Відповівши на запитання журналістів, Олександр Кучер попрямував до Fan Café «Донбас Арени».
Тут на захисника «оранжево-чорних» уже чекали десятки вболівальників. Цікаво, що на спілкування з 5-м номером «гірників» прийшли представники дуже різних поколінь: від діточок, які щойно починають осягати всі принади й шарм гри мільйонів, до вболівальників «Шахтаря» з багаторічним стажем.
До прикладу, на зустрічі з Кучером присутня ровесниця «Шахтаря» Світлана Олексіївна Бухарєва 1936 року народження. Ось уже 40 років жінка працює вчителем фізкультури донецького НВК № 5:
– Вболівати за «Шахтар» я почала десь із другого класу. Пам’ятаю, коли команда вперше виграла Кубок СРСР. Ми з друзями біля готелю «Донбас» їли морозиво, і тут йдуть уболівальники! Ми дізналися, що вони повернулися з Москви. Вони так кричали, плескали, навіть по каструлях стукали. (Сміється). Я пам’ятаю час, коли був дерев’яний місток через ставок – на нього не пускали, коли йшли матчі. І ось ми обходили з боку Південного автовокзалу, щоб потрапити на ігри «Шахтаря». Часто дивилися матчі з терикону – там було просто чудово!
Дія розпочалася з церемонії нагородження. Під загальні оплески начальник прес-служби ФК «Шахтар» Руслан Мармазов презентував Олександру особистий трофей – оранжево-чорну футболку з 1 300-м номером за ювілейний гол, забитий у ворота «Волині». Ще один сюрприз приготували клубні кухарі: прямо до столика Кучера викотили великий зелений торт, прикрашений солодкими емблемками «Шахтаря» і написами «О. Кучер» та «1 300». Наш захисник скупитися не став, попросив поділити солодкий подарунок на всіх присутніх.
Живе спілкування – невід’ємна частина кожної зустрічі гравців «Шахтаря» з уболівальниками. До вашої уваги – нарізка із найцікавіших запитань Олександру Кучеру.
– Жіноче запитання: наскільки добре у вас складаються стосунки в команді зі своїми партнерами, дружите ви сім’ями, чи спілкуються ваші дружини одна з одною?
– У команді в нас гарні відносини. Всі хлопці один одного підтримують, спілкуються всі між собою, незалежно від того, бразилець це, українець, хорват або чех. Всі добре розуміються, всі один одного завжди підтримують. Звичайно, збираємося разом на якісь свята і в перервах між матчами. Наприклад, якщо в когось день народження, можемо прийти і привітати всією командою. Ну й, звичайно ж, коли виграємо якісь трофеї, також збирається вся команда, та й, напевно, весь Донецьк! Загалом, у нас дружний колектив.
– А з ким ви зазвичай сидите за столиком на базі під час обіду або вечері?
– З Андрієм Пятовим й Антоном Каніболоцьким.
– Чи є шанс у збірної України потрапити на чемпіонат світу в Бразилії?
– Звичайно, є. Попереду в нас залишилися дуже складні матчі, і тих суперників, з якими належить грати, потрібно обов’язково перемагати.
– Андрій Пятов був у нас на шахті ім. Кірова, спускався під землю. У тебе немає такого бажання?
– Звичайно, є! Я готовий. Тільки треба знайти час.
– Як прийняла команда Тайсона і Соболя?
– Добре. Тайсон старається. Він дуже технічний, швидкий футболіст, але, звичайно, йому потрібна адаптація. Напевно, важко відразу вписатися в нашу гру. Едик також старається. Звичайно, він ще молодий, і йому, напевно, важкувато відразу закріпитися на позиції, на якій футболісти виступають тривалий час у «Шахтарі», знають принципи гри. Але він старається і на кожному тренуванні доводить, що може грати в нашій команді.
– Під час зимового міжсезоння бразильці їдуть до себе на батьківщину, де в цей час проходить карнавал. Вони вас не запрошували в гості?
– На карнавал ні, а просто в гості до себе в Бразилію запрошував Фернандіньо. Звичайно, є бажання з’їздити. Але потрібно визначитися із родиною, знайти час і з’їздити всім разом.
Олександр зазначив, що налаштований «Шахтар» на матч із «Чорноморцем», як зазвичай, по-бойовому – команда гратиме на перемогу. Однак сам він, за його словами, швидше за все, не зіграє через пошкодження: зараз Кучер не тренується.
– Олександре, який нападник для тебе незручний? Проти якого суперника важко грати «Шахтарю»?
