Захисник київського “Динамо” Євген Хачеріді останнім часом був незамінною фігурою у складі своєї команди, а також збірної України, яка за його активної участі здобула дві перемоги в останніх матчах.
Але в результаті отриманої дискваліфікації в поєдинку з “Чорноморцем” футболіст змушений відбувати триматчеву дискваліфікацію. Про інцидент з Бурдужаном, шансах “Динамо” на друге місце – в чемпіонаті і останній грі з “Шахтарем” наша бесіда.
– За поєдинком “Динамо” – “Шахтар” ви спостерігали з трибуни. Які ваші враження від матчу?
– Можу сказати точно одне: коли дивишся з боку, переживаєш набагато більше, ніж коли граєш на полі. Мені здається, гра точно була не програшною, ми не повинні були поступатися і заслуговували як мінімум нічиєї. Прикро, що все так вийшло, але на те він і “Шахтар”, щоб з трьох моментів за гру реалізувати два. Звичайно, переломним став момент, коли Ідейє влучив у поперечину. Тоді він зобов’язаний був забивати. Коли я побачив, що йому тільки віддали пас, я вже був готовий радіти, думав, що він по-любому потрапить в площину. За рахунку 2:1 ми б 100%-але не програли б матч, а може, навіть і перемогли б.
Був неправий …
– Чи справедливим є, на ваш погляд, триматчева дискваліфікація після інциденту в поєдинку з “Чорноморцем”? Або можна було пом’якшити покарання?
– Я взагалі чув, що спочатку мене хотіли дискваліфікувати на 5-6 ігор – це вже занадто багато. Три матчі – хоч куди не йшло. І то, я ж Бурдужана навіть не вдарив, так, тільки ткнув легенько, а з цього роздули величезну проблему. Ви ж бачили, що зробив Папа Гуйє в матчі “Металіста”? У штрафному майданчику спеціально наступив на ногу супернику. Мені здається, така поведінка також заслуговує як мінімум триматчевої дискваліфікації. Але його не покарали…
Так, я визнаю, що був не правий, але не треба було цей момент так роздувати. Рішення вже прийнято, і все, що я можу зробити – це змиритися з ним і більше не допускати подібного.
– Тепер, коли вже пройшов час і емоції вляглися, можете розповісти, що сталося в епізоді з Бурдужаном? Він вас спровокував?
– Я вже не вперше грав проти нього і знав, як він себе веде. Перш за все, він постійно падає. До нього ще ніхто не доторкнувся, а він уже лежить на газоні. Крім того, Бурдужан говорив румунською та англійською різні слова, я не хотів би їх повторювати, але це були нехороші слова. Ось я і не стримав емоції. Я сам розумію, що перед важливою грою з “Шахтарем” підвів команду. Напевно, і оштрафують. Правда, тренери ще нічого не говорили, але, гадаю, санкції підуть.
Це трапилося, і вже нічого не можна виправити. Просто надалі обіцяю більше ніколи так не чинити.
Всього три картки
– Але в цілому ви стали вести себе на полі значно стриманіше, за рідкісними винятками, зосереджуючись виключно на грі. Що допомагає вам бути більш розважливим?
– Так, я пам’ятаю, як поводився роки два тому, зараз вже все по-іншому. І з суддями сильно не сперечаюся, і емоції намагаюся стримувати. Я все аналізую та й дорослішаю з кожним роком. Розумію, що так чинити не можна. Я ж підводжу команду, пропускаю матчі, плачу штрафи…
– Підтвердженням того, що вас вже не можна звинуватити в отриманні необов’язкових попереджень, є той факт, що, будучи центральним захисником, за 19 матчів нинішнього чемпіонату, в яких ви брали участь, отримали всього три жовті картки?
– Так, це набагато менше, ніж у попередньому чемпіонаті. Ще рік чи два тому в такій же кількості матчів я отримав вісім карток. Зараз же жодне з трьох попереджень не було мною отримано за неспортивну поведінку, а тільки за фоли, коли потрібно було зривати атаку або я не встигав за суперником.
– Чи складно постійно тримати себе в руках?
– Буває, складно, особливо коли судді творять щось незрозуміле, коли накипіло і дуже хочеться виговоритися. Але намагаюся стримуватися. Обіцяю – більше ніяких карток на рівному місці, тільки по необхідності, якщо того вимагатиме ігрова ситуація. Взагалі ж намагаюся грати гранично коректно.
“Дніпро” страждає, а Маркевич не правий
– Останні невдачі “Дніпра” залишають хороші шанси для “Динамо” на друге місце в чемпіонаті?
– У “Дніпра”, як і в “Динамо”, багато гравців збірної. Ми з ними добре спілкуємося, так що я абсолютно не маю нічого проти дніпропетровців, я добре ставлюся як до команди, так і до хлопців. Просто дивлюся, як їх судять, і не можу не погодитися з висловлюваннями Рамоса, Селезньова, Кравченка, Ротаня. Не розумію, за що їх так судять, що вони такого зробили? Я бачив їх останні гри з ”Волинню” та “Ворсклою” і можу сказати, що Селезньов забив чистий м’яч, перебуваючи в метрі від офсайду. Не знаю, як арбітр міг його не зарахувати. Якби я грав за “Дніпро”, напевно, як і хлопці, також не витримав би і сказав би все, що думаю.
– “Динамо” судять краще?
– Не сказав би. Хіба що один раз не підняли офсайд, коли забивав Ярмоленко. Не правильно говорити, як Маркевич, що “Металіст” “вбивають”, а “Динамо” судді допомагають. Ніхто нам не допомагає.
– Не можна обійти увагою справи збірної України. Нещодавно команда провела два прекрасних матчі, в яких ви взяли активну участь. Це той випадок, коли потрібно було вмерти, але перемогти?
– Мабуть, так. Всі розуміли наше важке турнірне становище до матчів з Польщею і Молдовою. Нам без варіантів необхідно було вигравати обидва матчі. Мені здається, ми це зробили заслужено. Вся команда добре грала, хлопці билися один за одного, на полі був колектив, всі були об’єднані усвідомленням того, що нам потрібні ці перемоги, щоб зберегти шанс хоча б на стикові матчі, а можливо, і на перше місце в групі. Вважаю, тепер шанси нашої збірної значно підвищилися.
– Як Михайлу Фоменку вдалося так серйозно налаштувати команду на перемогу? Він хороший психолог?
– Думаю, так. Він все добре пояснює, всі хлопці його розуміють, прислухаються. І взагалі, в збірній чудові взаємини між гравцями і тренером, в тому числі і тому нам вдалося набрати шість очок. Подивимося, як буде далі.
