Півзахисник київського “Динамо” Роман Безус прокоментував для журналістів матч своєї команди з французьким “Бордо”.
– Не думаю, що наше завдання сильно ускладнилося. Грали ми непогано, це вселяє надію, що в Бордо, якщо ми краще реалізуємо всі свої моменти, то все складеться нормально. У “Бордо” ж сьогодні був один момент, один удар – і вони забили гол.
– Своїм дебютом у футболці “Динамо” задоволені?
– Складно сказати однозначно… Дещо вийшло, а щось – ні. У нас попереду ще розбір гри, але зараз особисто у мене, враження двояке. На початку я звичайно трошки переживав, але не думаю, що це якось сильно позначилося на моїй грі.
– Ви починали гру на фланзі, а потім перейшли в центр. Де почували себе звичніше?
– Та мені, в принципі без різниці де грати. На зборах я грав і справа, і зліва. Та й у збірній в матчі з Норвегією – теж. Звикаю приносити користь команді на будь-якій позиції.
– “Динамо” після забитого гола практично одразу віддало ініціативу і пропустило гол.
– Вважаю, що пропущений гол був необов’язковим.
– Що сказав Блохін у роздягальні?
– Сказав нам “спасибі”. Напевно, сама гра йому сподобалася. Сказав також, щоб ми не засмучувалися і їхали в Бордо спокійно, тільки потрібно забивати і якісніше реалізовувати свої моменти.
– Незабитий пенальті якось вплинув на команд?
– Звичайно вплинув, ми сподівалися, що буде гол, але це футбол, у ньому всяке може трапитися.
– Які шанси у “Динамо” на вихід в 1/8, в процентному співвідношенні?
– Ну це складно сказати. Я в школі погано відсотки вчив (сміється). Результат, природно, кращий для французів, вони забили на виїзді, проте якість нашої гри все-таки дає певну надію на те, що все вийде і ми зможемо перемогти.
– Що робити з реалізацією?
– Потрібно забивати, будемо над цим працювати.
– Тижня вистачить для виправлення недоліків?
– Думаю, це важко натренувати. Якщо говорити про мої моменти, то вважаю, що я неправильно прийняв рішення, вирішувати потрібно було швидше. У наступній грі все може бути по-іншому і ми доб’ємося свого.
– З новими партнерами вже повністю зігралися
– Ще не до кінця. “Божевільного” взаєморозуміння природно поки немає, але потихеньку воно приходить, потрібна практика.
