На прилавках кіосків з’явився свіжий випуск журналу «Шахтар». Головним персонажем січневого номера став Генріх Мхітарян. А поки ми публікуємо інтерв’ю одного з головних героїв грудневого випуску – Дарійо Срни. Капітан «Шахтаря» прокрутив у пам’яті основні події року, що минає і зупинився на найбільш важливих.
Сам собі режисер
– Дарійо, назви найяскравіший матч року, проведений «Шахтарем»?
– Однозначно – домашня гра з «Челсі». Кращий поєдинок! Хоча, звичайно, було багато хороших матчів. Наприклад, дві гри з «Динамо» на «Донбас Арені» – в Кубку і чемпіонаті. Це поєдинки, які дуже багато значили і багато принесли. А поєдинок з «Челсі» я виділив, тому що ми обіграли чемпіона Європи.
– А найважчий матч?
– Не те щоб важкий, швидше, хороший – у Туріні з «Ювентусом». Шкода, що не перемогли, хоча така можливість була. І «Челсі» на виїзді ми не повинні були програвати. Ось два поєдинки, через які мені дуже прикро.
– Чий гол ти вважаєш найкрасивішим у році?
– Я не можу виділити якийсь гол, тому що ми забили їх дуже багато – і в чемпіонаті, і в Кубку, і в Лізі чемпіонів. Причому багато голів нам принесли три очки і перемогу. Я б виділив не просто якісь голи, а людину, яка забила більше за інших. Це Генріх Мхітарян. На його рахунку багато дійсно важливих м’ячів: вісімнадцять в цьому сезоні плюс два в Лізі чемпіонів. Дай Бог, буде рекорд.
– Поєдинок, який тобі не хочеться згадувати.
– Таких немає.
– Зробиш загальний аналіз виступів «Шахтаря» в цьому році? До і після літнього міжсезоння.
– Прекрасний рік для «Шахтаря»! Ми були впевнені в своїх силах, оскільки три роки поспіль ми вигравали чемпіонат України. Два роки поспіль здобували Кубок країни, в 2012-му взяли Суперкубок. Звичайно, команда росте, дорослішає. Молоді футболісти стали досвідченішими і провели багато важливих поєдинків. Звідси впевненість – наших уболівальників, президента, тренера. І це передається нам. А найголовніше – впевненість на поле в цьому році була просто божевільною. В кінці минулого сезону виграли чемпіонство і Кубок, а новий почали дуже добре. 13 очок переваги перед «Дніпром», 14 – перед «Динамо»: такого ніколи не було! Шкода, що програли «Арсеналу». Але рівень гри нашої команди зараз дійсно високий. Потрібно тримати планку, хай навіть буде важко. Якщо ми хочемо порівнювати себе з «Барселоною», то саме зараз потрібно це робити.
– Такий стрибок в якості гри. Яким чином цього добилися? Влітку ніяк не мінялася система тренувань?
– Ні, у нас все так само. Містер звертає увагу на гру з м’ячем, тактику – так ми працюємо вже дев’ять років поспіль. У цьому плані нічого нового.
– У «Шахтаря» зараз в Україні фактично немає гідного суперника. На твій погляд, це може розслабити команду?
– Вважаю, що, звичайно, може. Але ми досвідчені футболісти, у нас є досвідчений тренер. Ми довгий час граємо разом. Хоча … варто розслабитися – і будь ласка, відразу програли «Арсеналу» 0:2. Зараз кожен хоче, скажімо так, відщипнути шматочок корони у «Шахтаря». Ми це чудово розуміємо, тому нам доведеться грати ще краще, ніж раніше. Знаємо, що суперники набагато більше мотивовані, ніж раніше. Але я вважаю, що у всіх матчах чемпіонату України все залежить від «Шахтаря», незалежно від того, де граємо – вдома чи на виїзді. Плюс, який ми придбали за цей рік, – «Шахтар» грає в однаковий футбол і в рідних стінах, і в гостях. При цьому забиваємо багато і там, і там.
