Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю, яке дав начальник юридичної служби ФК «Шахтар» сайту «Юрліга».
– Андрію, розкажіть про специфіку роботи юриста футбольного клубу. Які питання доводиться вирішувати? Зокрема, якими аспектами займаєтеся особисто ви і з яким блоком питань виникають найбільші труднощі?
– Безумовно, тут є своя специфіка, яка вимагає певних навичок і знань. Я концентруюся на найважливішому для клубу аспекті – це все, що пов’язано безпосередньо з футболістами, починаючи від купівлі й закінчуючи контрактними суперечками в судах всіх інстанцій, а також включаючи Спортивний арбітражний суд у Лозанні, Швейцарія.
– Складно було адаптуватися до роботи у футбольному клубі? Адже до цього ви працювали в банку.
– До мого адаптаційного процесу входило згадування давно забутого англійської, а також збагнення міжнародного спортивного права на практиці. Я тут нещодавно випадково зустрів декана юридичного факультету Донецького університету і поставив йому запитання: «Чи є спортивне право?» Він відповів, що немає такого. На мою думку, якщо є аграрне право, то чому не може бути спортивного? Саме право включає в себе не так уже й багато норм, розібратися, я гадаю, можна. Але протягом першого часу було досить дивно, що порадитися немає з ким, як вирішив – так і роби. Із часом потрібні контакти, звичайно, з’явилися.
– На одній із зустрічей юристи відзначали, що в українському законодавстві немає позначення термінів «трансфер», «трансферні платежі». Чи впливає це якось на роботу юриста, чи створює додаткові проблеми?
– У своїй роботі я не відчував особливих складностей із цим. Усе, що необхідно, можна визначити в контракті. Однак у сфері обліку та оподаткування було б набагато більше ясності, якби ці поняття існували. Один бухгалтер розуміє перехід футболіста як товар, інший – як послугу. У Податковому кодексі нічого немає про платний трансфер працівників і про те, як розглядати компенсацію за такий перехід. Особливо це актуально для правил оподаткування податком на додану вартість.
– Якщо перехід футболіста з іноземного клубу до нас або навпаки регулюється іноземним правом, то як бути, коли футболіст переходить з клубу до клубу всередині країни? І яка регламентація оренди футболістів?
– Міжнародні переходи футболістів регулюються трансферним контрактом та правилами ФІФА «Про статус і трансфер футболістів». Внутрішні трансфери, включаючи оренду, врегульовані нормами Федерації футболу України. Я гадаю, одного закону «Про спорт» та більш сучасного Трудового кодексу було б цілком достатньо. У цих нормативних актах можна врегулювати права та обов’язки суб’єктів, залучених у професійний та аматорський спорт, а також гарантувати права працівників – професійних спортсменів. Решту потрібно залишити на відкуп спортивним федераціям, асоціаціям.
– ФК «Шахтар» днями обзавівся колишнім гравцем «Металіста» Тайсоном. Розкажіть, як вирішуватиметься питання оподаткування такого переходу. Зокрема, неодноразово наголошувалося, що саме з оподаткуванням пов’язані найбільші проблеми, чи це так?
– В оприлюдненій сумі трансферу (еквівалент 20 млн доларів) ФК «Шахтар» заплатив ФК «Металіст» податок на додану вартість. Відповідно, у ФК «Металіст» виникнуть податкові зобов’язання перед бюджетом. На початку операції відбулося обговорення того, за чий рахунок буде сплачено ПДВ. У підсумку сторони погодилися з тим, що в суму трансферу ПДВ уже включено.
– Які найбільш незвичайні умови доводилося вписувати в договір із футболістом або членом тренерського штабу?
– Та все, загалом, досить стандартно і звично. Є своя специфіка, наприклад, заборона на зайву вагу, а також заборона порушувати розпорядок дня, застосовувати цілий список речовин, віднесених до допінгу, тощо.
