Шановний П’єрлуїджі Колліна!
Зовсім недавно (наприкінці березня – початку квітня) тисяча днів минуло з моменту Вашого підписання угоди з ФФУ та, власне, з моменту початку Вашої роботи в Україні. Вітаємо Вас з цією круглою датою! Щиро дякуємо за все зроблене Вами в українському футбольному суддівстві, бажаємо міцного здоров’я, терпіння і удачі!
Розуміємо, що для того, щоб позитивна сторона змін у вітчизняному арбітражі стала помітна футбольній громадськості необхідно певний час. Також розуміємо, що для багатьох суддівські помилки завжди будуть упередженими, на жаль, тут багато що майже завжди залежить від виховання та освіти людей, які так реагують на суддів. Але нам неприємно, що людина з бездоганною футбольною суддівської репутацією і міжнародним визнанням незаслужено піддається такому серйозному тиску з боку багатьох ЗМІ та вболівальників.
Мова в цьому листі піде про дитячий футбол, точніше про арбітраж ДЮФЛ України (не знаю, правда, як йдуть з цим справи у Вашій рідній Італії та інших країнах). Поки Ви в Україні, сподіваюся, щось може і зміниться. Одне напевно, якщо б не Ви, звертатися було б не до кого. Насамперед цей лист – крик душі і поклик сумління. Хочу звернути Вашу увагу саме на ДЮФЛ, тому що саме це футбольне змагання є по-справжньому стартовим майданчиком для всіх футбольних арбітрів в нашій країні. Всі арбітри починають свою професійну кар’єру саме тут.
У своїй книзі “Мої правила гри” Ви дуже добре сказали, що “…ідея змагання з футболу розуміється, як чесне суперництво між двома гідними перемоги командами…”. З цим не посперечаєшся.
Навіть не знаю, з чого краще почати. Але думаю, суть буде зрозуміла всім. У арбітрів є певні рекомендації на випадки ведення представниками команд “закулісних ігор” безпосередньо перед іграми – судді повинні написати і відправити у ФФУ відповідні документи з необхідними доказами “злочину”. Мені цікаво, хто-небудь з арбітрів (конкретно ДЮФЛ) коли-небудь набирався мужності і писав такі рапорти у ФФУ? Навряд чи. Проблем на свою голову ніхто не хоче. Чому проблем? Спробую описати, як відбувається більшість “темних” справ. За 2 гри (саме стільки ігор проводить арбітр за один раз) законний гонорар арбітра становить 250 грн, асистента арбітра – 150 грн. На місяць виходить близько 1000 грн (і то тільки в тому випадку, якщо у арбітра хороший рейтинг, тобто якщо він регулярно отримує призначення). Це для довідки.
Ну, а тепер, припустимо, прибуваєте ви за пару годин на стадіон, де буде проводитися ваш матч, знайомитеся з полем і т.п. Потім приходить час знайомства з тренерами команд, які приходять заповнити рапорт матчу (вписати прізвища своїх гравців). А ось тут починається зав’язка (за аналогією з літературним сюжетом): тренера називають вам суми, які вони вам заплатять, якщо ви “допоможете” їх командам (наприклад, спочатку один пропонує 700 грн, а через 5 хвилин приходить інший і пропонує 1500 грн) . Такі “пропозиції” робляться або арбітру, або інспектору. З інспекторами взагалі цікава ситуація. Як всі знають, інспектор необхідний на матчі, в першу чергу, для складання оцінки арбітражу та консультування арбітрів та їх асистентів (у перерві або після гри він вказує на допущені ними різного роду помилки, і дає поради, як уникати цих помилок, коротше, ділиться своїм досвідом). Але це в ідеалі. А на практиці все зовсім по-іншому. Наприклад: зустрічаєтеся ви безпосередньо перед даною грою з інспектором матчу і, якщо ви з ним знайомі, перше питання, яке ви від нього чуєте – “скільки тобі пропонували?”. Далі з’ясовується, що команда “А” за перемогу пообіцяла виділити на суддівство 800 грн (3 арбітра та інспектор), а команда “Б” – 1500 грн. Потім ще цікавіше. У перерві (якщо команда “Б” все ще далека від перемоги) інспектор починає вчити арбітрів, як правильно “общіпувати” команду “А”, тобто де, коли і як потрібно ставити штрафні удари, пенальті, “запалювати” офсайди, показувати жовті картки і так далі. А якщо жодна з команд не пообіцяла дати “на лапу”, то спілкування інспектора з арбітром може обмежитися питаннями про те, хто і на якій хвилині забив гол чи отримав дисциплінарне покарання (для того, щоб рапорти арбітра та інспектора не сильно відрізнялися). Інспектор може взагалі більшу частину часу займатися своїми справами (розмовляти по телефону, спілкуватися зі знайомими, яких він зустрів на трибуні, і багато чого іншого), але не дивитися за роботою бригади арбітрів.
Буває, що після гри арбітра пресингують асистенти, які щойно з ним відпрацювали на грі. Чому? Та тому, що перед грою вони почули суму, яка пропонувалася їм за перемогу однієї з команд, а по завершенні гри цих грошей вони не побачили, і, звичайно ж, подумали, що арбітр привласнив їх собі. Буває й таке. Але буває, що у арбітра є совість і хабар він не бере, а асистенти не вірять йому, думаючи, що їх обманюють.
Таким чином, виходить, що під час гри в бригаді кожен арбітр думає, як він зможе допомогти потрібній команді – адже, якщо удасться допомогти, кожен з них отримає додаткові 200 або 400 грн (це середні і найбільш поширені суми). У дуже важливих матчах або в матчах фінальних турнірів суми зростають.
На що ще хочеться звернути увагу. В особистих бесідах молоді арбітри ніколи не упустять можливості поцікавитися у співрозмовника, скільки йому вдалося “заробити” на тому чи іншому матчі. Дуже часто помітна їх гординя і самовдоволення, коли вони дізнаються, що їм дали хабар більший, ніж їхньому колезі. Радості просто немає межі.
Що робити, щоб виправити ситуацію дати однозначну відповідь складно. Але щось робити треба, і терміново!
Ми Вам розповіли про стан справ у ДЮФЛ. На жаль, поки ніхто не набирається мужності, щоб розповісти про подібні речі в дорослому професійному футболі – вони, що й зрозуміло, всі бояться дуже серйозних наслідків. Там суми не такі смішні.
Синьйоре П’єрлуїджі Колліна, прийміть до відома і застосуйте свій вплив. Якщо не Ви, то ніхто цього не зробить. Всі проблеми потрібно випалювати з корінням. ДЮФЛ для арбітрів – це якраз і є коріння. На жаль, вони гниють, і, гниють давно і грунтовно.
Багато тренерів не вірять, що арбітр чесний і грошей не візьме. Коли говориш тренеру, що пропонує тобі хабар за перемогу його команди, що грошей ти не візьмеш, то він дивиться на тебе або як на ідіота, або впевнений в тому, що тобі вже заплатив тренер команди суперників, а далі він може повести себе як завгодно (все залежить від його манер і виховання).
Для чого існує ДЮФЛ? Арбітри тут навчаються “правильно” брати хабарі (або їх цьому вчать інспектор). Совість і честь тут не в моді…
Навіщо потрібен такий спорт? Олімпійський девіз такий: “Швидше, вище, сильніше!”. Тож давайте додамо: “…хитріше, підліше, безчесніше, ганебніше!”!
Автор цього листа побажав залишитися інкогніто.
