Відомий футбольний експерт Сергій Морозов поділився думками щодо переходу Вілліана в махачкалинський “Анжи”.
– Сергію Юрійовичу, чим мотивується футболіст, коли залишає команду, яка виступає у Лізі чемпіонів, та вирушає навіть не в омріяну Європу, а за тридев’ять земель – у Дагестан?
– Я думаю, що тут взагалі немає жодної таємниці, – це фінансова сторона питання. Гроші зіграли визначальну роль у підписанні контракту з “Анжи”.
– Але чи не зарано для Вілліана на перше місце виносити саме грошовий інтерес, тим паче, що “Шахтар” готовий був йому підняти зарплату?
– Я думаю, що просто умови особистого контракту, які запропонували йому в “Анжи”, чудово підійшли футболісту. Не думаю, що варто говорити про якесь внутрішнє протистояння Вілліана з “Шахтарем”. З цим проблем не було. Просто футболіст захотів змінити команду, спробувати себе на іншому рівні, в іншому чемпіонаті, в іншій атмосфері, а “Анжи” запропонував чудові умови.
– “Анжи” – рівноцінна заміна “Шахтареві”?
– Я б не порівнював ці клуби. У них зовсім різна політика розвитку. “Анжи” передусім робить ставку на витрачання великих коштів. На мій погляд, занадто великих. Чимало їх витрат – зайві. Успіх команди – це не тільки кількість затрачених грошей, і чого досягне “Анжи”, побачимо, адже у питанні витрачання грошей – це єдиний клуб такого роду. Але в переході Вілліана не варто забувати й про інтереси “Шахтаря”.
Гравець захотів піти з команди – значить завдання клубу здобути від цього максимум для себе. Команда ж повинна на чомусь заробляти. Захотів Тимощук піти з команди – його продали, дорого продали Брандао у Францію, з фінансової точки зору прекрасним був трансфер Чигринського в “Барселону”, тепер от Вілліан – за 35 мільйонів.
“Шахтар” віддає своїх гравців у хороші клуби і за хороші гроші.
У “Шахтаря” правильна політика: він витрачає чималі кошти на трансфери, але потім їх і повертає. У питанні трансферної політики “Шахтар” дотримується європейського погляду, коли цікавить не тільки спортивний результат, а й економічний.
Навіть із тим же Вілліаном: його відмовилися продавати влітку за меншу суму, а вже взимку продали за бажані 35 млн, які були прописані в контракті.
– Серед клубів, які цікавилися Вілліаном узимку називалися “Тоттенхем” і “Челсі”. Чому перемовини між клубами закінчилися безрезультатно: 35 млн євро – це забагато за гравця, який виступає у східноєвропейському чемпіонаті?
– Не думаю, що роль зіграло те, в якому чемпіонаті виступав Вілліан. Він передусім бразилець. Окрім того, межа між рівнем західноєвропейських чемпіонатів та східноєвропейських поволі стирається. Та ж російська першість наближається до найсильніших чемпіонатів за силою. Сьогодні справді сильними, які домінують над іншими, є хіба чемпіонати Англії та Іспанії. А Франції, Німеччини стали відчутно слабшими.
Втрачає позиції й чемпіонат Італії.
Думаю, що перехід Вілліана в Англію не відбувся тільки тому, що не підійшов командам-претендентам за якимись їхніми критеріями оцінки гравців.
– Чи можна говорити, що втрата Вілліана, який був серед лідерів у “Шахтарі”, є насправді втратою для команди?
– Я не думаю, що відсутність Вілліана стане проблемою для “Шахтаря”. Клуб передбачливо купив Тайсона, який тільки приживається в команді. Є ще Дуглас Коста, який може грати на позиції Вілліана. Є ще Мхітарян… Загалом є ціла група гравців, які можуть замінити свого екс-партнера. Наголошу, “Шахтар” на трансфері Вілліана тільки виграв.
