В інтерв’ю кореспонденту «Спорт-експресу» наставник «Шахтаря» підбив підсумки першої половини сезону. Пропонуємо коротку версію цього спілкування.
Про дві сторони медалі
– Нехай прозвучить дивно і суперечливо, але в цьому випадку медаль таки одностороння. Наполягаю: відбувається не падіння чемпіонату України, а зростання нашої команди. Футболісти «Шахтаря» знайшли досвід і повірили у свої можливості. Організація гри в нас доведена до автоматизму, і це, між іншим, ускладнює життя не тільки суперникам, але й самому «Шахтарю». Ігровий автоматизм ускладнює появу нових футболістів. На «раз-два» такі речі в «Шахтарі» не проходять. Але найголовніше: готовність і вміння все робити на полі «автоматом» дозволяє не думати про суперників, не підлаштовуватися під них, а відчувати абсолютну самодостатність у будь-якій ситуації. Ми ставимо цілі, досягнення яких залежить тільки від нас самих, і досягаємо їх, спираючись на власний досвід. У тому числі досвід негативний, через який також було корисно пройти.
Про причини невдач минулого сезону ЛЧ
– Груповий турнір торішньої Ліги чемпіонів, на який робилася велика ставка, був благополучно «Шахтарем» провалений. Якщо ви пам’ятаєте, вже після стартового матчу в Порту все пішло навперекіс, і надії почали танути, як сніг під березневим сонцем. Команда якось одразу згасла, хоча роком раніше дісталася до чвертьфіналу Ліги чемпіонів, де була зупинена «Барселоною». І це притому, що нам довелося тоді обійтися без травмованого Фернандіньо, проблеми зі здоров’ям мали Мхітарян, Чигринський, Степаненко. Ми немов не відчули їхньої відсутності. У мене є тільки одна відповідь, чому так сталося в сезоні – 2011/12: ми були покарані за самовпевненість. Отримали по повній. Але немає лиха без добра: виліт із Ліги, по-перше, струснув і розлютив футболістів, по-друге, дозволив зосередитися на внутрішніх турнірах. Ми виграли чемпіонат, Кубок і Суперкубок України, що переконало всіх у великому потенціалі команди.
Про турнірні пріоритети
– З точки зору клубної філософії це принципове питання. Коли я тільки починав працювати в Донецьку, пріоритет залишався за чемпіонатом, оскільки титули давалися «Шахтарю» нечасто. Але поступово мета трансформувалася в засіб для досягнення іншої, більш престижної мети. На авансцену в нашій свідомості вийшла Ліга чемпіонів, а чемпіонат ми почали розглядати як можливість напряму потрапити в груповий етап і гідно підготуватися до найпрестижнішого змагання у Європі. Саме так наші футболісти інтерпретували національну першість, в якій зараз настала зимова пауза, і такий підхід дозволив домогтися вражаючого відриву від суперників.
Про ймовірні втрати в складі
– Було б добре, якби залишилися всі, а футболісти, які поки на других ролях, підтяглися б і стали підтискати лідерів. Але якщо в когось з’явиться можливість і бажання піти, не думаю, що це стане нерозв’язною проблемою. Головне, щоб ті, хто залишиться, були твердо переконані: за будь-яких обставин команда не може зробити крок назад – тільки вперед. Нічого не можна виключати. У контрактах футболістів проставлені суми, за які вони гарантовано можуть піти. Якщо заплатять такі гроші й сам гравець захоче залишити «Шахтар», я не зумію його зупинити. Інша справа, я пропоную кожному гарненько подумати, все зважити, щоб потім ні про що не шкодувати, сповна усвідомити переваги проживання в донецькому клубі. А ці переваги не обмежуються сумою контракту. Тут створено всі умови, щоб футболіст відчував себе по-життєвому комфортно й отримував задоволення від перемог – як у чемпіонаті, так і в Лізі чемпіонів. Останнім часом нашим гравцям дедалі важче уявити собі, яке це – повертатися додому після поразки. Вони набралися досвіду, піймали настрій переможців, тому я раджу їм добре подумати, перш ніж піддатися на чужі спокуси.
