Із голкіпером «Шахтаря» поспілкувалася знімальна група УЄФА. Вашій увазі – повна версія інтерв’ю.
– Команда вийшла в плей-офф Ліги чемпіонів. Як ви оцінюєте виступ «Шахтаря» в турнірі?
– Ми досягли нашої мети, вийшли з групи. Звичайно, завдяки такій грі могли б досить легко вийти і з першого місця, але часом нам не щастило, іноді допускали помилки, що не дозволило зайняти лідируючу позицію. Тим не менш, це нас звело з більш цікавим суперником.
– Протягом групової стадії команда грала в атакуючий футбол. Скажіть, стиль гри так само важливий, як і сам результат?
– Звичайно. Ми завоювали репутацію, і в нашій команді вітається такий атакуючий стиль гри. Наші латиноамериканські гравці люблять технічно атакувати. Це завдяки Луческу, це його стиль. І Містер розвиває його відповідно до свого бачення. Та ви й самі можете наочно переконатися в результатах.
– Поговоримо про нинішній склад «Шахтаря». Як ви думаєте, чого команда може досягти в цьому турнірі з таким складом?
– Ми повинні перемогти, і ми переможемо рано чи пізно. Прогресуємо крок за кроком. Тепер нам належить зіграти з дуже сильною командою – «Боруссією». Наше основне завдання – спробувати пройти їх. Ми вже регулярно виступаємо у Лізі чемпіонів, граємо на стабільному рівні в цьому турнірі. Ми вже завоювали репутацію, і повинні підтримувати її. Ми не хлопчики для биття, а серйозна команда, яка може ставити максимальні завдання, як наш президент.
– У «Шахтаря» є все необхідне для цього? Я маю на увазі не ситуацію на полі, а команду, клуб …
– Ми граємо одним складом на протязі п’яти років. Так, деякі покинули клуб, але це лише дрібні зміни. Ми добре зігралися, сформували команду, і тепер між гравцями панує повне взаєморозуміння.
– Готові виграти Лігу чемпіонів?
– Ми постараємося!
– Ви вийшли з групи з другої позиції. Що команді необхідно оптимізувати, щоб грати ще краще?
– Ми володіли перевагою майже у всіх іграх, і могли в них перемогти. Але можна сказати, пропускали через власні помилки. Ми повинні працювати над цим, щоб позбутися власних індивідуальних огріхів. Думаю, що якщо ми їх виключимо – буде легше.
– Яка помилка найбільш поширена?
– Давайте візьмемо матч проти «Челсі» і проаналізуємо мою гру. Було кілька ситуацій, в яких я помилився. А тепер думаю, що мені було під силу змінити їх. Але це футбол, це життя. Ніхто не застрахований від цього. Потрібно намагатися допускати менше помилок і рости далі.
– Ви зустрінетеся з командою, яка на груповому етапі сподобалася багатьом. Крім того, «Боруссія» обійшла «Реал» (Мадрид) в своїй групі. Наскільки сильний цей суперник?
– Сильний! Думаю, фаворитом номер один завжди є «Барселона». Але в цій ситуації серед усіх команд, що залишилися «Боруссія» також є колективом, з яким ми не хотіли б зустрічатися, тому що зараз вони дуже сильні, і грають добре. Тим не менш, це робить їх більш цікавими противниками.
– Просте запитання: що «Шахтарю» потрібно зробити, щоб виграти у «Боруссії»?
– Як я завжди кажу – забити більше голів, ніж наші опоненти! Команда, яка забила більше голів, перемагає.
– Враховуючи ігрові якості, яка з них буде найбільш важливою?
– По суті, гра завжди будується від оборони, чи не так? Я маю на увазі – спочатку. Але на даному етапі ми показали своїми атакуючими діями, що наша гра не залежить від суперників, ми граємо у свій футбол.
– Ви завдали поразки «Челсі» – команді, яка в минулому сезоні виборола цей трофей … Наскільки важлива була ця перемога?
