Екс-захисник “Шахтаря” Володимир Яксманицкій, який зараз працює з молоддю донецького “Металурга”, згадав про час, проведений у складі “гірників”.
– У “Шахтарі” Ви грали при Валерію Рудакову та Михайлу Соколовському, потім був Валерій Яремченко, а ось Анатолій Бишовець вас, як кажуть, “відчепив”. Ходили чутки, що причиною стала епілепсія, яка раптом нізвідки взялася…
– Ну, з цієї причини або з іншої, але факт залишається фактом. Епілепсія нізвідки не узялася, вона була у мене з дитинства. Щоправда, лікарі не забороняли займатися футболом. Але кожен тренер дивиться на ситуацію по-своєму.
– Зараз хвороба якось нагадує про себе?
– Природно, куди вона дінеться? Коли займався футболом активно, це мені не заважало, голову собі нічим не забивав, ніяких дієт не дотримувався. Правда, іноді таблетки доводилося приймати.
– Говорячи про Бишовця, пам’ятаю, Геннадій Зубов розповідав, що футболістів змушував вчити англійську, регулярно відвідувати бібліотеку. А вас, захисника, кажуть, хотів зробити воротарем…
– Ні, воротарем зробити не хотів (сміється). Просто коли спочатку мене “відчепив” від основного складу, говорив, щоб я йшов голкіперів розминати…
– А Ви знали тоді пісню Володимира Висоцького зі словами: “Комментатор из своей кабины кроет нас для красного словца, но недаром клуб “Фиорентина” предлагал мильон за Бышовца” ?
– Ні, в той час творчістю Володимира Семеновича я не цікавився. А ось мій перший тренер Валерій Сидоров був просто фанат його пісень. У нього, напевно, всі існуючі тоді магнітні записи були. Але якби я знав цю пісню, все одно мене б вона не врятувала: Бишовець не бачив Яксманицкого в своїй моделі гри.
– Чому в Анатолія Федоровича, на ваш погляд, не вийшло в “Шахтарі”?
– Мені складно судити. Це питання, напевно, потрібно адресувати йому самому. З кожним тренером таке буває. Я знаю, що свого часу в “Шахтарі” у багатьох наставників не виходило. Це – футбол.