Про зимові придбання
– Зимове міжсезоння не найкращий час для серйозних трансферів, і це легко довести. Кого можна запросити взимку? Команди із сильних чемпіонатів, які борються за титули і місця в Лізі чемпіонів, не розлучаться з хорошими гравцями. Принаймні, за адекватні гроші. Клуби, які б’ються за виживання в цих же чемпіонатах, тим більше не віддадуть своїх кращих футболістів. Брати гравців із команд середини турнірної таблиці немає сенсу тому, що в цих хлопців немає належного переможного настрою. Запрошувати кваліфікованого футболіста після травми також не варто: невідомо, скільки часу йому знадобиться, щоб повернути звичні кондиції. З конфліктними гравцями типу Балотеллі, від якого інший тренер вважатиме за благо позбутися в будь-який час року, також не варто зв’язуватися. Кого можна брати взимку, так це молодих хлопців, готових працювати і чекати свого часу. Футболістів на виріст. Як це робить «Шахтар», запрошуючи юних бразильців і піднімаючи їх до гравців високого рівня. У цьому полягає філософія клубу. Таких футболістів у нас зараз достатньо, тому взимку поповнення не чекаю.
Про місце в групі
– Місце не має великого значення. Для мене було важливо обіграти «Ювентус»: адже я багато в чому сформувався як тренер, працюючи в Серії А. На жаль, виграти у «старої синьйори» на «Донбас Арені» не вийшло. Футболістам не вистачило мотивації. Не знайшлося рівноцінної заміни Луїсу Адріано. Однак не думаю, що невдача в останньому матчі року похитнула міцність позицій, які донецький клуб завоював в очах європейського футбольного співтовариства. Вони в нас достатньо привабливі, але потрібно рухатися вище. Хочеться потрапити до вісімки найкращих клубів, щоб під час жеребкування групового етапу Ліги чемпіонів опинитися в першому кошику. Для цього потрібно обігравати грандів. З урахуванням того, наскільки солідно виглядає наша команда в останні роки, – чому ні?
Про Луїса Адріано
– Ще не було рішення УЄФА, коли президент «Шахтаря» привселюдно заявив: клуб прийме і не стане оскаржувати будь-який вердикт. Нашу повагу до Fair Play підтвердила і наполегливість, з якою вибачалися головний тренер, капітан команди, сам Адріано. Було смішно й сумно чути розмови про «навмисність» учинку гравця, який насправді діяв на інстинктивному рівні, не усвідомлюючи можливих наслідків. Це був казус, безглузда випадковість, яка з нами точно ніколи більше не повториться. Не думаю, що гравця зобов’яжуть мити підлоги в клубному офісі або підстригати траву на «Донбас Арені». Покарання має вигадати УЄФА, і, швидше за все, це буде щось, пов’язане з розвитком дитячого та юнацького футболу за однією з програм, над якими працює Європейський футбольний союз. Адріано стане учасником одного з таких заходів. Перш ніж закрити цю тему, хочу сказати ще про одне. Беручи до уваги, що непорозуміння з приводу Fair Play іноді трапляються, було б непогано, щоб УЄФА розробив якісь правила негайного реагування на подібні речі. Припустімо, команда, що забила гол із порушенням принципу чесної гри, мала б право пропустити гол у свої ворота, не ризикуючи опинитися обвинуваченою в порушенні духу спортивної боротьби. Або, скажімо, чітко прописати в регламенті можливість для арбітрів втручатися в ситуацію, пов’язану з посяганням на Fair Play, і скасовувати «неправильні» голи.