– Можна виграти у одного топ-клубу раз на п’ять років, ми ж демонструємо це кожен рік. Ми граємо з такими командами і перемагаємо їх. Не думаю, що ми заслужили поразку у повторній грі з «Челсі». Ми ростемо і намагаємося бути одного рівня з цими командами. Це надає нам впевненості.
– У 1999 році українська команда вийшла до півфіналу Ліги чемпіонів. Чи достатньо у «Шахтаря» ресурсів, щоб повторити або навіть перевершити той успіх?
– Звичайно, достатньо. Якби у нас цього не було, ми б не виступали в плей-офф Ліги чемпіонів. Але, як я вже говорив, ми повинні покроково досягнути цього успіху, не думати про півфінал, а думати про гру, і про те, як пройти до наступного етапу.
– Шахтар – дуже амбітний клуб. Ви завоювали Кубок УЄФА в 2009 році. Чи можна сказати, що той успіх був черговим кроком до перемоги в Лізі чемпіонів?
– Так, це був великий крок з точки зору амбіцій клубу. Президент одразу після того як очолив клуб, говорив, що хоче завоювати європейський трофей. Знаєте, деякі не сприйняли це всерйоз, інші ж сподівалися. Ми довели, що грали для нього і для того, щоб збулася його мрія, наша мрія і мрія уболівальників. Ми зробили це. Потім, ми вийшли в чвертьфінал Ліги чемпіонів. Нам випала «Барселона» – можливо, не пощастило з жеребкуванням. Ми поступилися, хоча по грі могли вести 2:0 в першому таймі… З кожним роком ми стаємо сильнішими, і це те, що має значення.
– Наступною метою є перемога в Лізі чемпіонів?
– Так. Ми постараємося.
– Поговоримо про вас в цьому сезоні. Як ви оцінюєте свою гру?
– Я не люблю оцінювати себе. Є тренери для цього.
– Але ніякий тренер не зробить цього краще, ніж ви …
– Я самокритичний. Не можу сказати, що виступив дуже добре. Були моменти, коли повинен був грати краще. Але це життя. Все що не робиться – до кращого.
– Якому аспекту вашої гри ви приділяєте найбільше уваги на тренуваннях?
– Це також залежить від тренерів. Знаю, в мене є недоліки, але тренери бачать їх і намагаються допомогти мені виправити їх. Так що все залежить від мене. Я знаю, над чим повинен працювати.
– Над чим?
– Це мої нюанси.
– На ваш погляд, наскільки важливий воротар для команди?
– Дуже важливий. Якщо ваша гра додає впевненості команді, то партнерам просто легше грати. Якщо ви трохи занервували – це відразу позначиться на команді. Саме тому воротар не повинен помилятися.
– Давайте згадаємо ігри в Лізі чемпіонів цього сезону. Якою була найбільш значуща ваша помилка?
– Пригадується матч з «Челсі». Там трохи б піти в сторону, тут повернути б голову трохи вправо – і такого результату не було б. Але це життя. Що поробиш?
– Хто є найнебезпечнішим форвардом серед суперників, з якими зустрічалися в Лізі чемпіонів?
– Я ж не можу вибирати, в кожній команді є лідери. Не боюся форварда, тим більше що є і захисники сильні … У нашій грі з «Ювентусом» захисник забив гол.
– На вашу думку, недооцінюється чи роль голкіпера в сучасному футболі?
– Знаєте, багато людей говорять, що бути голкіпером – справа невдячна. Тому що якщо ви зробите помилку, то ви й винні. Адже так? Але коли гравець допускає помилку, а хтось із партнерів підстраховує його при цьому – цього ніхто не пам’ятає (Сміється). Але ми з цим звиклися. Така наша доля.
– Я правильно вас зрозумів? Амплуа голкіпера значно недооцінюють?
– Наше ремесло так саме важке, як і робота інших гравців на полі. Але голкіперів не вважають кимось «таким собі», особливо важливим. І у всьому світі у голкіперів рейтинги нижче, ніж у польових гравців, форвардів. З цієї причини воротар повинен постійно грати на високому рівні і проявляти себе. Якщо ж ви допускаєте помилки, ставлення до вас міняється.
