Нагадуємо, що в світ вийшов січневий випуск журналу «Шахтар». А поки продовжуємо публікувати найцікавіші матеріали з грудневого номера видання, одним із гостей якого став легендарний хорватський нападник 1990-х – початку 2000-х років Ален Бокшич.
– За свою кар’єру я виступав у багатьох клубах з різних країн Європи. Звичайно, у кожного з них були свої вболівальники. Без цього команді, як і футболу в цілому, існуватиме нема чого. Звичайно, кращими для мене назавжди залишаться фанати «Хайдука» зі Спліта – адже це мій рідний клуб. Навіть більше, я сам з дитинства великий фанат «Хайдука», якщо хочете. Але з позиції футболіста також можу підтвердити, що у нас по-справжньому хороші вболівальники. Можливо, навіть трохи дивно, але вони підтримують команду, незважаючи на те що вона, як ви знаєте, не домагається більших перемог. Вони люблять «Хайдук» за те, що він є. Дуже важливо знати, що від тебе не відвернуться. Програв ти або виграв, але завжди впевнений, що фанати стоять за твоєю спиною і будуть підтримувати до кінця. Звичайно, поступатися не подобається нікому. І злість в цьому випадку – нормальна реакція, але я знаю, що вони не підуть зі стадіону, незважаючи ні на що.
У часи, коли я виступав за «Хайдук», ще не було гарячих дербі із загребським «Динамо», яке набрало силу в останні 20 років. Тоді найбільш принциповими були зустрічі з бєлградським «Партизаном» і «Црвеною Звездою». То були гарячі матчі, тому що вони знаходилися на тонкій грані між футболом і політикою, – ситуація на стадіоні розжарювалася до межі. І я збрешу, якщо скажу, що такий заряд не передавався футболістам на полі, – ось чому виходили справжні битви. Ви ж не можете відокремитися від публіки, з часом з цими людьми ви стаєте єдиним цілим. Приміром, збірної Хорватії в березні належить зіграти з Сербією в Загребі у відбірковому циклі до чемпіонату світу. Це дербі двох сусідніх країн, і зараз вже можна уявити, наскільки напруженою буде атмосфера на стадіоні.
Коли я перейшов до Франції, там все було трохи інакше. Але на зустрічі «Олімпіка» (Марсель) на «Велодромі» незмінно збирається по-справжньому хороша публіка. На трибунах фанати створювали атмосферу, яка нагадувала мені поведінку вболівальників у Спліті. Заради свого улюбленого клубу вони були готові на багато що, це було дійсно схоже на Хорватію.
Найтісніші стосунки з уболівальниками у нас склалися, коли я виступав у складі «Лаціо». У «Ювентусі» ж ситуація інша. Справа в тому, що в самому Туріні переважна більшість жителів вболіває за «Торіно». «Стара синьйора» – найпопулярніший клуб Італії, але за нього вболівають всюди в країні. Звичайно, чимала армія фанатів є і в самому місті, але вона значно поступається тій, що є у «гранатових». Коли після річного перебування в «Ювентусі» я знову повернувся в Рим, то ніяких проблем з уболівальниками «орлів» не виникло. Я йшов з команди, тому що в мене були непорозуміння з наставником Зденеком Земаном, вони все це чудово знали. В «Лаціо» все знову стало на круги своя. Ми зустрічалися і спілкувалися з уболівальниками приблизно раз на два тижні – такого я не бачив більше ніде, дивовижна клубна традиція. Ми могли пообідати в компанії фанатів, це була по-справжньому родинна атмосфера. Мені все це було до душі.
До свого англійського етапу кар’єри я вже бачив багатьох уболівальників. Що можу сказати про суппортерів «Мідлсбро»: вони приходять на стадіон за п’ять хвилин до стартового свистка арбітра, підтримують своїх, але не так гаряче, як італійці чи хорвати. Темперамент людей і не доводиться порівнювати. Звичайно, це може бути пов’язано з тим, що я грав не за найвидатніший британський клуб. Якби виступав, наприклад, за «Манчестер Юнайтед», писав би зараз зовсім інші слова. Буквально парою сезонів пізніше, коли я вже завершив кар’єру, «Мідлсбро» дійшов до фіналу Кубка УЄФА, де поступився «Севільї», але тоді були не найкращі часи для нас і, відповідно, наших фанатів.
Як футболіст я більше люблю простих, звичайних уболівальників, які живуть футболом, ніж тих, що називають себе ультрас. Причина проста: ви можете просто поговорити з першими про те, що так любите разом. Вони дивляться футбол, розбираються в ньому, мають своє бачення, їм є що аргументовано розповісти тобі, врешті-решт.
Прес-служба ФК «Шахтар» за матеріалами грудневого випуску журналу «Шахтар»
