Генеральний директор «Шахтаря» у розмові з кореспондентом «Українського футболу» поділився баченням певних аспектів футболу.
Про виступи «Шахтаря»
– Ми плануємо свою роботу так, щоб успішно виступати у всіх турнірах, де бере участь наша команда. Тож сьогодні ми все робимо правильно і за наявними напрямками клубної футбольної діяльності приймаємо оптимальні рішення.
Про топ-клубах
– Не думаю, що всі команди, зараховані сьогодні до топ-клубів, вигравали Лігу чемпіонів. Так, коли ми говоримо про топ-клуби Європи, природно, береться за основу спортивний результат. Але тут ми повинні ще враховувати, в якому середовищі знаходиться, грає і розвивається футбольний клуб. Так, через невисоку конкуренцію в нашому українському чемпіонаті, який поступається силою всім лідируючим західним чемпіонатам, показувати серйозні результати в Європі дуже складно. Ми маємо розуміти, що стабільність на міжнародній арені з точки зору спортивних результатів досягається тільки тоді, коли у своєму, внутрішньому чемпіонаті є найвища конкуренція, коли кожна гра як бій. Тільки в такому разі в команди будуть серйозні досягнення на континентальній арені. Якщо говорити про Східну Європу, то, я вважаю, «Шахтар» тут клуб № 1. За багатьма критеріями, і не тільки спортивними. Якщо ж ми розглядаємо топ-клуби всього європейського континенту, то тут нам ще є чого прагнути. Наше завдання – бути одним із найкращих європейських клубів.
Про трансферну політику клубу
– Той футбол, який Вілліан сьогодні показує, притягує до нього пильну увагу з боку багатьох європейських клубів. Природно, є варіант, що він може піти з «Шахтаря». Говорячи про вартість, у його контракті чітко позначена сума в 35 млн євро. Якщо який-небудь клуб готовий сплатити таку суму, то ми жодним чином не зможемо втримати гравця. Але офіційних запитів поки не надходило.
На багато запитань відповідає приклад Ілсіньо. Людина під впливом агентів прийняла свого часу рішення залишити клуб, аби знайти десь краще життя. Він поїхав на батьківщину до Бразилії, грав у хорошому клубі й при всьому цьому думав про Україну, порівнював його середовище з тим, яку ми для бразильців, людей із іншою культурою, створили тут, в Донецьку. Потім він знову приїхав до столиці Донбасу й сказав своїм друзям-бразильцям, що відхід із «Шахтаря» – це була його помилка. І ви знаєте, багато іноземців, яких ми продавали в інші клуби, згадують про час, проведений у «Шахтарі», дуже тепло.
Упевнений, що кожен випадок треба розглядати окремо. І якщо ми заплатили свого часу за футболіста великі гроші, то працювати собі у збиток – недозволена розкіш. Що ж до Робіньо й Туре, то про них узагалі не йдеться. А в Майкона наприкінці нинішнього року завершується контракт із «Зорею». Можливо, зробимо луганчанам пропозицію, щоб гравець пройшов із нами збори, і тільки тоді вирішимо, потрібен він «Шахтарю» чи ні.
Про чемпіонат СНД
– Ми повинні розуміти: щоб українські клуби домагалися серйозних досягнень у Лізі чемпіонів та Лізі Європи, потрібно мати сильний чемпіонат. Я не кажу, що нам зараз обов’язково потрібно організувати чемпіонат СНД. Я – за те, щоб посилювати наш чемпіонат. Якщо це можливо здійснити без якогось об’єднаного чемпіонату, то нехай хтось розповість, як це можна зробити. З моєї точки зору, необхідно опрацьовувати це питання серйозно, і якщо його рішення призведе до підвищення вартості українського футболу (йдеться про спортивну складову і глядацький інтерес), то на це треба йти. Чи буде це чемпіонат СНД або, як ми ініціювали, зробити об’єднаний Кубок, не знаю. Хоча, на мій погляд, у сьогоднішніх умовах наша пропозиція з приводу розіграшу Кубка матеріалізувати більш реально.
Про тренерські кадри
– Дефіцит кваліфікованих кадрів спостерігається не тільки у футбольній галузі. Сьогодні знайти хорошого фахівця на будь-яку посаду в будь-якій сфері дуже складно. Це системна проблема освіти. А в футбольному середовищі – власна школа, свої інститути. Але сьогодні відокремлювати тренерську сферу від усіх інших немає сенсу. Тому дедалі частіше і компанії, і клуби починають звертатися до західних фахівців. Коли ми розмовляємо з директорами закордонних академій, то вони дуже великий акцент роблять на освіту футболістів. На Заході система вибудувана так, що вона дозволяє відстежувати, як футболіст навчається. З-поміж тисяч гравців до професійного футболу потрапляють одиниці. А що із рештою? Клуб за них несе соціальну відповідальність. Адже ці ж футболісти в майбутньому стають тренерами, викладачами, проявляють себе в інших галузях – словом, знаходять свою нішу. Сьогодні тренер – це людина високоосвічена, що розбирається в тактиці, психології, сучасних спортивних наукових розробках, він повинен знати мови.
Про натуралізацію та ліміт
– Якщо наша збірна хоче домагатися якихось результатів, для цього потрібно робити певні дії, в числі яких є й натуралізація. Це посилення для збірної України. А якщо ще футболіст сам бажає допомогти нашій національній збірній – узагалі чудово. Якщо гравець піднімає вартість нашої збірної, то дивитися на паспорт, національність, я вважаю, немає сенсу. Але проблема наша йде з глибини – від введеного ліміту на легіонерів. Цю концепцію, на мій погляд, треба переглянути. Необхідно обрати таку формулу, яка б посилила як український чемпіонат, так і збірну країни. Питання складне. Потрібно вивчати європейський досвід та брати тільки краще.
Прес-служба ФК «Шахтар» за матеріалами газети «Український футбол»