– Наскільки «адекватним» є наше трудове законодавство для його застосування до спортсменів? Під час інтерв’ю з І. Скоропашкіним він висловив думку, що в деяких питаннях КЗпП досить лояльний до футболістів і несправедливий до клубів. Але в той же час досить важко звільнити футболіста, якщо він починає саботувати – просто сидить на лавці. Як ви гадаєте?
– Багато в чому згоден з Іллею Скоропашкіним. КЗпП у нас ще «радянський» і дуже лояльний до працівників. З іншого боку, КЗпП взагалі не адаптований під сучасний професійний спорт. Під час його написання навряд чи автори могли врахувати, що з часом деякі працівники на ринку праці стануть також товаром і виникне необхідність у виплаті компенсацій (трансферних сум) колишнього роботодавця за перехід такого працівника. КЗпП також не регулює ситуацію відшкодування збитків роботодавцю, від якого пішов такий цінний працівник. Вельми дорогий футболіст може раптом вирішити покинути грати у футбол, незважаючи на наявність контракту. Що в цьому випадку говорить КЗпП України? Роботодавець може його звільнити за прогули. Насправді мета роботодавця або зберегти футболіста, або компенсувати собі збитки, понесені у зв’язку з придбанням цього футболіста. Роботодавцю потрібно повернути оборотні кошти.
– Чи не вважаєте ви, що встановлення ліміту на легіонерів є дискримінацією? Адже за фактом це обмеження на трудову діяльність для іноземного футболіста.
– Я вважаю, що ліміт є неефективною мірою. Тільки на перший погляд він допомагає просуванню українських футболістів. Якщо копнути глибше, ліміт тільки шкодить. У Європейському Союзі практика встановлення лімітів на легіонерів була зупинена ще в 1995 році рішенням Європейського суду (European Court of Justice) по «справі Босмана». Норма щодо ліміту була визнана такою, що суперечить Римському Договору (договору про створення ЄС). Потім схожі норми про вільне переміщення робочої сили, що найчастіше містяться в двосторонніх конвенціях між державами, також стали предметом розгляду Європейського суду. І знову суд визнав ці обмеження між країнами – учасницями конвенції незаконними (див. справу російського футболіста Ігоря Симутенкова проти Міністерства освіти Іспанії).
– Які прогалини в українському законодавстві створюють найбільший дискомфорт? Або ж достатньо футбольних «законів»?
– Потрібен новий КЗпП. Старий себе повністю вичерпав. Щодо іншого спортивні асоціації є самодостатніми і саморегульованими організаціями.
– Вам простіше було відстоювати інтереси клієнта у звичайному суді або ж виступати перед дисциплінарним комітетом Федерації футболу, мати справу з FIFA або вирішувати питання в Спортивному арбітражі в Лозанні?
– Звичайно, в Спортивному арбітражі й у ФІФА вести справи простіше. Ти можеш із великою ймовірністю припустити, яким буде рішення суду і, відповідно, запропонувати вирішення проблеми свого роботодавця. У загальному суді це деколи неможливо, юрист стає некорисним керівнику, адже не може відповісти, що буде, якщо звернутися до суду.
– Чи доводилося розв’язувати суперечки з футболістами, тренерами на рівні судів загальної юрисдикції?
– Ні. Краще б і не довелося.
– Уявімо ситуацію, що банкрутує якийсь футбольний клуб. Футболісти тоді розподіляються як активи? Чи це просто один із приводів для припинення контракту з футболістом?
– Це швидше питання теоретичного плану, аніж практичного. Адже якщо стане відомо, що клуб – банкрут, трудові контракти футболістів буде припинено. Тому навряд чи хтось стане платити гроші в такій ситуації, а, швидше, дочекається моменту припинення і укладе свій контракт, після того як футболісту буде надано статус вільного агента. Крім того, права на футболіста не можна продати без його згоди, тому розпорядження таким активом дуже обмежено.
Прес-служба ФК «Шахтар»
