Як ми вже повідомляли, в продаж надійшов свіжий випуск журналу «Шахтар».
А поки ви збираєтеся до найближчого кіоску за грудневим глянцем, продовжуємо освіжати в пам’яті найяскравіші інтерв’ю минулого номера, цього разу – Алекса Тейшейри.
Цей хлопець зараз на гребені хвилі. Його цінують колеги по команді, обожнюють уболівальники і поважають суперники. І плани на життя в Алекса Тейшейри, судячи з усього, амбітніші немає куди! У всякому разі, якщо судити з тату на руці: «Господь – пастир мій, я нічого не потребуватиму» (Біблія, псалом 22). Про це, мабуть, і поговоримо.
Вибачте, я не танцюю
– Алексе, які спокуси підстерігають бразильського чоловіка в Україні та українського – в Бразилії?
– У вас – однозначно: красиві жінки. А в Бразилії – море, пляжі, Ріо-де-Жанейро та бразилійки! Жінки в нас також дуже красиві – справжні скульптури, гітари! Так, забув, ще кайпіринья – це наша національна горілка. Упевнений, українські чоловіки її вподобають. (Сміється).
– Бразилія – третя країна у світі за виробництвом авіатехніки. Авіація – це романтика, справжня чоловіча професія. Чому ж ти обрав футбол, а не літаки?
– Тому що свого часу, коли мені було 5–6 років, тато відправив мене до футбольної академії. І в мене вийшло. А в мого брата – ні. Загалом, долю Алекса Тейшейри було вирішено вже тоді!
– Бразильська кава нехай не делікатес, але щось екзотичне.
– Я не люблю каву! Як таку! Віддаю перевагу солодким газованим напоям.
– У тебе на батьківщині – суцільні карнавали, танці й свята. Напевно, на цьому тлі життя в Україні здається нудним?
– Поки не здається. (Сміється). А щодо карнавалів, так я їх кожного лютого дивлюся по телевізору. Протягом цих 10 днів у Бразилії ніхто не працює – всі танцюють. (Сміється). Але тільки не я! Я просто спостерігаю осторонь.
– З-поміж бразильських авторів в Україні найбільше відомий Паоло Коельо. А з наших чи російських письменників у тебе на батьківщині хоча б когось знають?
– Може, хтось і знає. Але я – ні, нікого!
– Свого часу ваш серіал «Рабиня Ізаура» справив фурор у СРСР. Ця мильна опера була настільки популярною, що під час чергової серії навіть вулиці ставали порожніми. На бразильців якийсь серіал мав таку ж дію?
– Ні, але я б дуже хотів, щоб у нас показали один фільм. Тільки він американський. Називається CSI: Crime Scene Investigation (у російському варіанті – «Місце злочину». – Прим. авт.).
Варіант із головою та шиєю
– У бразильській родині – культ жінки. В Україні ти бачиш дещо іншу модель. Який варіант розподілу ролей тобі ближче?
– Чому ж? У Бразилії по-різному. Як у вас кажуть: чоловік – голова, жінка – шия. Ось цей варіант мене влаштовує!
– Якби твоя умовна дружина захотіла робити власну кар’єру, ти б не заперечував?
– Якщо їй подобається, будь ласка! Але в ідеалі хочу, щоб вона сиділа вдома з дитиною, вела господарство. А якщо з грошима в родині стане туго, тоді, гаразд уже, нехай іде працювати, треба ж фінансово допомогти! (Сміється).
– Які якості цінуєш у жінці?
– Головне – розум. Потім – зовнішність. А ще – щоб була спокійною.
– Які російські імена – чоловічі й жіночі – тобі подобаються?
– Сергій, Катя і Наталя.
– А що з українських реалій ти б хотів забрати із собою до Бразилії, коли туди повертатимешся?
– «Шахтар», свою зарплату, «Донбас Арену», базу, уболівальників. І Ріната Ахметова!
Прес-служба ФК «Шахтар» за матеріалами журналу «Шахтар»