Про «Динамо», «Металіст» та «Дніпро»
– Проблеми «Динамо» створили хороші перспективи для «Дніпра» і «Металіста». У футболі завжди так було: починаєш гальмувати або застоюватися – тебе обов’язково наздоганяють. Кияни трохи застоялися в останні роки, а команди з Дніпропетровська та Харкова, навпаки, з кожним сезоном набирали обертів, піднімали планку. Тільки тимчасовою слабкістю «Динамо» ігровий підйом конкурентів не можна пояснити хоча б уже тому, що і «Дніпро», і «Металіст» вийшли до весняної стадії Ліги Європи з перших місць у групових турнірах, маючи в суперниках такі досвідчені клуби, як «Наполі» , ПСВ, «Байєр», «Русенборг». А становище футболістів із Харкова і Дніпропетровська в чемпіонаті України, мабуть, вперше робить їх реальними конкурентами «Динамо» в суперечці за срібні медалі й можливість через відбіркові раунди боротися за путівку в Лігу чемпіонів.
Про відрив у 13 очок
– Нас ще чекають непрості гри, в тому числі з «Динамо», «Дніпром» та «Металістом». Відставання в десять очок від киян ми свого часу відігравали, чому ж тепер нашим суперникам не поставити перед собою аналогічне завдання? Не знаю, який ще чемпіонат може зрівнятися з українським, який ділиться на дві нерівні частини тримісячною перервою! За цей час деякі команди змінюються до невпізнання, що також потрібно мати на увазі. Загалом, спочивати на лаврах не збираємося, будемо намагатися до кінця витримати взятий темп. Єдине, що мене пригнічує, – це відвідуваність матчів українського чемпіонату. Нещодавно грали в Кривому Розі. Велике місто, що розтягнулося на десятки кілометрів, а стадіон заповнений ледь на чверть. Хоча приїхав володар Кубка УЄФА, чвертьфіналіст Ліги чемпіонів і беззаперечний лідер чемпіонату. На «Говерлу», передостанню команду чемпіонату, в нас на «Донбас Арені» нещодавно зібралися 35 тисяч уболівальників, а президент «Шахтаря» мріє про аншлаг на кожному нашому домашньому матчі. Мені здається, про це мають мріяти боси всіх клубів. Незаповнені стадіони, на мій погляд, найбільш кричуща українська футбольна проблема.
Про чемпіонат СНД
– Про це говорять практично відтоді, як я почав працювати в Донецьку. Зимовий Кубок Першого каналу в Ізраїлі, першим переможцем якого, між іншим, у 2006 році виявився «Шахтар», можна було вважати пробним каменем. Тоді я висловлював побажання розігрувати річний Суперкубок між найкращими командами України та Росії. З чогось потрібно почати, щоб зрозуміти ступінь популярності нової ідеї, її комерційну привабливість. У разі успіху розширити турнір до чотирьох, потім – до восьми команд. І так далі, крок за кроком. Мені не віриться, ніби УЄФА відразу схвалить проведення повномасштабного об’єднаного чемпіонату України й Росії з можливим залученням провідних клубів з інших екс-радянських республік. Робота має бути тривала й копітка.
Про послання від Жадсона
– Дайте подумати. Щоб зовсім не пов’язане з футболом – таке навряд чи можливо… Ви Жадсона пам’ятаєте, рік тому покинув «Шахтар» і за сімейними обставинами повернувся до Бразилії? У цього маленького бразильця велике і вдячне серце. Послухайте, яке SMS-повідомлення він прислав, коли дізнався про мою січневу біду. Я його не видалив із телефону, зберіг на згадку. (Бере до рук мобільник, читає). «Вітаю, Містере! У мене немає слів, щоб віддячити вам за роки, коли ми працювали поруч. Ви вчили багатьом важливим речам і, перш за все, вчили перемагати. Завжди залишитеся в моїй душі і серці, і я прошу вибачення, якщо за ці роки зробив щось таке, що вас могло засмутити. Зараз для вас головне – відійти від травми після аварії і швидше повернутися в «Шахтар», якому ви так потрібні. Переживаю й уболіваю за вас, хоча перебуваю дуже далеко. Міцно обіймаю. Ваш друг Жадсон». Без людських відносин на такому рівні складно побудувати сильну команду. Практично неможливо. І по-справжньому щасливий тренер, якщо гравці, з якими його зводить доля, це розуміють. (Посміхається). Зрештою, Луческу – щасливий тренер. Так і напишіть…
Прес-служба ФК «Шахтар»
