Про свої насичені подіями канікули розповів захисник «гірників».
– Слава, з Новим роком! Розкажи, будь ласка, де ти його застав?
– Спасибі! Новий рік ми з моєю коханою дружиною та нашими друзями відзначили в Парижі.
– Це було спонтанне або продумане рішення?
– Ми не любимо планувати, у нас завжди все спонтанно.
– Більшою мірою було твоє бажання чи все-таки дружини?
– Більше – дружини, але я був абсолютно не проти, тому що до цього доводилося бувати там тільки по частині футболу.
– Сподобалося?
– Напевно, це найкрасивіше місто в світі. Особливо вразила архітектура. Єдине – місцева кухня мені не сподобалася, а так все супер.
– І як ти виходив з положення?
– А ми старалися бронювати місця в кращих ресторанах Парижа. Але все-таки мені більше до душі італійська кухня. Напевно, у мене є якісь італійські корені.
– Головне – догодити жінці, правильно?
– А у дружини, до речі, теж італійське коріння.
– До речі, як ви пояснювалися у Франції?
– Інна непогано знає англійську, а я – пару слів італійською. Так що в Парижі я був італійцем. (Сміється.)
– З кухнею все ясно. А що найбільше сподобалося?
– Вітрини! Французи просто фантастично оформляють магазини. Це ціле мистецтво! Як ніби ти в маленькому ляльковому театрі. Таке відчуття, що всі самі модні дизайнери між собою змагаються, хто краще. Найбільше нам сподобалася вітрина в магазині Nike і Dior. (Сміється.)
– Невже, за всю твою відпустку ви встигли відвідати лише столицю Франції?
– Ні, звичайно! Там пробули всього п’ять днів, а зараз ми приїхали на мою славну батьківщину в Луцьк, щоб відзначити Різдво. На жаль, ненадовго, увечері сьомого січня вже будемо в Донецьку, тому що вже на наступний день тренування.
– Різдво для тебе, як для людини з Західної України, куди важливіше, ніж Новий рік, так?
– Це дуже значимий день для мене, але з дитинства я чекав більше саме Нового року, так як розраховував знайти під ялинкою подарунок. А на Різдво ми традиційно всією сім’єю їздили до бабусі в село, а зараз до нас у гості прийдуть вже наші хрещеники.
– Слава, а скільки разів за час відпустки ти бачив футбольний м’яч?
– Я ж професіонал, я не можу жодного дня без спорту. Це вже як наркотик. До Парижа, коли ми відпочивали на Сейшелах, я грав у пляжний футбол із місцевими хлопцями, а також італійцями і іспанцями. До речі, я був у команді італійців і звався Cлавіо – grande calciatore Signor. (Сміється.)
– І як, професіоналу великого футболу складно грати на піску?
– Мені сподобалося! Ми всі отримали від гри велике задоволення.
– І наостанок, що побажаєш своїм уболівальникам в новому році?
– Хочу попросити наших уболівальників, щоб вони так само підтримували нас, як і в минулому році. Бажаю міцного здоров’я, великої любові, сімейного благополуччя. Найголовніше – ніколи не хворійте. Тільки за «Шахтар»!
Прес-служба ФК «Шахтар»
