Своє прощальне інтерв’ю перед переходом в “Динамо” дав уже екс-захисник “Ворскли” Євген Селін.
– Євген, які обставини передували вашому переходу з “Ворскли” в “Динамо”?
– Переговори про це йшли ще влітку. Говорили почекати, ось-ось все вирішиться, але нічого ще не було ясно. А тут вже і новий чемпіонат на носі, часу зовсім не залишається, так що президент сказав, що залишуся до зими. Було важко перебудуватися: адже мене вже майже відпустили, але щось в останню мить зірвалося… У перших матчах особливо важко довелося. Але і через таке теж потрібно пройти. Раз так сталося, значить, повинно було так трапитися.
– Тобто ці півроку в Полтаві ви втраченими не вважаєте?
– Якби я не грав, то, напевно, це було б втратою. А так я на поле виходив форму свою не розгубив, в збірну викликався – яка ж це втрата? Анітрохи про ці кілька місяців не шкодую. А коли Олег Мейданович Бабаєв сказав, що взимку точно піду, що вони з “Динамо” якось домовляться, то вже чекав цього моменту.
– Дочекалися?
– Подзвонили 29 і 30 грудня, повідомили, що домовилися. Це був найкращий подарунок на Новий рік: майже що під ялинку.
– Переговори йшли через агента?
– Так, з представниками “Динамо” зустрівся вже в Києві під час підписання контракту. Сказали, що потрібно приїхати такого-то числа – я і прибув. Спасибі керівникам “Ворскли”, що стримали своє слово.
– За “Ворсклою” нудьгувати будете?
– Так. Я дуже вдячний всім, хто тут працює: від керівників до кухарів, від тренерів до президента. Саме вони показали мені дорогу вперед, допомагали рости. Особлива подяка Миколі Петровичу Павлову, адже він запросив мене з дубля “Металіста” і дав можливість розкритися в цій команді.
– Ваш контракт розрахований на п’ять років. Це клуб наполіг на такому терміні?
– Так, це ініціатива “Динамо”. Я був не проти, боятися такого терміну нема чого. Головне – показувати гру, рости. Буду регулярно грати – буду на увазі.
– Згадайте найяскравіші моменти вашого перебування в Полтаві?
– Ну, я не так довго тут, два роки тільки. Але я ж прийшов з дубля “Металіста”, дуже хотів себе показати, завоювати місце в складі. Запам’яталися, звісно, матчі у Лізі Європи. А ще – наші вболівальники, автофанати. Я тоді пропускав гру з “Кривбасом”, а вони запросили мене взяти участь в їхньому пробігу, майже в сім’ю покликали. А коли ми з бази їхали на гру на стадіоні, а нас на мосту зустрічали феєрверком – вже ні про що інше не думав, чекав моменту виходу на поле, щоб віддячити грою за таку підтримку. Безліч ігрових епізодів запам’яталося, адже я перейшов сюди з дубля, ріс тут… Таке не забувається!
