Gazeta Sporturilor визнала наставника «гірників» кращим тренером року в Румунії. Це звання Містер отримав уже втретє за час своєї роботи із «Шахтарем». За такого урочистого приводу наші румунські колеги поспілкувалися з Луческу. Пропонуємо вашій увазі найцікавіші витримки з інтерв’ю.
Про визнання кращим тренером Румунії:
– Дякую всім, хто за мене голосував, але хочу ще раз сказати: кожен рік ви змушуєте мене конкурувати з молодими тренерами, і це неправильно. Звичайно, я є «продуктом» румунської школи тренерів. Я ніколи не забуваю, що належу цій країні, але, гадаю, що було б правильніше, щоб я «змагався» там, де працюю, тобто в Україні. Це ненормально, що мене ставлять на шляху перспективних тренерів, для яких такий титул наприкінці року може мати величезне значення.
Про конкурентів за нагороду:
– Обидва домоглися значних успіхів і навіть чудес. Дан Петреску прийняв московське «Динамо», яке знаходилося на останньому місці в таблиці, і за дуже короткий час привів його до місць, які забезпечують присутність у європейських кубках. А Лауренціу Регекампф добре потрудився у «Кяжні» і в команді «Стяуа». Цих хлопців необхідно стимулювати і підтримувати, адже результати їх роботи помітні.
Дан Петреску – людина зі здоровим глуздом! Без удаваної скромності бажаю, щоб і він, і Регекампф пішли по моїх стопах. Було нелегко дотепер отримати 20 титулів, до яких можна додати перехід «Брешії» в Серію «Б». І вони мають щодня пам’ятати, що обрали виснажливу професію. Секрет полягає в тому, щоб постійно утримуватися на плаву, в тому, щоб зміцнювати зайняту позицію і з’єднати успіх всередині країни з успіхом на рівні Європи. Я впевнений, що Дан доб’ється здійснення своєї мрії, тобто тренуватиме «Челсі», але спочатку він потребує міжнародного визнання. Зверніть увагу, що Абрамович дивиться тільки на тих, хто досяг особливих результатів!
Про мотивацію:
– Я із задоволенням відвідую тренування. З ентузіазмом аналізую та готую ігри. Завжди знаходжу добре слово для футболістів. Коли це все перестане підштовхувати мене вперед і я відчую порожнечу всередині, я зрозумію, що мушу піти на відпочинок. Але футбол є для мене наркотиком, який ніколи не зникне! Звичайно, зручно сісти в крісло, випити склянку вина і подивитися телевізор, але це не те, чого я собі бажаю! Я не ганяюся за титулами як ненормальний, не хочу пробитися вперед, не колекціоную голи, як молоді тренери, а щодня продовжую переконуватися, що перемога і програш є сторонами будь-якої монети. Я не радію надмірно успіху та не піддаюся депресії в разі невдачі.
Про європейські успіхи «Шахтаря»:
– Для того щоб тебе поважали, ти маєш виграти кілька разів у «Барселони», «Челсі», «Реала», «Ювентуса». Наприклад, зараз у грі з «Ювентусом» нам забили гол із положення «поза грою», не призначили одинадцятиметровий і були дві ситуації, коли Пірло мав би отримати жовту картку! Нічого не поробиш! Східні команди мусять працювати вдвічі більше на полі, щоб зайняти місце серед великих клубів Європи. І ти зобов’язаний щоразу робити один крок уперед. Подивіться, і «Зеніт», і ЦСКА виграли Кубок УЄФА, але вони спалахнули на один рік, а потім зникли. «Шахтар» же утримується серед кращих команд, розвивається послідовно.
Про поразки:
– Мені сумно після програшу. Не почуваюся нормально, але усвідомлюю, що я повинен бути першою людиною, якій необхідно «підзарядитися» духовно, щоб передати цей стан душі гравцям.
Про Неймара в «Шахтарі»:
– Це правда. Була спроба привести Неймара в «Шахтар», коли йому було 16 років. Мене завжди цікавили молоді талановиті гравці, у разі яких можна передбачити, як вони виростуть і що зможуть запропонувати через три-чотири роки.
Прес-служба ФК «Шахтар»
