це теж треба враховувати. Якщо у нас підбір виконавців для іншої моделі, а ми запрошуємо тренера, який проповідує зовсім іншу модель гри – можливо, це і не зовсім добре. Тому ми повинні запросити того фахівця, який зробить нашу збірну сильнішою. Що це буде за фахівець – іноземний чи український? Це для мене не грає ролі. Головне – щоб збірна була сильнішою.
– З’явилася інформація про те, що Луїс Адріано готовий виступати за збірну України. Ви що-небудь про це знаєте? Як ставитеся?
– Вчора в телевізійній передачі я побачив, що Луїс Адріано готовий виступати за національну збірну. Це дуже здорово. Для мене цей момент дуже чутливий і зворушливий. Я хочу сказати, що після того голу в матчі з «Нордшелландом» для мене було важливо: а як прокинуться мої гравці? І ось Луїс Адріано прокинувся і сказав: «У мене ось тут болить, у мене душа болить». Сказав публічно. Дарійо Срна від імені команди вийшов і сказав: «У мене тут болить, і у всієї команди болить». Про це сказав публічно. Луческу вийшов і сказав: «Ось тут болить». Сказав публічно. Це говорить про те, що у моєї команди не тільки красива гра, але і красиве серце. А це значить, що у нас попереду гарне майбутнє. Так от вчора я був знову вражений і здивований, що Луїс Адріано сказав: «Знаєте що? У мене українське серце. Україна для мене друга батьківщина. Я люблю Україну, люблю Донецьк, і я хотів би виступати за національну збірну України. Якщо мене там бачать – я готовий поміняти громадянство». Для мене це дорогого коштує. Для мене дорогого коштує, що футболісти не говорять: «Ми хочемо тікати звідси! Нам тут погано! Нам тут нецікаво». Вони кажуть: «Для нас це друга батьківщина». Це дуже важливо.
Прес-служба ФК «Шахтар»