– Можете назвати воротарів, які були вашими кумирами?
– Я вражений грою Буффона, його технікою, яка наповнена італійськими технічними прийомами. Ще завдяки Томашу Хюбшману я обмінявся футболками з Петром Чехом. Радий, що один такого воротаря грає в моїй команді. Чех практична і проста людина, як усі.
– Цікаво дізнатися про це докладніше. Що ви попросили зробити Хюбшмана?
– Ну, я запитав у Томаша: «Не міг би ти попросити Чеха дати мені футболки свого клубу і збірної?» Він відповів: «Так, без проблем. Він залишить автограф зі словами «Удачі, Андрію, наприклад» … Ось, після цього моя дружина відправилася до Лондона, познайомилася з дружиною Чеха, вона показала їй столицю Англії … Вони дуже прості люди!
– На завершення інтерв’ю я хотів би запитати вас про Донецьк. По-перше, опишіть нам його …
– Знаєте, місто вирісло і розцвіло. Я приїхав сюди ще дитиною. У ті роки основне населення Донецька становили шахтарі. Але завдяки таким людям, як Рінат Леонідович, місто почало розквітати. Донецьк розцвів для всіх. Центр відремонтований, створені парки – все для людей.
– А ваше улюблене місце у місті?
– Бульвар Пушкіна. Це пішохідна зона, де люди прогулюються з дітьми. І я люблю ходити туди зі своїми малюками. Там є ігрові майданчики для дітей, ресторани і кафе. Це здорово.
– Ви втомлюєтеся від уваги до себе?
– Ні, я відкрита людина для всіх. Не замкнутий. Можу вислухати критику на свою адресу.
– Чи відвідуєте музеї в Донецьку?
– Не особливо. У мене недостатньо часу.
– А яке нічне життя міста? Питання не стільки про вечірки – це може бути цікаво гостям шахтарської столиці.
– Думаю, їм сподобається. Я бував у Європі. Наприклад, в Німеччині після 8 вечора люди залишаються вдома, тому що їм потрібно працювати завтра. А наш народ гуляє вночі навіть у робочі дні. Місто живе до 11 вечора. Дійсно живе! Тому ви можете знайти чим зайнятися.
– Коли до вас приїжджають друзі з інших міст і країн, куди ви їх запрошуєш?
– Намагаюся повести їх в ресторан. У нас відкрилося багато нових ресторанів з різною кухнею, є чудові парки. Є куди піти.
– До речі, яку кухню ви волієте в Донецьку? Чим славиться донбаська кухня?
– Мені подобається те, що готує моя дружина. Наприклад, піца. Я люблю українську кухню. У Донецьку неподалік від мого будинку є український ресторан. Іноді, коли дозволяє час, ми заходимо туди на обід. Їмо борщ, наприклад, різні там пельмені. Там є багато чого. Приїжджайте і будьте нашим гостем!
– Як Євро-2012 вплинуло на місто?
– Це був величезний прорив у плані того, щоб в кращому сенсі відкрити Україну для людей, для решти світу. Раніше мало хто знав про Україну. Тепер, виходячи з того, що я бачив в інтернеті і в новинах, всім сподобалося.
– Здається, Донецьк називають містом мільйона троянд?
– Так, це правда. Я не дуже добре знайомий з історією міста, але намагаюся вивчити її. У нас є Дмитро Шутков – наш тренер воротарів з Донецька. Іноді він розповідає мені про містечкі, про історію міста.
– І останнє запитання. Що ви волієте брати з собою в поїздку?
– У робочі поїздки або туристичні?
– І ті, і інші.
– У робочі беру iPad, книги та інше, щоб зайняти себе. А головне, треба брати на відпочинок дітей! (Сміється) Я не можу виділити щось конкретно.
– Які книги читаєте?
– Я не великий любитель. Давно не читав. Моя дружина любить читати, і намагається змусити мене, але я більше в інтернеті проводжу час.
Прес-служба ФК «Шахтар»
