Захисник запорізького “Металурга” Сергій Рудика напередодні поєдинку з “Кривбасом” поспілкувався з журналістами.
− Сергію, коли ви з партнерами починав другу частину сезону, сподівалися на виправлення турнірної ситуації?
− За 12 турів до фінішу, звичайно, шанси на виконання задачі зберегти прописку у Прем’єр-лізі ще залишались. Збори ми провели повноцінні, багато грали і показували непогані результати. На жаль, перенести це на Чемпіонат України не зуміли.
− Власні сили не розрахували чи всі суперники виявились сильнішими?
− Я не сказав би, що ми відверто поступались, особливо на початку весняного циклу. В іграх проти “Іллічівця”, “Таврії”, тих же “Карпат” могли вигравати, однак хронічне невезіння та проблеми з відсутністю забитих голів поставили хрест на наших сподіваннях.
− З іншого боку, налагодились показники в обороні…
− Пропускаємо ми зараз, насправді, не так багато, як у першому колі, коли не один раз суперники нам забивали по 5 м’ячів. Однак мало пропускати − це ще не запорука успіху. Без власної результативності у футболі перемагати неможливо.
− На сьогоднішній день в українському футболі є кілька команд, які переживають не найкращі часи, перебуваючи у кризі через організаційні проблеми…
− Зрозумів питання. Ні, запорізький “Металург” на це поскаржитись не може. Інфраструктура, поля, стадіони, умови, у тому числі, матеріальні − все знаходиться на доброму рівні. Проблем з фінансуванням не існує. Заробітну платню отримуємо вчасно, нам видали навіть дві премії за нічийні результати. Тому причина останнього місця команди лежить винятково у спортивній площині.
− Що скажеш про наступного суперника − “Кривбас”?
− Криворіжці − одна з найуспішніших команд навесні нинішнього року. Вони не зазнали жодної поразки, незважаючи на матеріальні труднощі та досить непростий календар, відбираючи очки у лідерів вітчизняного футболу. Тому нас знову очікує непростий поєдинок, адже про характер “Кривбаса” знає кожен. Але й ми не збираємось програвати. Хоча б на очах власних глядачів маємо показати, на що здатні.
− Коли ви вже не маєте турнірних завдань, у чому полягає стимул на решту сезону?
− Виграти хоча б одну зустріч. Не мати жодної перемоги за 24 тури − просто неприпустимий показник. Буває, зустрічаєш когось на вулиці і не знаєш, що відповісти про наші здобутки. Соромно з’являтись на людях, адже подібний результат ніхто не зрозуміє. Тому варто хоча б наостанок показати, що вміємо грати та вигравати.
− Два роки тому твоя команда також посіла останнє місце. Що є схожого і відмінного у цих двох сезонах?
− Спільне − провальний старт. Минулого разу почали виправлятись у другому колі і не вистачило нам до порятунку зовсім трохи: ледь-ледь не створили диво. Цього разу справжньої конкуренції нав’язати не зуміли − ось у цьому полягає відмінність.
− Чи можна сказати, що “Металург” поступово готується вже до Першої ліги? А може, наступний сезон розпочне вже інша команда?
− Особисто я гадаю, що великих змін у складі не відбудеться. Тому боротьбу за повернення до Прем’єр-ліги, швидше за все, поведе цей же колектив.
− Можливо, у тебе є бажання чи пропозиції продовжити виступи у найсильнішому українському ешелоні?
− З конкретними розмовами до мене ніхто не звертався. Отже, не бачу сенсу про це говорити.
− І питання про кадрову ситуацію на сьогоднішній день. До Ужгорода не їздило кілька провідних гравців, ти залишився у запасі… У чому причина такого складу?
− Перед грою з “Говерлою” у нашій команді було доволі багато мікротравм. Їх зазнали, зокрема, Жуніор, Євген Опанасенко, Андрій Оберемко. Я опинився у резерві, тому що маю 7 жовтих карток. Тренери не стали ризикувати ймовірною дискваліфікацією і вирішили, що наступні ігри будуть більш важливими. Від ушкоджень всі, окрім Оберемка, оговтались і готуються до суботнього поєдинку. На щастя, нових втрат також немає.
