Ветеран “Шахтаря” з звичним інтересом чекає зустрічі з головними суперниками по чемпіонату України.
– Навколо майбутньої гри на “Олімпійському” ситуація склалася незвичайна: зі спортивної точки зору зустріч рівним рахунком нічого не означає для “гірників”, навряд чи є доленосною для динамівців, проте ажіотаж, як завжди, б’є через край.
– Було б дивно, якщо б нічого подібного не спостерігалося. У суперечці “Шахтаря” і “Динамо” на перший план виходять амбіції. Гординя не дає спокійно спати ні футболістам, ні уболівальникам двох клубів. Кожна сторона вважає себе беззастережно кращою навіть не дивлячись у турнірну таблицю. Це особливість класіко в будь-якій країні світу.
– Невже “плюс 16” у графі “очки” не діють на “Шахтар” заспокійливо?
– Може бути. Але рівно до того моменту, як ти виходиш на поле і робиш перший удар по м’ячу. З цим ударом спокій випаровується, і далі все йде за законами жанру. Такий матч для уболівальників – неодмінно бестселер. Ексклюзивне видовище. Штучний товар.
– І програти за рахунком, нічого не програвши по суті турнірної ситуації, теж прикро?
– Звичайно! Не сумніваюся, що в неділю ми уникнемо цієї долі.
– Виходить, поступитися київському “Арсеналу”, який завдав єдиної поки поразки “Шахтарю” в чемпіонаті, не так болісно, як програти “Динамо”?
– Виходить, що так.
– З приходом Олега Блохіна на тренерський місток гра киян змінилася?
– Якщо чесно, я не особливо стежу за грою “Динамо”. Судячи з коментарів у пресі, наш головний суперник поступово повертає колишню міць. Але для мене не має значення, як динамівці виглядають на фоні інших конкурентів по чемпіонаті. Важливо, як вони виглядають на тлі “Шахтаря”. Наші зустрічі з киянами – ексклюзив, який не варто порівнювати з іншими іграми чемпіонату.
– На ваш погляд, кому – “Динамо”, “Металісту” або “Дніпру” – дістануться срібні медалі та перспектива кваліфікуватися до групового турніру Ліги чемпіонів наступного сезону?
– Не хочу гадати. Як кажуть у таких випадках, нехай переможе найсильніший. Шанси у всіх приблизно рівні, і вирішальними виявляться, швидше за все, очні поєдинки клубів з Києва, Харкова і Дніпропетровська один з одним. І це буде справедливо.
– Після березневого вильоту з плей-офф Ліги чемпіонів “Шахтар” пережив непростий період. Тепер, коли біль від провалу в Дортмунді стихла і емоції поступилися місцем розуму, як ви пояснюєте те, що трапилося, так би мовити, на холодну голову?
– Час, звичайно, лікує, проте за минулий місяць ніяких нових версій, що пояснюють нашу невдачу, не народилося. “Шахтар” дуже здорово провів минулої осені груповий турнір Ліги чемпіонів, ми набрали відмінну форму, але потім її значною мірою звів нанівець занадто довга зимова перерва. Товариські матчі, які ми проводили в січні-лютому, не йдуть ні в яке порівняння з тим, чим займалися весь цей час наші суперники по плей-офф Ліги чемпіонів. “Борусія” вдосконалювала свою і без того налагоджену гру в матчах бундесліги, які навіть приблизно непорівнянні з нашими контрольними спарингами.
Та що там тренувальні спаринги! Офіційні матчі чемпіонату України теж складно порівнювати з іграми чемпіонату Німеччини, де рівень суперництва такий, що на частку тієї ж “Борусії” практично щотижня випадає матч, зіставний за напруженням з єврокубковою зустріччю. Ми ж за сезон на внутрішній арені проводимо не більше 8-10 матчів, що наближаються до подібних стандартів якості. Нарешті, в чемпіонаті “Шахтарю” складно награти оборонні навички, які необхідні в Лізі чемпіонів. В Україні майже всі діють проти нас від оборони, ми просто не звикли захищатися, від чого потім страждаємо в Європі.
– Як пояснюєте природу гігантського відриву “Шахтаря” від переслідувачів у чемпіонаті?
– Ми увійшли в чемпіонат в хорошій формі і підтримуємо її протягом усього турніру, чим вигідно відрізняємося від прямих суперників – “Динамо”, “Дніпра” і “Металіста”, які, навпаки, переживали перепади в грі і втрачали очки там, де не повинні були цього робити. Тому відрив, на мій погляд, цілком об’єктивно відображає перевагу “Шахтаря” над суперниками в якості гри. У нашому виконанні вона не тільки приносить очки в турнірну таблицю, але приносить задоволення шанувальникам футболу.
– Днями стало відомо, що ваш багаторічний партнер і конкурент на лівій брівці “Шахтаря” В’ячеслав Шевчук ще на рік продовжив контракт. Минулої зими на цю ж позицію були куплені бразилець Ісмаїлі і зовсім юний українець Едуард Соболь. У підсумку виходить дуже серйозний конкурс. Оскільки ваш контракт з “Шахтарем” закінчується цього літа, доречне запитання: що далі?
– Не знаю. Поки мою ситуацію можна порівняти з положенням пасажира в залі очікування. Пасажиру навіть простіше: його поїзд може запізнитися, але все одно прийде. Я ж поки в повному невіданні щодо майбутнього. Моя справа – тренуватися, грати і доводити, що можу бути ще корисним “Шахтарю”.
– Узимку в інформаційному просторі з’явилися повідомлення про інтерес до Раца з боку “Марселя”, деяких інших європейських клубів. Як ви на це реагували?
– Ніяк. Не маю наміру вступати в які б то не було контакти до тих пір, поки не скаже свого слова “Шахтар”. Якщо донецький клуб промовчить і дасть зрозуміти, що далі на мене не розраховує, влітку буду шукати варіанти, дивитися в інші краї.
– Судячи з тону, вам цього хочеться найменше?
– Це правда. За 10 років я, можна сказати, пуповиною зрісся з “Шахтарем”. Донецьк став моєю другою батьківщиною, у мене дружина українка, тут з’явилася на світ наша дочка. Тому мене нікуди звідси не тягне. І якщо судилося знятися з якоря, це буде не мій вибір. Але, яким би він не був, як футболіст-професіонал я буду зобов’язаний його прийняти.
