Воротар донецького “Металурга” Юрій Паньків розповів про адаптацію у команді та настрій гравців напередодні поєдинку проти “Арсеналу”.
− Юрію, чим можеш пояснити такий нерівний виступ твоєї команди у 5-ти весняних турах?
− Чесно кажучи, провалів у нашій грі я не пам’ятаю. У Харкові зіграли на досить пристойному рівні, однак збіг обставин призвів до нашої мінімальної поразки. З “Іллічівцем” також помітно володіли ініціативою, створили кілька гольових моментів, не реалізували пенальті − тому рахунок залишився 0:0. Можу погодитись із критикою за поразку у Сімферополі. Але знову-таки супернику не поступались. Просто у певний момент треба було зупинитись, трохи перевести подих, відштовхуватись від нічийного рахунку. Партнери ж побігли вперед, за що поплатились.
− Незважаючи на це, на останні два домашні матчі виходити було, мабуть, нелегко…
− Звичайно, настрій був не з найкращих. Може бути непоганий результат при посередній грі − тоді про вади у діях команди мало хто згадує. У нас сталась протилежна ситуація, коли не могли у перших турах другої частини сезони перемогти. Тут спрацював другий варіант, коли турнірні очки приходять разом з роботою.
− Можна порівнювати зустрічі проти запорізького “Металурга” та “Карпат”?
− Для нас обидва матчі були однаковими з тієї точки зору, що відповідальність за результат була максимальною, права на помилку не мали. Гадаю, задумане вдалось: надійно діяли у захисті, продемонстрували реалізацію в атаці. А порівнювати суперників з мого боку буде нечесним по відношенню до них.
− Ти згадав реалізацію, але з “Карпатами” можна було забивати набагато більше за проведені 4 голи…
− Розумієте, воно складно давати оцінку грі опонента. Нехай це роблять їхні тренери. Можу сказати, що вимоги наших наставників “Металург” виконав. А сильно зіграли ми чи слабко − “Карпати”, не так вже і важливо. Головне, що ніхто не сумнівається у закономірності переможного підсумку для нас.
− Ти зовсім недовго у “Металурзі”. Польові гравці завжди кажуть, що потрібен час, аби зігратись. Як з цим у воротарів?
− Звичайно, особливості є, але зігратись із захисниками також необхідно, вивчити манеру гри кожного, знати та відчувати, як хто себе поводитиме у кожній окремо взятій ситуації. Для цього були збори, де ігрової практики було вдосталь. Полегшує завдання і той факт, що в обороні грають українці. Адаптація потрібна і у грі, і у побуті. Я добре знайомий з Володимиром Польовим. Товаришуємо сім’ями з ним, а також з іншими партнерами по команді, що допомагає і взаєморозумінню на полі.
− Наступна зустріч проти “Арсенала”. Встиг за півроку відчути цю команду своєю?
− Важко відповісти однозначно. Перед початком сезону трансферу до столичного клубу радів і я, і мої рідні. Але це життя. Потрібно продовжувати рух вперед. Ніхто не міг подумати, що так вийде з “Арсеналом”. Я спілкуюсь з колишніми партнерами по команді, нібито там все повинно налагодитись. Так обіцяють.
− А як із заборгованістю за проведений у Києві період?
− Поки що вона існує. Але говорити на цю тему зараз не хочу.
− Можна говорити про схожість нинішнього “Арсенала” з осіннім?
− Я намагаюсь дивитись всі зустрічі колишньої команди, коли тільки є вільний час. Команда складається з кваліфікованих футболістів. На те, щоб зігратись, 5-ти турів було достатньо. Гадаю, кияни недобрали очок навіть у вже проведених матчах. Гра буде цікава. На те, схожа команда чи ні, накладає відбиток, що вона досі знаходилась у пошуках. Тому поки що не можна ствердно відповісти на це питання.
− Чи буде фаворит у недільній зустрічі?
− Ми, як і завжди, націлюємось на три очки. Але футбол зараз такий, що говорити заздалегідь, у кого буде ігрова перевага, неможливо. Кожна команда має свої козирі, але по-різному їх використовує.