– Як би ти пояснив цей парадокс: команда за відсутності рівних суперників грає на голову вище, ніж раніше? Боретеся самі з собою?
– Ні. Це і якість гри, і кількість футболістів у команді. Вже є досвід, атмосфера і впевненість у своїх силах. «Шахтар» росте! «Барселона» в минулому році не виграла чемпіонство, а в цьому сезоні теж має одинадцять очок відриву від «Реала». Так що все залежить від настрою наших футболістів на ігри.
– Часто кажуть, що «Шахтар» зараз сам собі суперник…
– Ось це і підтверджує мої слова: все залежить від «Шахтаря». Програти можемо тільки самі.
Розмови в строю
– Кого з футболістів ти як капітан відзначив би в цьому році?
– У цьому випадку, враховуючи таку гру і відрив від «Дніпра» з «Динамо», потрібно відзначити всю команду. Ми пройшли в плей-офф Ліги чемпіонів. Але індивідуально я виділю Кучера, який провів чудовий рік – просто лідерський! Всі молоді футболісти ростуть. Ще хочу відзначити Фернандіньо та Вілліана, які в черговий раз підтвердили, що вони футболісти, які можуть грати в будь-якому клубі світу і стати серйозним підсиленням для збірної Бразилії. Сподіваюся, зміна тренера «селесао» піде їм на користь. Ці два футболісти означають дуже багато для «Шахтаря» і для Бразилії. В майбутньому я бачу такими ж Дугласа, Тейшейру та інших, але вони поки молоді. Вілліан і Фернандіньо ж зараз знаходяться в таких кондиціях, що вони просто повинні грати в бразильській збірній.
– А хто приємно здивував з недавніх новачків?
– Складно сказати. Марко… Але він досвідчений футболіст, вже адаптувався тут, і ми чекаємо від нього найкращих ігор.
– Девіч, можна сказати, твій протеже…
– Ні, я його не рекомендував! Він рекомендував себе сам виступами в «Металісті». Це наш друг. Марко отримав український паспорт, виступає за збірну цієї країни, і він може допомогти «Шахтарю».
– Ти допомагав йому адаптуватися тут перший час?
– Звичайно, але я допомагав не тільки йому – допомагав всім. Якщо потрібно потримати когось із бразильців, українців, росіян, хорватів – я просто зобов’язаний це робити. Не має значення, звідки людина.
– Найбільше обурення, розчарування минулого року.
– У мене немає розчарувань. У житті все як написано, так і буде. Всі помилки, які людина робить, запам’ятовує назавжди і більше намагається не повторювати. Кожна помилка – це школа.
– Кого вважаєш втратою року?
– Чигринського. Це футболіст, який знаходиться у важкій ситуації, отримуючи постійно одні й ті ж травми. Діма зробив для «Шахтаря» дуже багато, коли ми виграли Кубок УЄФА. Він підписав контракт з «Барселоною», після якої у нього був тільки один вибір – «Шахтар». Звичайно, дуже приємно, що він повернувся, але шкода, що через травми він не може нам допомогти, як це було раніше. Сподіваємося, що під час відпустки Діма докладе максимум зусиль, щоб у нього більше не було пошкоджень і він нормально почав з нами січневий збір. Щоб допоміг «Шахтарю» і був щасливий, тому що повернувся на поле разом з нами. Ми будемо йому сприяти стільки, скільки потрібно.
– Жадсон, Рибка, Селезньов – втрати?
– Жадсон сам захотів повернутися на батьківщину, але дуже багато зробив для «Шахтаря». Він хороший і як людина, і як футболіст. Я його поважаю, до цих пір ми зідзвонюємося. Приємно, що він був тут, і потрібно поважати його рішення. З Рибкою вийшла негарна ситуація, але ми нічого не можемо тут виправити. Донеччанин Селезньов захотів виїхати до «Дніпра». Всі футболісти самі прийняли рішення. Вони прийшли до єдиної думки з президентом, генеральним директором, тренером клубу. Я всім їм бажаю успіху і хочу сказати спасибі за те, що вони зробили для «Шахтаря».
