У вільний продаж надійшов березневий випуск журналу «Шахтар» із Разваном Рацем на обкладинці. А поки ми публікуємо інтерв’ю одного з гостей лютневого номера клубного видання «гірників» – гравця санкт-петербурзького «Зеніта» і збірної Бразилії Халка.
«Є думка, що негласно гравці-зірки в Росії і в країнах Західної Європи мають різний статус. Напевно, пов’язано це з тим, що іспанський, англійський чи італійський чемпіонати мають ряд відмінностей від російського або українського. Справа в тому, що вони більш статусні, конкурентоспроможні, що мають великі титуловані клуби і маститих гравців. Тому переважно футболісти, в тому числі й південноамериканці, бажають виступати в Європі. Вважаю, справа саме в цьому. Подивіться, кращі бразильські таланти грають саме в таких чемпіонатах. Виняток складе хіба що Неймар, який у цьому плані на сьогодні виділяється із загального ряду. Хороші футболісти бажають перебратися до клубів Європи – і в цьому сильна сторона колективів Старого Світу.
Водночас, потрапляючи в чемпіонат слов’янської країни, латиноамериканському футболісту потрібно пристосовуватися до іншого футболу. Він набагато відрізняється від того, до чого ми звикли в себе на батьківщині. Футбол у Росії або Україні потребує того, щоб ми були більш освіченими на полі, виховували себе в тренувальному процесі та матчах. Важливими є настанови тренера, важливою є велика кількість інформації. Тому що, скажу вам, у Бразилії футболіст часто діє абсолютно вільно і розкуто – робить те, що бажає. У Європі ж, і в Росії з Україною особливо, ми повинні більш відповідально підходити до загальної гри команди, до тактики й дотримання тренерських настанов.
Якщо говорити про складнощі, з якими стикається південноамериканський футболіст при переході до східноєвропейських клубів, особисто я б виділив тільки одну – це холод. У цих країнах досить прохолодно, якщо не сказати більше. У Бразилії ж, у якій би частині країни ти не проживав, немає таких морозів, як в Україні чи в Росії. Хоча й до них можна звикнути. Людина пристосовується жити в таких умовах, звикає до холодного клімату, і все це стає нормальним для нього.
Я розповім вам про те, що маю в Росії і чого в мене немає в Бразилії. Це почуття безпеки. Відверто кажучи, тут я можу не переживати за дитину, коли вона йде до школи, або коли моя дружина виходить на вулицю одна. Та й ми самі, футболісти, можемо спокійно виходити без будь-якого супроводу. Звісно безпека – дуже важливий момент. І Бразилія також гостро потребує цього – рівень захищеності людей там має бути вищим.
Мене деколи запитують, від чого південноамериканський гравець може мати шок, приїхавши до Росії чи в Україну. Відразу гублюся, що відповісти. Тому що особисто я не так давно приїхав у Росію – і мене не шокувало нічого. Навпаки, мені поки подобається жити в цій країні, мене добре прийняли, створили чудові умови, і я можу спокійно виконувати свою роботу, демонструвати свій рівень. Адже «Зеніт» – це великий російський клуб. І незважаючи на те що я зараз далеко від батьківщини, дякувати Богу, я не відчуваю тут жодних потрясінь. Мабуть, я добре адаптований до всіх реалій.
Хочете дізнатися про дві, як на мене, головні особливості слов’янського менталітету? Перше – це приголомшливе старання. Якщо слов’яни хочуть домогтися якоїсь мети, в більшості своїй вони вичавлюють із себе максимум. А ще я б відзначив амбіції та бажання перемагати, помножені на місцевий характер. У росіян він дуже сильний, адже, якщо вони чогось забажали, від цієї хвилини це бажання для них – усе! Особисто мене це захоплює».
Прес-служба ФК «Шахтар» за матеріалами лютневого випуску журналу «Шахтар»