– Кожен нападник відрізняється своїми якостями: хтось сильний фізично, хтось технічно, хтось швидше або, навпаки, повільніше. Можна сказати, до кожного потрібно підбирати свої ключі й нейтралізувати, щоб він не забив. А щодо другої частини запитання: потрібно робити так, щоб незручним для всіх команд був «Шахтар».
Один з уболівальників видав тираду про те, що Олександр Кучер дає більшість поперечних пасів і зовсім мало – вперед. На думку фаната, пов’язано це з острахом віддати м’яч супернику. Він навіть особливо, швидше по-тренерському, підкреслив: «Потрібно робити просування вперед! У вас цього немає. Не бійтеся! Грайте сміливіше!» Сашкові залишалося тільки посміхнутися й сказати, що боятися він не буде. І додати:
– Якщо відкривається Дарійо Срна, який може розвинути атаку, мені краще віддати пас йому, а не бігти вперед із ризиком припуститися «обрізки». Бити вперед можна, але важливо, щоб м’яч обов’язково доходив до адресата.
– Який матч у житті тобі особливо запам’ятався?
– Перший, напевно, ще в дитинстві… Це було в Києві, я приїхав на перегляд, грали просто дві команди. Мене випустили на другий тайм, а діяв я зліва в півзахисті. Суперник контролював м’яч на своїй половині поля, я побіг уперед, перехопив і обіграв воротаря. До лінії воріт залишався метр. Я хотів забити, але м’яч був під лівою ногою, яка тоді була більше для ходьби… І я впав. (Посміхається). Забити не вийшло.
– Якби грали з «Барселоною», а не з «Боруссією», шансів було б іще менше?
– На такій стадії турніру немає простих команд. Кожна сильна по-своєму. Ми грали з командою, яка пристойну кількість матчів провела у своєму чемпіонаті. Ми ж – відразу після збору. Команді, яка не провела жодного офіційного матчу, важко грати з колективом, що знаходиться на ходу.
– А хто гідний перемоги в Лізі чемпіонів цього року?
– Гідних багато. Із претендентів я відзначу «Барселону» і, звичайно, «Боруссію».
– Що думаєш про можливий чемпіонат СНД?
– Для гравців це було б цікаво. Але якщо такий чемпіонат не буде прийнятий ФІФА та УЄФА – мабуть, і говорити про нього немає сенсу. На європейській арені багато футболістів хочуть брати участь у Лізі чемпіонів, Лізі Європи. Ось найсильніші турніри, де гравці хочуть показати себе.
– Ви ж родом із Києва. Як рідні ділять телевізор, коли грають «Шахтар» і «Динамо»?
– Уже не ділять. Усі переживають тільки за «Шахтар».
– Хотілося б пограти в зарубіжних чемпіонатах?
– Кожен футболіст хотів би спробувати власні сили в Італії, Англії чи Іспанії. Але я ніякому переваги все ж не віддаю. Напевно, залишився б в Україні і грав би за «Шахтар».
– Твоє побажання щодо претендентів на друге місце в чемпіонаті України?
– Симпатії я віддаю харківському «Металісту». Тим більше що раніше я виступав за цю команду. Вона показує технічний, красивий футбол, і я вважаю, що їй до снаги посісти друге місце.
– Збірна України пройде на чемпіонат світу? Шанси є?
– Це покаже найближчий матч із поляками, який багато чого вирішує. Потрібно його вигравати. Тоді будуть шанси.
Після закінчення заходу Олександр поділився з нами своїми враженнями:
– Було дуже приємно побачити стільки вболівальників – незважаючи на робочий день, люди змогли вирватися і поставити питання. Потрібно частіше зустрічатися. У фанатів є власні ідеї й побажання, до яких потрібно прислухатися. Поспілкуватися наживо приємніше, ніж читати думки на тих же форумах. Такі зустрічі однозначно зближують команду та вболівальників.
– Що для тебе приємніше: забити ювілейний гол або відзначитися дублем у грі з «Динамо» без ювілею?
– Кожен гол важливий. Найголовніше – приносити користь команді. Щоб у нас і в подальшому були перемоги.
– Яка подальша доля трофейної футболки? Є спеціальна кімната, де зберігаються такі речі?
– Узагалі, є кімната, де складено всі футболки, які в мене на цей момент є. Хоча навіть не знаю – чи залишу собі, чи віддам мамі. Вона колекціонує такі речі.
Прес-служба ФК «Шахтар»