– У найближчому майбутньому на Алеї слави з’явиться зірка Жадсона. Якби твоє ім’я там було, як би ти поставився до цього?
– Не знаю. Поки я збираюся ще дуже довго грати у футбол за «Шахтар», допомагати команді, бігати і радувати наших уболівальників. (Посміхається.) Тому я навіть не думаю ні про яку зірку. Мені приємно, що я ношу футболку «Шахтаря» і є капітаном саме цієї команди. Пишаюся – мені цього достатньо.
– Колись ти говорив, що дуже емоційний, і вважав це своїм мінусом. Зараз ти такий же?
– Звичайно! У мене три картки, і дві з них я отримав за розмови. Це емоції, від яких я не можу позбутися. Іноді не можу себе контролювати. Хоча намагаюся! Але з віком я не помінявся і, напевно, вже не поміняюся.
– Ти б хотів щось удосконалити в правилах?
– Я б хотів поставити камеру на лінію воріт. Взяти хоча б той же гол Девіча в грі з Англією. Фіксація голів – це момент, який явно потрібно вдосконалити.
Колекція пов’язок
– Містер в цьому році зробив кілька подарунків клубному музею. А ти нічого не хочеш передати?
– Я передав у музей найважливіше: пов’язку, в якій грав в Кубку УЄФА. І кожен рік, коли «Шахтар» стає чемпіоном, я завжди свою пов’язку дарую музею.
– Минув рік з моменту аварії Містера. Весь цей час ти мимоволі спостерігав за тим, як він справлявся з наслідками і повертався в норму. Відкрився чи тренер для тебе з нової сторони?
– Він стійко пройшов через усі операції. Я прилетів до нього в лікарню з гендиректором клубу – так Містер через три дні хотів встати з ліжка і йти тренувати команду! Він переживав. У цей момент дуже важливу роль грали Олександр Спиридон і Карло Ніколіні, які проробили чудову роботу на зборах і тримали команду в тонусі так, що втрата Містера практично не відчувалася. Команду треба похвалити: всі поставилися з розумінням до цієї ситуації. А результат говорить про все. Містер прилетів до Туреччини, ми провели збори і все пішло-поїхало. Але дай Бог, звичайно, щоб ні з ким такого більше ніколи не траплялося.
– У твоїй кар’єрі це вперше – коли тренер потрапляє в таку ситуацію?
– Якщо говорити про тренера моєї команди, то так.
– «Шахтар» – найбільш відвідуваний клуб. Чого особисто тобі як людині, яка перебуває на полі, не вистачає на трибунах?
– Усе влаштовує. Уболівальники приходять на стадіон, якщо є результат і команда грає добре. Футболісти «Шахтаря» щасливі, коли бачать повний стадіон. Це свого роду підтвердження того, що ми показуємо гідну гру.
– Багато розмов в цьому році було пов’язано з ім’ям Наталії Рачинської – Містера навіть звинуватили у сексизмі. Як особисто ти ставишся до жінки-судді?
– З великою повагою. Вона, до речі, одна з кращих суддів на лінії в Україні. Немає різниці, чоловік чи жінка. Є люди, які розбираються у суддівській справі, і якщо вони дозволили Наталії працювати в якості рефері – природно, я поважаю їх рішення.
– А якби вона була арбітром в полі, як би ти до цього поставився?
– Нормально. Не сварився б з нею, тому що це некрасиво – жінок треба поважати. З чоловіками іноді можна посваритися, а з жінками не можна. Вона завжди права буде. (Посміхається.)
Прес-служба ФК «Шахтар» за матеріалами грудневого випуску журналу «Шахтар»
