У грудневому випуску журналу «Шахтар» своїми думками з читачами поділився один з найвідоміших чеських футболістів, володар «Золотого м’яча» Павел Недвед.
– Не відкрию секрету, якщо скажу, що вихідцям зі Східної Європи переїзд на Захід дається нелегко. Я не виняток. Вперше потрапивши в Західну Європу, я спочатку на багато речей дивився з відкритим ротом. Особливо дивувала горезвісна свобода, якої, звичайно ж, не було ні в Чехословаччині, ні у вас. Думаю, ментально наші з вами країни мало чим відрізняються. Мені пощастило, випав шанс повністю змінити життя, а далі найголовнішим було не упустити його. Для цього довелося дуже тяжко працювати, щоб бути на голову вище доморощених гравців. Хочеш залишитися – доведи, що ти краще італійців. Приблизно за таким принципом і доводилося виживати, боротися за своє місце під сонцем.
Я працював над собою, і зі мною почали рахуватися, почали поважати. Але тут варто тільки раз опустити руки у випадку невдачі – і тебе не пробачать. Природно, на початку, поки ти не розкриєшся, на тебе дивляться звисока. Тому важливо не тільки володіти футбольним талантом, доводити свій професіоналізм на полі, але і бути просто хорошою людиною. Тільки з часом тебе впізнають краще і можуть прийняти за свого. Будь-якому гравцеві, який приходить в новий клуб, потрібен час для адаптації, знайомства з тренерами, партнерами по команді, її культурою, засадами, традиціями.
Мені підійшла Італія – ця країна відразу ж підкорила моє серце. Там є все: чудова кухня, добрі й чуйні люди, які приходять на допомогу в будь-якій ситуації. Не можна також не враховувати море і сонце – я знайшов все, що потрібно мені. Хоча, на відміну від більшості місцевих жителів, я дуже спокійний. Може, різні полюси притягуються?
Разюча зовнішня відмінність від італійців ніколи мене не хвилювала. Навпаки, можливо, саме завдяки цьому я і зумів зробити кар’єру! Звичайно, між чехом і італійцем є і внутрішні відмінності. Слов’яни більш спокійні, замкнуті в собі. А в Італії місцеві жителі відкриті, сміються, радіють життю, з посмішкою можуть приймати навіть складні життєві ситуації. Це мені дуже імпонує. Але іноді їх складно зрозуміти. Ось, наприклад, для жителів Апеннінського півострова футбол – це все. Якщо переміг – ти Бог, а якщо не зумів показати максимальний результат – ти ніхто. І, повірте, коли перед італійцем стоїть вибір, купити на останні гроші хліб або футбол, то він без роздумів вибере друге. Вони справжні фанати! Футбол – сенс їхнього життя.
В Італію хочуть потрапити багато хто. І це для мене абсолютно зрозуміло: там є море, тепло, хороші люди – всі умови для того, щоб працювати і жити. Звичайно, я, як і моя дружина, народилися в Чехії, прожили там довгий час, а тому відчуваємо себе в більшій мірі чехами. Але наші діти народилися вже в Італії, тому вони, швидше, відчувають себе італійцями.
Прес-служба ФК «Шахтар» за матеріалами грудневого випуску журналу «Шахтар»
