На прилавках кіосків з’явився свіжий випуск журналу «Шахтар». Головним персонажем березневого номера став Разван Рац. А поки ми публікуємо інтерв’ю одного з головних героїв лютневого випуску, «людини з обкладинки» – Тайсона.
Новачок «Шахтаря» – хлопець непростий. У донецький клуб Тайсон прийшов не наївним бразильським пташеням, що відірвалося від батьківщини, а запеклим футболістом, пристосованим до українських реалій. Утім, у перші дні він старанно демонстрував нерозуміння російської мови. А коли освоївся, чесно зізнався: прикидався!
Людина, яку вмовляли
– Тайсоне, так ти, отже, розумієш російську…
– Розумію! Але не на тому рівні, щоб обійтися без перекладача в інтерв’ю. Хоча обіцяю, що з часом добре вивчу мову.
– А здобувати освіту збираєшся?
– Поки на це не маю часу, але в майбутньому треба б. У всякому разі, планую.
– Як тобі перші дні в «Шахтарі»?
– Адаптація минає нормально. Я добре знайомий як із бразильцями, так і з українцями, оскільки неодноразово грав проти «Шахтаря». А ще я під враженням від бази «Шахтаря»: тут подобається абсолютно все!
– Перед підписанням контракту ти базу хіба не відвідував?
– Ні. Тому, коли приїхав туди вперше, прийшов у захват.
– Можеш порівняти свій перший день у «Металісті» та в «Шахтарі»? Це схожі відчуття?
– У «Металісті» я адаптувався швидко, тому що з деякими футболістами грав ще в Бразилії. «Шахтар» для мене команда нова, і я намагатимусь якомога швидше тут освоїтися. Істотна різниця в тому, що перехід до «Металіста» став для мене переїздом до чужої країни, з абсолютно іншою культурою, мовою, менталітетом. Зараз усе набагато простіше, мені потрібно звикнути тільки до нової команди, а не до цілої країні.
– Чи не сумно було їхати з Харкова?
– Сумно, адже я залишав не тільки «Металіст», а й усіх своїх друзів, з якими грав. Уся команда вмовляла мене та мого агента, щоб я залишився. Але таке футбольне життя…
– З уболівальниками прощався?
– На жаль, ні. Моя остання з ними зустріч була на виїзному матчі. Хочу побажати і «Металісту», і його чудовим уболівальникам великої удачі в Лізі Європи.
Людина без вусів
– Хотілося б відразу зрозуміти, що ти за людина. Твої позитивні та негативні риси?
– Я дуже складний: можу злитися та ображатися, але при цьому веселий і легко заводжу дружбу. От якщо це все скласти, вийде Тайсон.
– Тайсон-футболіст і Тайсон-боксер. Між ними є щось спільне?
– Не знаю. (Сміється).
– Чи не хотів би з ним зустрітися: пограти у футбол або побоксувати?
– Побоксувати точно ні! Б’є сильно! (Сміється). До речі, мати дала мені це ім’я саме на його честь.
– З глузду з’їхати! Так мати є прихильницею боксу?
– Так, вона дуже любить Тайсона.
– А тато, отже, любить футбол…
– Так, і він один із моїх агентів.
– У «Металісті» в тебе була репутація досить складного гравця…
– Це неправда. Я завжди виконував вказівки головного тренера.
– А в житті ти дисциплінована людина?
– Ну, я не п’ю, не палю, по дівчатах не ходжу. У мене вже є кохана.
– Звідси докладніше, будь ласка.
– Її звати Габріелла, вона модель. У лютому приїде до мене в Донецьк.
– Якщо твоя дівчина модель, то вона модниця. Ти також стежиш за модою?
– Ні, мода – сфера її діяльності. А в мене інше уявлення про це.
– Якому стилю віддаєш перевагу в одязі?
– Бразильському.
– Але на тобі немає ані кілець, ані сережок. А бразильці зазвичай носять прикраси.
– Я це не люблю. І жодних вусів і бороди!
– А експерименти із зачісками?
– Раніше в мене була зачіска, як у Вілліана. Зараз волосся коротке, але я буду відрощувати.
– Тату, слід розуміти, в тебе також немає?
– Ні.
– Чи не боїшся потрапити в «Шахтарі» під вплив інших бразильців? Зробиш тату, проколеш вуха…
– Ні-ні-ні! Ні за що!
Родина трудяг
– Бразильці славляться великими сім’ями…
– О так! У нашій родині, включаючи мене, 11 дітей.
– Ого! І всі футболісти?
– Ні-ні, тільки я.
– А чим займаються інші?
– Брат і дві сестри молодші за мене, решта – старші. Всі працюють.
– Зазвичай у футболістів, особливо бразильців, родичі не працюють.
– У нас усе інакше. Нас так учили з дитинства. Так, я допомагаю рідним, але в цілому вони заробляють самі.
– У тебе суворі батьки?
– Так, суворі. Дисципліна в родині на високому рівні.
– У Донецьку плануєш жити в квартирі або в будинку?
– Зараз оселився в готелі. Шукаю квартиру в центрі.
– Машину водиш?
– Ні. Я не мав часу, щоб навчитися водити, в цьому питанні мені завжди допомагали друзі. Крім того, в родині в нас не було великого достатку, щоб купувати авто. Зараз, звичайно, все інакше.
– Як було в «Металісті»?
– Мене завжди підвозили аргентинці.
– Після завершення кар’єри чи плануєш повернутися на батьківщину або залишитися жити у Європі?
– Повернуся до Бразилії.
– Думав, ким станеш?
– Ні, але точно покінчу з футболом повністю.
– А чому не хочеш бути тренером?
– У Бразилії дуже багато тренерів, тому пробитися складно.
– Де ти популярніший: у Бразилії чи в Україні?
– У Бразилії, як і в Україні, всі вже знають ім’я Тайсон.
– За збірну Бразилії не виступав?
– Ні. Але сподіваюся, що колись потраплю туди.
– Яка найсильніша твоя якість як спортсмена?
– Я дуже технічний, швидкий. Правою ногою граю краще.
– Ким ти зараз себе більше відчуваєш: бразильцем чи європейцем?
– Однозначно – бразильцем.
Прес-служба ФК «Шахтар» за матеріалами лютневого випуску журналу «Шахтар» (автор: Катерина Кузічева)
